Четвер, 22 серпня

Віталій Марків. Кілька днів тому прізвище героя російсько-української війни стало відоме всій Україні. На жаль, через його ув’язнення. Італійське правосуддя відправило за ґрати нашого нацгвардійця майже на чверть віку. Таке жорстоке покарання шокувало навіть тих, хто не сподівався на виправдальний вирок. Та хіба можна очікувати іншого, якщо справа скріплена брехливими нитками, витканими на гібридній фабриці Кремля?

Вирок вразив навіть прокурора   

12 липня суд присяжних у місті Павія, неподалік Мілана, визнав бійця батальйону Нацгвардії України імені Кульчицького Віталія Марківа винним у вбивстві італійського фоторепортера Андреа Роккеллі в травні 2014 року під Слов’янськом. 29-річного українця засудили до 24 років ув’язнення, хоча обвинувачення вимагало строк на сім років менший. Загалом, з огляду на пом’якшувальні обставини, прокурор просив для Марківа 16 років, але накинув ще один рік за злочин у замаху на життя французького фотографа Вільяма Рогелона. Француз був поранений унаслідок перехресного вогню, коли від мінометного обстрілу загинули Андреа Роккеллі та його перекладач – росіянин Андрій Миронов.

Віталія Марківа італійські правоохоронці арештували ще 30 червня 2017 року в аеропорту Болоньї, коли він із дружиною приїхав у відпустку до матері, яка мешкає в Італії. Два роки нацгвардієць перебував у в’язниці під вартою. На заключному засіданні суду його підтримували близько сотні представників української діаспори. Частину делегації у вишиванках навіть не пустили до зали через брак місць.

«Я був присутнім на всіх 18-ти засіданнях протягом останнього року в Павії разом із багатьма українцями з різних міст Італії, – розповів Opinion Олесь Городецький, голова Християнського товариства українців Італії. – Віталій був готовий до різного розвитку подій, розумів, наскільки важка ситуація, у якій він опинився, коли проти нього вся держава Італія разом із мас-медіа. Проте до такого суворого вироку, мабуть, не був готовий ніхто; ним були здивовані навіть прокурори. Адже прокурор просив покарання 17 років, із врахуванням пом’якшувальних обставин – молодий вік, несудимість, гарна поведінка. Але суд, на жаль, додав ще сім років. У залі була така тиша… Ніхто не міг у це повірити, це стало шоком».

Шокований почутим Надзвичайний і Повноважний Посол України в Італійській Республіці Євген Перелигін, який написав у фейсбуці: «Рішення, яке оголосила голова павійського суду присяжних, у мене особисто зруйнувало всю ту уяву, яку я мав про європейське правосуддя, особливо після семи років роботи в європейській столиці верховенства права та прав людини – Стразбурзі. Один тільки факт: павійські прокурори не вважали за доцільне та відмовилися виїхати на місце так званого злочину, хоча сьогодні це цілком мирна територія біля гори Карачун, і використовували малюнки (!!!) та фотографії для того, щоб сформулювати звинувачення та відтворити картину так званого злочину… Голова суду не просто була розгубленою або хвилювалася під час виступу – вона ковтала слова, голос тремтів, і все це вказує на те, що хоча б для неї прийняте рішення було непереконливим».

Судити ще й командира?

Італійському правосуддю однієї жертви недостатньо. Як повідомив Євген Перелигін, ще одне рішення павійського суду – направити до римської прокуратури подання прокурора суду Павії щодо порушення справи проти безпосереднього керівника Віталія Марківа під час подій біля гори Карачун у 2014 році, народного депутата України Богдана Матківського за співучасть у вбивстві. До слова, пан Матківський на судовому засіданні підтримував бойового побратима. Він, як вказав пан Посол, «жодним чином не продемонстрував хвилювання чи будь-яке занепокоєння через таке безглузде рішення». Богдан Матківський підтвердив Opinion претензії до нього представників італійської Феміди:

«Очікуємо конкретного, юридично оформленого рішення суду, щоб нам надали його копію. Бо коли виносився вирок, то мотиваційної частини вони не мали на руках. А це ставить під сумнів саме рішення, бо як можна без неї виносити вирок? І вже з офіційним документом плануватимемо роботу з Мін’юстом, прокуратурою України, поліцією. Але апеляція буде однозначно, тому що ми абсолютно не погоджуємося з рішенням. Ба більше, говоримо про прецедент у суді міста Павії, бо такого не могло статися, якби суд був у Римі. Тому що присяжні суду з Павії знали Роккеллі як відомого у місті журналіста – отже, у певній мірі заангажовані».

Мотивацію вироку, згідно з яким українця засудили до тривалого ув’язнення, суд має оприлюднити впродовж 90 днів. Після цього захист Марківа зможе подати апеляцію, котру розглядатиме вже апеляційний суд у Мілані. За запевненням адвоката Рафаелле Делла Валле, там не заслуховуватимуть свідків, а працюватимуть лише з матеріалами справи. На розгляд апеляції може піти кілька місяців – відтак рішення можна очікувати лишень навесні 2020-го року.

«На відміну від непрофесійних суддів-присяжних у павійському суді, під час майбутньої апеляції в Мілані справу розглядатимуть фахові судді, і це дає мені надію на неупереджене юридичне рішення, – переконаний Євген Перелигін. – Я також вірю і в професійність адвоката Р. Делла Валле – одного з найкращих європейських адвокатів (йому стало зле після почутого знущання над правосуддям, і дай Боже йому здоров’я)».

До суду називали вбивцею

Судове засідання у Павії висвітлювали майже всі основні італійські телеканали, на оголошенні вироку були і представники кремлівського інформаційного рупора за кордоном Russia Today. І італійські, і російські ЗМІ не в останню чергу посприяли тому, щоб представити українського захисника злочинцем.

«Італійська преса до вироку доклала дуже багато, – розповів Олесь Городецький. – Уже з першого дня арешту, незважаючи на презумпцію невинуватості та стандарти ВВС, італійські ЗМІ називали Віталія злочинцем і кілером на перших шпальтах та в новинах. Тобто поведінка, яку засудили навіть адвокати, тривала два роки. Через нашу позицію та протести ця політика не була такою явною, але протягом двох років по суті мусувалися всі міфи російської пропаганди про переворот в Україні, фашистів, ненависть до журналістів, порушення свободи слова. Щоб зрозуміти глибину дна, варто знати, що доказом у справі став навіть сайт “Русская весна”».

Постійний медійний тиск не був хаотичним, адже однією зі сторін позову стала Національна федерація італійської преси (FNSI). Позиція структури, що об’єднує всіх журналістів країни, суттєво вплинула на суспільну думку. У коментарях українським колегам після вироку Марківу її представники цинічно заявляли, що головне справедливість, і вона взяла верх.

«Долучилися журналісти зі спілки (FNSI – прим. ред.), які подали цивільний позов проти України та які в своїх статтях ще до початку самої справи звинуватили Віталія Марківа, називаючи його вбивцею, – підтвердив Богдан Матківський. – Вони не мали права цього робити до вироку суду. Тому ми наголошуємо, що йдеться про прецедент, про який завжди говорила Росія. З її офіційних джерел постійно лунає: Україна – не держава, її військові формування неофіційні. Саме виходячи із цього, й ухвалено рішення. Їм потрібно було зачепитися за когось, і на цей прецедент опиратимуться в інших судах там, де лояльні до держави-агресора. Будемо відстоювати нашу позицію в усіх інстанціях, включно з Європейським судом, якщо в Італії не доб’ємося правди».

Пан Матківський (командир взводу у 2014-му – прим. ред.) зазначив, що, попри підозру й вирок, ані мотиву злочину, ані знаряддя італійські представники Феміди так і не знайшли.

Що роблять італійці на Донбасі?

Президент України Володимир Зеленський доручив МЗС та Генпрокуратурі терміново взятися за питання повернення Віталія Марківа на Батьківщину. А нашим дипломатам в Італії – постійно перебувати на зв’язку з ветераном.

Утім, на думку співголови ГІ «Права справа» Дмитра Снєгирьова, виникає таке враження, що українські дипломати, як страуси, ховають голови в пісок, намагаються не помічати «відвертої антиукраїнської вакханалії». У статті «Чи пов’язані прокуратура Італії та спецслужби Росії?» він показав довгий ланцюжок антиукраїнської співпраці Кремля з італійськими політиками впродовж тривалого часу.

«Свого часу я просив СБУ та Генпрокуратуру уточнити, чи є в матеріалах справи свідчення бойовиків ДНР, але відповіді на свій запит від спеціальних правоохоронних структур так і не отримав, – розповів Opinion пан Снєгирьов. – І якщо є матеріали, а перше повідомлення про загибель Роккеллі з’явилося на сайтах ДНР, то це пряме свідчення про міцні зв’язки прокуратури Італії з “бойовиками” самопроголошених республік. Два роки ми потурали антиукраїнській вакханалії під час судових засідань. Антиукраїнська активність, маються на увазі виступи італійських сепаратистів від партій “Брати Італії” та “Ліга Півночі”, припадає на 2017 рік, якраз на момент затримання Марківа та висунення йому підозри щодо вбивства. Починаючи з 2017 року, я неодноразово виходив на керівництво правоохоронних структур, спецслужб, МЗС. У “Правої справи” є списки громадян Італії, які або брали безпосередню участь у бойових діях на боці “бойовиків”, або без узгодження з офіційним Києвом перебували на окупованих територіях. Жодної реакції. Ми мали б вимагати притягнення до відповідальності громадян Італії за українським законодавством. Це знизило б градус напруги навколо справи Марківа».

Дмитро Снєгирьов не розуміє, чому не акцентується увага на тому, що італійський журналіст Роккеллі та російський перекладач Миронов перебували на окупованих територіях Донбасу без дозволу української влади, порушивши наше законодавство про незаконний перетин кордону. Тому українська влада, не володіючи інформацією про місце перебування громадян Італії та РФ, не несла відповідальність за їхнє життя. Треба наполягати на кримінальній відповідальності осіб: свідків і загиблих.

«Питання й у тому, що вся доказова база опирається на свідчення французького журналіста Рогелона, – продовжив пан Снєгирьов. – А чому Рогелону не висунуто звинувачення українськими спецслужбами щодо факту перебування на окупованих територіях без узгодження з українською владою? Ще одне питання: підтримка “бойовиків”, незаконних збройних формувань. Є низка кримінальних статей, за якими він має відповісти перед українським правосуддям. На жаль, МВС й СБУ демонструють повну імпотенцію в цих питаннях. Варто притягувати француза до кримінальної відповідальності. Тоді буде адекватна відповідь. Ми цього вимагали з 2017 року».

На справі Марківа окремі політики просто піаряться. Їм, як і спецслужбам, не цікаві списки італійців-злочинців. За словами Дмитра Снєгирьова, не знайшла підтримки у владних структур й ініціатива встановити безстроковий пікет напроти італійської амбасади з фотокартками та даними італійських найманців, що беруть участь у збройному конфлікті на Сході України.

12 липня, після вироку Віталію Марківу, активісти таки влаштували акцію протесту під консульством Італії в Києві. А 15 липня українці пікетували італійське консульство в Нью-Йорку.

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар