П'ятниця, 6 грудня

«Не залишайтеся осторонь і не забувайте в’язнів! Скажіть своє слово про нас – вдома, на роботі, в соцмережах, у ЗМІ. Треба донести правду про переслідування патріотів України спецслужбами Московії!» Автору цього послання 21 рік, за останні майже два роки він пережив чимало тортур і принижень. Хворого з дитинства Павла Гриба засуджено на шість років.

Готові жертвувати найціннішим

Звернення юного політв’язня до громадськості та керівництва України виставив у фейсбуці його батько Ігор Гриб у день народження Павла 1 липня. Хлопцеві так і не зробили операцію, заплановану ще в 2017 році. Напередодні лікування російські спецслужби затримали 19-річного юнака на території Білорусі й відправили до РФ, звинувативши у «сприянні терористичній діяльності».

«З часу першого і поки єдиного обміну в’язнями з країною-агресором, коли було визволено з полону трьох осіб (Савченко, Афанасьєва, Солошенка – прим. ред.), пройшло вже немало часу, – написав Павло. – Кількість політв’язнів, на жаль, тільки збільшується. Зараз їх більше 100 чоловік, які мордуються кожен день в ізоляторах і таборах від окупованого Криму до поселення Уптар Магаданської області за те, що в свій час кинули виклик ворогу і його агресії. Нас змушують страждати, знущаються над нашою гідністю і нашим характером, провокують, усіляко тиснуть на нас, щоб ми здалися, зрадили і розчарувалися в тому, за що боремось, у що віримо. Але не дивлячись на все, залишаємось вірними нашій ідеї і Батьківщині, за яку нам буде не шкода віддати найцінніше – наше життя».

Здоров’я Павла погіршується, він потребує термінової операції, але кремлівські кати цього не помічають. Зустріч мами із сином у його день народження в СІЗО № 4 Ростова-на-Дону тривала до години. 

«Паша сподівається, що все-таки будуть якісь зміни в питанні повернення, – повідомив Opinion Ігор Гриб. – Попросив купити йому книгу Івана Багряного “Сад Гетсиманський” та надати адреси політв’язнів, щоб переписуватися з ними. Чогось особливого не сказав, бо зустріч проходить за склом і розмова відбувається через слухавку в присутності працівника СІЗО». 

Кримські татари протестують у Москві

Минуло більше трьох місяців після масових репресій окупантами в Криму. 27 березня російські спецслужбовці обшукали десятки помешкань кримських татар, підозрюваних у приналежності до забороненої в РФ організації «Хізб ут-Тахрір». Звинувачених у тероризмі 23 громадських активістів доставили літаком до Ростова-на-Дону. Переслідування на півострові тривають, передусім, за релігійною ознакою, у полі зору спецслужб члени об’єднання «Кримська солідарність». 10 червня в Керчі, Алушті, Бахчисараї, Севастополі відбулися чергові затримання.

«Серед затриманих у червні є родичі затриманих у березні, – зазначила Opinion Ольга Скрипник, координаторка Кримської правозахисної групи (КПГ). – Цих людей використовують для тиску, щоб залякати й отримати ті свідчення, які хоче ФСБ. Це дуже загрозлива тенденція».

Щомісяця КПГ оприлюднює цифри осіб, що перебувають за ґратами через політичні та релігійні погляди. На кінець червня таких людей було 93, враховуючи Олега Сенцова, Володимира Балуха та інших, але без 24 українських моряків – вони військовополонені. Майже дві третини – 66 осіб – звинувачені в приналежності до «Хізб ут-Тахрір». Усі вони мусульмани, більшість – кримські татари.

Дії кримськотатарських активістів стають усе сміливішими. 10 липня вони провели акцію протесту на Красній площі в Москві проти переслідувань у Криму. Російська поліція затримала сімох осіб. На другий день вийшли на мирну акцію підтримки засуджених співвітчизників поблизу будівлі Верховного Суду РФ. Затримано 45 осіб. МЗС України висловило рішучий протест діям російських силовиків. 

Здоров’я окремих в’язнів у критичному стані. У кінці червня Володимир Балух знову розпочав голодування, відмовившись навіть від води. Причиною став недопуск до нього українського консула. Мовляв, Балух – громадянин РФ, хоча російського паспорта він не має. Адвокатка Ольга Дінзе відвідала бранця 2 липня, у цей день закінчився термін утримання засудженого в ШІЗО, куди він потрапляє регулярно начебто за порушення режиму. Востаннє причиною покарання стала провокація: в’язню стало зле, йому дозволили прилягти і звинуватили в порушенні внутрішнього розпорядку. 

У ШІЗО Балух повідомив, що обмін – єдиний для нього варіант вийти з колонії живим, і він не має наміру припиняти голодування до виконання його вимог. Утім, вимоги таки виконали, допустивши консула, і з 5 липня Володимир не голодує. Проте стан бранця може погіршитися через нове покарання. «Злісного порушника» колонії № 4 м. Торжок (РФ) помістили на півроку в приміщення камерного типу (ПКТ), де значно жорсткіші умови утримання. 

А інвалід І групи Едем Бекіров і надалі перебуває в СІЗО Сімферополя. Звинувачення абсурдне: хворий без ноги, якому не можна піднімати більше 1 кг, начебто передав іншій особі 14 кг боєприпасів. Бекірову продовжено термін утримання до 12 серпня, а ЄСПЛ зобов’язав росіян провести повне обстеження в’язня й надати інформацію не пізніше 27 липня. Пану Едему не дозволяють побачення з рідними – 15 заяв доньки про зустріч із батьком проігноровано. 

«Недавно заявили, що Едема Бекірова вивезуть до Армянська, де утримуватимуть до засідання по його справі, – зазначила Ольга Скрипник. – Але, як сказав його адвокат Олексій Ладін, в Армянську немає нормальних умов. Це вкрай небезпечно для хворого, він може просто не витримати всього цього. Літо, в камерах відсутні кондиціонери, а в Бекірова серцеві проблеми».

Діалог з ОП можливий 

За тисячі кілометрів від дому перебуває Євген Панов. Минулої зими Opinion писав, що в Омській колонії бранців щоденно примушують співати російський гімн, проте Євген відмовився від його виконання, а також від роботи на ворога.

«Євгену пишуть листи не тільки з України, але й із країн ЄС, завдяки чому до нього прикута увага в колонії і його не репресують, на відміну від інших, бо бояться розголосу, – розповів Opinion Ігор Котелянець, голова ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля». – Кожен лист до політв’язня – вклад у його захист та безпеку. Чим більше вашої уваги до українця, чим більше листів – тим менше бажання в адміністрацій колоній знущатися над в’язнем».

Раніше пан Котелянець вказував на те, що в наших політв’язнів і цивільних заручників відсутній переговорний майданчик, на відміну від військовополонених, які є предметом обговорення Мінських угод. Торік експрезидент Петро Порошенко обіцяв родичам бранців створити координаційну раду при АП з питань звільнення політв’язнів, однак обіцянка не реалізована. Чи переймаються цим питанням у президента Володимира Зеленського

«Нинішній владі також переконливо пропонуємо створити державний орган, який щодня працював би на звільнення всіх заручників, – продовжив Ігор Котелянець. – Це може бути уповноважений президента з питань звільнення заручників або інше крило в Офісі президента (ОП). ОП не ховається, ми вряди-годи спілкуємося, обмінюємося думками. Нам дали зрозуміти, що підтримують ідею створення такого органу і працюють над тим, аби пройти всі бюрократичні кола. Сподіваюся, цього літа побачимо команду людей в ОП, яка відповідатиме за це питання».

А ось політик, дипломат, учасник ТКГ у Мінську Роман Безсмертний проти розділення бранців на політв’язнів і військовополонених. Адже всі особи, які з початку війни захоплені на території Криму, ОРДЛО, Республіки Білорусь й ув’язнені в РФ, є військовополоненими. 

«Рекомендував би всім використовувати лише поняття “військовополонені”, – повідомив Opinion пан Безсмертний. – За попереднього політичного керівництва їх довго не визнавали такими, тому що говорили про міжнародний конфлікт і боялися назвати слово, яке відповідає ситуації. Це війна між Україною і Росією, наслідок нападу – спочатку анексія Криму, а потім окупація частини українського Донбасу. Усі ці особи підпадають під Женевську конвенцію 1949 року про права військовополонених, не зважаючи, що одна зі сторін не визнає цього». 

Довідка:

Поки українська влада шукає шляхи повернення з полону наших громадян, кум Путіна Віктор Медведчук домовився з керівниками «ДНР» і «ЛНР» про звільнення чотирьох українців. Президент Зеленський заявив, що з Медведчуком не спілкувався, а звільнення пов’язує з виборами до ВРУ.

Не втрачають силу духу

Питання звільнення українських моряків, захоплених росіянами 25 листопада 2018 року неподалік Керченської протоки, призвело до конфлікту між президентом Зеленським і міністром Клімкіним. Чи не зашкодять такі розборки морякам? На думку Романа Безсмертного, це не впливає на питання звільнення, але імідж України псує: 

«Російська сторона затребувала, щоб моряків судили в Україні. Це знущання, бо військовополонених не судять судами загальної юрисдикції, їх не утримують як кримінальних злочинців. Міжнародна конвенція передбачає відповідний порядок утримання, слідства, осудження і виконання покарань. Тому не знаю, звідки взялася дискусія між міністром Клімкіним і президентом Зеленським. Таке враження, що обидва забули про те, що Україна ратифікувала Женевську конвенцію 1949 року, якої не дотримується Росія». 

Екскомандувач ВМСУ Сергій Гайдук вважає: сподіватися на те, що «публічна заява» може прискорити звільнення полонених моряків, не логічно. Як би не звучало образливо, існують інші форми – домовленості, торги. Але ціна питання висока, бо йдеться про наших людей, українців. Такі процеси полюбляють тишу і не публічність. 

«По-перше, підводна частина “айсберга” керченського конфлікту як політична, так і військова продовжує знаходитися “під водою”, – продовжив пан Гайдук. – І поки не буде розуміння першопричин – складно оцінювати такі заяви, а тим більше політиків. Але “вода камінь точить”, тому такі заяви формують суспільну думку, мають посилання до внутрішньої та зовнішньої аудиторії, формують позицію “незабування”. По-друге, позиція РФ, а точніше її лідера, має дві “обгортки”: міжнародну – формування позиції через міжнародні інституції (на думку РФ, Міжнародний трибунал ООН з морського права не має юридичних повноважень розглядати випадок 25 листопада, отже, у Москви не виникає підстав виконувати будь-які його рішення), та внутрішню – де сподіватися на справедливість російського “ручного” судочинства не доводиться».

Не спільна позиція органів державної влади навряд чи може позитивно вплинути на долі військовополонених моряків. Таке бачення висловив Opinion російський адвокат Микола Полозов, що захищає наших хлопців:

«Незалежно від посад, політичних пристрастей, партій, у всіх має бути спільна думка – людський вимір у пріоритеті. А пріоритет – питання повернення військовополонених моряків, політв’язнів, громадян України з території РФ і окупованого Криму. Тому сподіваюся, що жодних схожих публічних і не публічних розбіжностей в органах держвлади із цих питань не буде».

«На термін звільнення впливатимуть багато факторів – крім політичних, економічні та військові, – наголосив Сергій Гайдук. – Ми не повинні забувати, що продовжується війна на суші й на морі. І не лише у військовому розумінні. Це й економічні війни. Очевидно, РФ затягуватиме процес, але саме від позиції України залежатиме термін звільнення РФ наших моряків і повернення захоплених суден. На процес звільнення і його прискорення впливатиме лише синергетичність процесу: послідовна “тверда” позиція України; продовження міжнародного впливу на цей процес; пошук діалогу в різних форматах, де ця тема має бути “на слуху”».

У першому спілкуванні президентів України й РФ 11 липня по телефону Володимир Зеленський порушив питання звільнення військовополонених моряків та інших українських громадян, яких утримують на території Росії. Про це він повідомив на зустрічі з матерями моряків у Кривому Розі. А що ж Путін? Він зібрав Радбез РФ, щоб обговорити проблематику російсько-українських відносин.

Моряки не втрачають силу духу. За словами Миколи Полозова, всі вони сподіваються, що звільнення не за горами, Україна і світова спільнота зроблять усе необхідне, щоб Росія виконала рішення Міжнародного трибуналу ООН.

Можливо, на цьому тижні отримаємо позитивний сигнал із Європи. 18 липня новообраний Європарламент планує ухвалити резолюцію щодо українських політв’язнів, незаконно утримуваних в РФ і Криму.

 Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар