Неділя, 20 вересня

ОМКФ: британський гумор, кіно в театрі й театр у кіні

X міжнародний кінофестиваль, який щойно розпочався в Одесі, відрізняється не так масштабом, як – хай це і прозвучить дещо кострубато – більшою, ніж у попередні роки, кінематографічністю.

Не секрет, що раніше на червоній доріжці перед Одеською оперою переважали політики, бізнесмени тощо – тобто люди по-своєму важливі, але не в кіні. Нині ж левову частку учасників цього ритуального проходу складали кінематографісти з родинами – й українців серед них було немало.

Вечір вели Олег Панюта і Яніна Соколова – і, о диво, в їхніх промовах траплялися дійсно влучні дотепи, а пікіровка Яніни з мером Трухановим може увійти у фестивальну історію: «Я би зняв фільм про життя в Одесі в жанрі кримінальної комедії. – З вами в головній ролі?» Сказати, що зал вибухнув – це не сказати нічого.

Але, звісно, гумор найвищого ґатунку продемонстрував живий класик британського та світового кіна Майк Лі, який, подякувавши за почесного «Золотого Дюка», сказав:

– Ще хочу додати дещо про цю красиву маленьку нагороду. Ми з моєю партнеркою, коли доїхали сюди, дуже переживали, коли дізналися, що отримуватимемо цього Дюка. Я вирішив, що нам подарують справжнього живого Дюка, справжнього герцога в повний зріст. І що нам доведеться дбати про нього, вдягати, годувати до кінця нашого життя. Тому дуже втішно та зворушливо, що Дюк виявився таким маленьким приємним красивим артефактом, який буде зручно зберігати вдома.

Інакшою була інтонація однієї з провідних феміністок Голлівуду, американки Роуз Макгавен, яка знімалася у Квентіна Тарантіно і Роберта Родрігеса, а ще стала першою акторкою, яка на високому рівні сказала правду про сексуальні домагання в кіноіндустрії й ініціювала рух #MeToo. Подякувавши організаторам за почесну нагороду, Роуз зазначила:

– Я дуже рада, що жінки посідають на цьому фестивалі місце, на яке вони заслуговують у світі. Я хочу зараз усім вам сказати: «Не бійтеся». Я приїхала сюди, щоби стати голосом правди. Я вважаю, що найважливіше в нашому житті – це завжди говорити правду. Навіть якщо вона робить вам боляче. Кіно часто говорить мовою метафор. Інколи правду можна висловити метафорою, але деякі речі важливо казати напряму. 

А фільмом відкриття стала комедія з програми останніх Канн – «Прекрасна епоха» (La belle epoque, режисер – Ніколя Бедос, Франція). Головний герой — 60-річний карикатурист Віктор (Даніель Отей) – переживає серйозну життєву кризу. Його малюнки більше нікому не потрібні, він, по суті, безробітний, дружина (Фанні Ардан) виставляє його на вулицю, сама при цьому зустрічаючись із молодшим коханцем.

ОМКФ: британський гумор, кіно в театрі й театр у кіні

Кадр із фільму «Прекрасна епоха»

І ось, власне, успішний антрепренер Антуан, який продюсує костюмовані вечірки, на прохання свого друга, сина Віктора, влаштовує для старого повну реконструкцію одного тижня з його життя в 1974 році, коли Віктор і зустрів свою майбутню – а тепер уже колишню – дружину. 

Віктор голиться, перевдягається, приходить у кафе, де все витримано в дусі епохи 40-річної давнини, спілкується з акторкою, що грає дружину – і події починають відхилятися від сценарію.

ОМКФ: британський гумор, кіно в театрі й театр у кіні

Кадр із фільму «Прекрасна епоха»

Що цікаво, в Даніеля Отея колись була роль у драмі «Ескорт» про немолодого чоловіка, який кидав налагоджене сімейне життя й подавався в секс-індустрію. Тут уже він грає клієнта своєрідного ескорту, щоправда, у набагато легковажнішому сюжеті. Влаштовуючи отакий «театр у кіні», Ніколя Бедос, утім, розгортає типову французьку суміш комедії та мелодрами про три пари, які заплутуються в стосунках. Театралізованої оригінальності вистачає ненадовго, далі «Прекрасна епоха» прямує до фіналу по доволі шаблонній колії.

А зовсім втопитися в посередності фільму якраз не дають двоє прекрасних акторів – Отей і Ардан. Вони виконавці того рівня, коли кожний кадр за їхньої навіть мовчазної участі виглядає осмислено. 

Та все ж, аби отримати повне задоволення від їхніх талантів, варто подивитися фільми з майстернішою режисурою.

Так чи інак, початок ОМКФ видався жвавим.

Ще енергійнішим є продовження. Вже сьогодні починаються покази Міжнародного конкурсу та секції «Фестиваль фестивалів», відбудеться творча зустріч із Роуз Макгавен.

Далі буде.

Дмитро Десятерик, «День» – спеціально для opinionua.com

Фото: прес-служба ОМКФ

Залишити коментар