П'ятниця, 20 вересня

У червні синьо-зелені водорості підступно вдарили по курортному бізнесу в Одесі – через їхній інтенсивний ріст позеленіло Чорне море. Тож деякі потенційні відпочивальники, хто ще не встиг туди доїхати, обрали для літнього відпочинку інші маршрути. І хоча ситуація на побережжі нормалізувалася, не всі їдуть до моря. А ціанобактерії (саме так офіційно називаються ці водорості) захоплюють усе нові й нові водойми. Виникає цілком закономірне в таку спеку запитання: то де ж українцям можна купатися безпечно для здоров’я? І як дізнатися, що річка чи озеро безпечні? Передусім, варто бодай спробувати назвати найголовніші причини забруднення Чорного й Азовського морів, а також річок і озер.

Одна із причин забруднення – брак екологічного контролю 

За словами нинішнього очільника Мінекології Остапа Семерака, зелене море в Одесі – це «зрозумілі та прогнозовані наслідки не лише аномальних високих температур, але й дерегуляції бізнесу». Ідеться про заборону екологічних перевірок у морських портах. Міністр переконаний, що такі перевірки конче необхідні, бо судна не можуть заходити в порти, не дотримуючись екологічних стандартів. «Зараз жнива, активізуються зернотрейдери й судноплавство, – зазначає Остап Семерак. – Це не міф і не вигадка, що судна, на яких вивозиться зерно, часто технологічно застарілі, а баластові води з цих суден нерідко зливають неподалік берега». 

За даними Мінекології, тільки за сім місяців 2018 року в українські порти зайшли 3000 суден, з яких екоінспекторам удалося перевірити лише 200. У 37 випадках встановлено факти забруднення внутрішніх морських вод. Як вважає завідувач сектора охорони морського середовища Мінекології Олександр Бонь, зі скасуванням екоконтролю в портах статистика забруднення портових акваторій і кількість недопусків екоінспекторів для відбору проб у випадках, передбачених законодавством, зростає в геометричній прогресії. Цей факт, зазначає він, свідчить лише про те, що «бізнесу в переважній більшості випадків абсолютно «начхати» на якісні зміни в морських екосистемах, які відбуваються внаслідок їхньої діяльності». 

Чому «цвіте» вода? 

Водночас у Державному агентстві водних ресурсів вважають, що основне джерело забруднення – стічні води, «які продукують жителі населених пунктів». Як пояснює голова Держводагентства Ірина Овчаренко, проблема в тому, що очисні споруди, через які проходять стоки, мають «недостатні системи очистки», що й призводить до забруднення поверхневих вод різноманітними забруднювальними речовинами, зокрема фосфатами. За даними Держводагентства, торік переважна частина забруднених стоків надійшла до поверхневих вод басейну Дніпра (67 %), річок Приазов’я (13 %) й Дону (11 %). 

Проте, відпочивальникам нині найбільше дошкуляє саме цвітіння води, спричинене синьо-зеленими водоростями, які виробляють алергенний токсин. Чому нині ці водорості дали такий бурхливий ріст? Фахівці кажуть: винна аномальна спека вкупі з рясними дощами. «Державна екологічна інспекція виконує відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу і властивостей вод, тобто наявність забруднювальних речовин, – пояснює в коментарі Opinion начальник управління екологічного нагляду (контролю) у Черкаській області Олександр Позняков. – З погляду екології можемо сказати так: середньорічна температура навколишнього природного середовища постійно зростає, літо стає все більш спекотним і тривалим, температура поверхневої води коливається від 28 до 31ºС, а це сприяє інтенсивному розвитку синьо-зелених водоростей. При цьому концентрація розчиненого у воді кисню зменшується, що призводить до такого негативного явища, як замор живих водних організмів». 

Тобто водойми за таких умов стають непридатними для купання не тільки через ріст ціанобактерій і виділення ними токсину, який може спричинити алергію, а ще й через те, що гине риба й інші мешканці водойм. «Наприкінці червня цього року вже зафіксований замор риби на Канівському й Кременчуцькому водосховищах, – додає Олександр Позняков. – До того ж чим вища температура води, тим гірше в ній затримується кисень. Водночас при високій температурі йде велике споживання кисню водними біоресурсами і розбалансовується екосистема. Як наслідок при значному збільшенні біомаси водоростей починає проявлятися біологічне забруднення, через це дуже погіршується якість води, змінюється її кольорова гама (колір води може варіювати від синьо-зеленого до червоно-бурого – залежно від забарвлення й кількості організмів, що викликають “цвітіння”), рН, в’язкість, знижується прозорість. Змінюється навіть спектральний склад сонячної радіації, яка проникає у водну товщу – через розсіювання й поглинання водоростями світлових променів. Вода набуває не тільки невластивого для неї кольору, а й неприємного запаху». 

Окрім недостатнього вмісту кисню і як наслідок замору водних мешканців, природолюби називають ще одну причину забруднення – вплив гідроелектростанцій. Скажімо, торішній мор риби на річці Рось вони пов’язують саме з діяльністю Стеблівської та Корсунської ГЕС, пропонуючи… призупиняти їхню роботу на літній сезон. 

Помилка вчених 

Ще одна серйозна причина забруднення водойм, на думку еколога Олега Листопада, – фосфатовмісні мийні засоби, які зі стоками потрапляють у водойми. «Доведено, – пояснює еколог у коментарі Opinion, – що “запускають” цвітіння води не стільки фосфатні добрива, які потрапляють у водойми із сільгоспугідь, скільки фосфати із синтетичних мийних засобів». До речі, Україна має серйозні міжнародні зобов’язання щодо зменшення скидів фосфатів у природні водойми. Ідеться про Регламент ЄС щодо фосфатів, який набрав чинності з 2012 року. Проте український Технічний регламент мийних засобів у частині обмеження щодо вмісту фосфатів та інших сполук фосфору в мийних засобах хоч і відповідає Регламенту ЄС, це справу не рятує. «Розв’язати проблему здатна урядова постанова про заборону таких фосфатовмісних мийних засобів, але потрібно, щоб фахівці її розробили і, що ще важливіше, уряд поставився з розумінням і ухвалив», – вважає експерт. 

На думку екологів, критичний стан українських водойм – це результат комплексного впливу низки чинників упродовж тривалого часу. Передовсім, йдеться про господарювання людини, кардинальну зміну гідрологічного режиму й постійні хімічні забруднення. Серед винуватців – і промислові підприємства, і погано очищені або майже не очищені побутові стоки, і діяльність ГЕС, і багато інших причин, серед яких, зокрема й використання нами фосфатовмісних пральних порошків. 

До речі, коли йдеться про забруднення водойм і причини замору в них живих організмів, то від екологів дістається на горіхи навіть ученим, які свого часу занесли до Червоної книги водяний горіх, а той розростається так, що тепер від нього спасу немає. Громадський діяч і експерт із питань екології Андрій Неліпа взагалі вважає занесення водяного горіха в Червону книгу України страшною помилкою вчених. 

За словами ж голови Державного агентства рибного господарства України Ярослава Бєлова, «саме ним заростають Київське й Канівське водосховища, створюючи несприятливі умови життєдіяльності водних біоресурсів на всіх етапах розвитку, бо там, де росте цей шкідник, неможливий фотосинтез, не росте й не живе більше нічого». Тому Держрибагентство ініціює вилучення водяного горіха з червонокнижних видів. 

Андрій Неліпа, який переймається долею київських водойм, також відзначає, що від заростання й цвітіння води зазвичай страждає не тільки Дніпро, а й озера. «За ними немає належного догляду, – пояснює він. – І взагалі, у Києві немає комплексної програми благоустрою й утримання міських водойм, які так потрібні киянам. Про це ми кажемо міській владі ще з 2008 року, але чистити береги та проводити зариблення рослиноїдними видами риб для хоча б їхньої біологічної меліорації доводиться громадськості спільнокоштом». 

То де можна купатися?

А тепер про найцікавіше в цей спекотний час – де все ж таки можна купатися, а де не варто, щоб не отримати зайвих проблем? У різних громадських організацій екологічного спрямування багато справедливих претензій до місцевої влади – на кшталт тієї, яку висловлюють екологи до Київської міськдержадміністрації. Але в Києві бодай повідомляють, які водойми та пляжі становлять небезпеку для відпочивальників, а де купатися можна. Скажімо, цього року безпечні у столиці 14 пляжів, п’ять з яких – у Гідропарку. Їхній перелік і навіть карту, де позначені всі ці водні об’єкти, можна знайти на сайті КМДА. На решті пляжів радять тільки відпочивати, не купаючись. 

Загалом же влада в усіх населених пунктах повинна опікуватися місцями відпочинку людей біля води. Міністерство охорони здоров’я ще 2011 року видало наказ № 145, яким було затверджено «Державні санітарні норми й правила утримання території населених місць», а Міністерство внутрішніх справ у 2017 році своїм наказом № 301 затвердило «Правила охорони життя людей на водних об’єктах України». Саме ці папери змушують місцеву владу перейматися і лабораторним контролем якості води для купання, і приведенням самих пляжів у порядок, й організацією загонів рятувальників. «Забезпечувати людям безпечний відпочинок на воді повинна саме місцева влада, – уточнює і Олександр Позняков. – Інформація про стан водойм теж повинна з’являтися на офіційних сайтах місцевої влади. У тих населених пунктах, де вболівають за це, оголошують певну територію біля води безпечною для купання. Але перед цим пляжі та дно водойми обстежують спеціальні служби, наприклад, підрозділи МЧС. Органи Держпродспоживслужби відбирають проби води й дають висновки про відсутність речовин, що можуть зашкодити людині». 

Та якщо у великих містах пляжами, де можна відпочивати, і водоймами, де можна купатися без шкоди для здоров’я, все-таки опікується міська влада, як бути тим, хто живе в невеличкому містечку, де протікає невеличка річечка чи якесь озерце? Купатися чи ні? І як люди мають визначати, в яких саме водоймах це безпечно робити? Адже не завжди роблять воду непридатною для купання саме ціанобактерії, ріст яких супроводжується зміною кольору води, що видно неозброєним оком. Скажімо, річка Стугна, що тече через райцентр Васильків на Київщині, періодично страждає від того, що в неї потрапляють різноманітні викиди промислових підприємств. 

Тож важливо знати, що наглядають за дотриманням усіх норм і правил Держслужба з надзвичайних ситуацій і Держпродспоживслужба, а ось проводять моніторинг якості води для купання низка обласних державних лабораторій, що підпорядковані Міністерству охорони здоров’я. У разі потреби побачити результати цих досліджень можна на офіційному сайті Центру громадського здоров’я МОЗ. Головне – не полінуватися це зробити. 

Текст: Лариса Вишинська

Залишити коментар