П'ятниця, 18 жовтня

Проєкт стартував зовсім недавно. Спочатку з’явилася сторінка в соціальній мережі фейсбук, потім інстаграм, а на ювілейному ОМКФ глядачам / читачам / туристам презентували веб-сайт…

«Фільмар» – унікальна веб-енциклопедія кіно фільмів, знятих в Одесі. Це результат досліджень більш ніж 100-річної історії кіно, що пропонує не лише дізнатися більше про культові фільми та режисерів, але й урізноманітнити прогулянки Одесою. Авторство ідеї проєкту належить кінооператору, учаснику об’єднання Babylon’13 Ігорю Іванько. Продюсером виступає Олександра Братищенко. Редактор – Олена Чепкевич.

Opinion дізнався у творців проєкту, Ігоря Іванько та Олени Чепкевич, детально, що таке «Фільмар» , як проєкт реалізовується та хто – в команді створення цієї інтерактивної карти кіно в Одесі.

Інтерактивна карта кіно Одеси або «Фільмар»: «Старі фільми – це ще й спосіб подивитися на Одесу, якою вона була раніше, у русі», – Ігор Іванько

Чому «Фільмар»? Як виникла ідея проєкту? У чому його особливість? Чому саме Одеса?

Олена Чепкевич: «Ми довго думали над назвою для проєкту – намагалися знайти найбільш влучну гру слів, аж поки наш фотограф, кінооператор Ілля Єгоров не згадав, як зустрічав у довоєнних кіновиданнях рубрику, яка велася від імені “Фільмаря” (кінематографіста) та Глядача, які вели умовний діалог про кіно. Нам сподобалося слово, хоч воно й вийшло зі вжитку – воно не звучить застаріло, як архаїзм або пережиток. І в якомусь сенсі наш сайт – це і є продовження оповіді “Фільмара”».

Ігор Іванько: «“Фільмар”  – це українське слово, що означає “кінематографіст”. Невідомо, коли саме воно виникло, – це, скоріш, питання до мовознавців. Та всім відомо про першу радянську хвилю українізації, так званий “Харківський правопис”, і також – про правопис 1933-го року, метою якого було уподібнити українську мову до російської. Тоді це слово і зникло з ужитку.

Не можу точно сказати як ідея проєкту виникла. Вона формувалася досить довго.

Усе почалося в Одесі, де я народився. Мій дід, кінооператор Леонід Бурлака працював на Одеській кіностудії з 60-х років. Так само, як і він, я став кінооператором. Передивляючись старі фільми, я помічав, що в кадрі доволі часто з’являються знайомі будівлі, вулиці. Тоді я ще не знав, що саме Одеса і Одеська кіностудія були довгий час єдиним центром кіновиробництва на півдні спочатку Російської Імперії, а згодом й УРСР. Саме в Одесі були зосереджені основні потужності Всеукраїнського Фотокіноуправління, потужної кінокомпанії, що займалася не лише виробництвом, а й дистрибуцією (зокрема і в Європу, і Сполучені штати) фільмів, національним прокатом, кіно пресою та освітою.

Інтерактивна карта кіно Одеси або «Фільмар»: «Старі фільми – це ще й спосіб подивитися на Одесу, якою вона була раніше, у русі», – Ігор Іванько

Саме у часи ВУФКУ в Одесі були створені найвідоміші українські німі фільми та почали свою роботу в кіно Олександр Довженко, Данило Демуцький, Амвросій Бучма, Георгій Тасін, Георгій Стабовий та багато інших. Саме у цей час в Одесі був знятий “Панцерник Потьомкін” і “Людина з кіноапаратом”, що стали етапними фільмами не лише в історії радянського, а й світового кіно.

Ще більше було зроблено у повоєнний період, коли в Одесі працювали такі режисери як Марлен Хуциєв, Петро Тодоровський, Кіра Муратова та багато-багато інших.

Усе це – відомі факти, але вони розкидані по окремих виданнях, публікаціях, книгах, а самі фільми – майже недоступні в належній якості. Також багато цікавих матеріалів зберігається в архівах та не доступні широкому колу користувачів.

Тому я вирішив зробити веб-сайт, який буде об’єднувати всю цю інформацію, буде доступний українською та англійською мовами, а також відображатиме, хто й де саме в Одесі колись знімав.

Я вважаю, що в такий спосіб історія відчувається значно сильніше. Бо одна річ – прочитати текст, наприклад: «Довженко працював в Одесі», а інша – прийти на ту саму точку та побачити, що саме тут, на цьому місці стояв він разом із не менш відомим оператором (Демуцьким, Роною чи Завєлєвим) та знімав. Це неймовірне відчуття – коли знаходиш це саме місце. І добре, якщо всі будівлі навколо збереглися – і можна легко впізнати локацію. Адже за останні роки Одеса сильно змінюється, і в не найкращий бік. Жодна війна не зруйнувала Одесу так, як її руйнує міська влада останні 10-15 років. На жаль, майже немає спротиву з боку самих одеситів, які «дуже люблять своє місто». Як і немає в них (і тим паче в кабінетах) розуміння, що з такими темпами забудови історичний центр Одеси скоро залишиться лише у старих фільмах, а саме місто стане схожим на Позняки, де навряд хтось захоче жити чи бодай приїхати на відпочинок.

Тому для мене цей проєкт – не лише про кіно, а й про місто також.

Одна із найважливіших властивостей фотографії та кіно – це зупиняти час. Старі фільми – це ще й спосіб подивитися на Одесу, якою вона була раніше, у русі. Тому я також планую в майбутньому зібрати на сайті стару кінохроніку міста.

Для мене цей проєкт – не спроба “жити минулим”. Навпаки, мене значно більше непокоїть майбутнє міста. Як воно буде виглядати: як Краків чи як Позняки? Чи будуть тут знімати фільми й далі? Україна має підтримати угоди щодо міжнародної копродукції та кеш рібейт, і я сподіваюся, що влада в найближчий час це зробить. Це відкриє значні можливості для іноземних зйомок, і я хочу, щоб вони були не лише Києві. Це досить нераціонально концентрувати кіновиробництво в місті, де немає сонця з початку вересня до початку червня. А “Фільмар” нагадає, що в Одесі вже більше 100 років знімають і знімали фільми, які є фундаментом для нашого та світового кіно.

Інтерактивна карта кіно Одеси або «Фільмар»: «Старі фільми – це ще й спосіб подивитися на Одесу, якою вона була раніше, у русі», – Ігор Іванько

Олена Чепкевич: «На мій погляд, дуже важливо, що центром нашого інтересу стала саме Одеса; особисто мене вона дуже інтригує. Хоч я – киянка, і мені важко зрозуміти внутрішню логіку цього міста, але той унікальний культурний статус, якого воно набуло до сьогодні, вражає. Образ Одеси, для мене, – неначе величезна міфологічна споруда з античними колонами, багаторівневими прибудовами та закритими балконами. Існує ціла низка одеських кліше, які насправді вже давно відірвані від своїх витоків, від контексту, але активно експлуатуються, монетизуються та нині репрезентують місто. Водночас – парадоксально, але місто в доволі занедбаному стані. Як Ігор уже сказав, забудова Одеси не може не жахати.

На наш погляд, дуже важливим є прагнення частини містян не тиражувати “одеський колорит”, а по клаптику, мозаїчно відтворити історію та автентику Одеси, аби осмислити ідентичність міста.

А кіно – це важлива сторінка цієї історії. У час, коли фактичною столицею був Харків – Київ був аж ніяк не культурним центром. Ним була Одеса, до якої з’їжджалися митці, письменники, театральні режисери зі всієї УРСР і не тільки, там дійсно вирувало життя, у яке зараз дуже цікаво поринути. Юрій Яновський лагідно-іронічно назвав свою збірку нарисів про Одесу та Одеську кіностудію “Голлівуд на березі Чорного моря”, а у якомусь сенсі тодішня Одеса за кількістю переплетень біографій видатних людей нагадує навіть Париж початку ХХ-го століття».

Інтерактивна карта кіно Одеси або «Фільмар»: «Старі фільми – це ще й спосіб подивитися на Одесу, якою вона була раніше, у русі», – Ігор Іванько

Яким чином реалізується проєкт?

Ігор Іванько: «Ми розпочали зі збору інформації про зйомки та пошуку локацій. Це дуже тривалий процес. Я декілька років збирав інформацію, шукав, гуляючи містом, а коли не був в Одесі, – через панорами на Google Maps. Багато постів від різних людей, що цікавляться історією Одеси, у мережі Facebook, група “Одесса, которую я помню”, створена ще Арсеном Челідзе, “Одеський форум”, ЖЖ, сайт Viknaodesa тощо. Окремо потрібно згадати двох людей – Олега Елагіна й Дениса Поліщука, які багато публікували з приводу старих фільмів.

На початку травня проєкт був підтриманий Українським Культурним Фондом, і ми врешті-решт змогли почати розробку сайту, найняти людей та почати перекладати матеріали на англійську, а також відзняти локації до перших фільмів. Ми використовували спеціальне ПЗ, компьютер і камеру, що дозволяє комбінувати старе й сучасне зображення. Це доволі складний і тривалий процес – до години може тривати пошук точного місця зйомки, навіть коли точно знаєш адресу. На жаль, знімати влітку – не найкраща опція, адже багато чого не видно через зелене листя, а через спеку процес ще більш ускладнюється.

Для подальшого розвитку ми шукаємо партнерів, які небайдужі до історії кіно й історії Одеси, розуміють її культурний і туристичний потенціал та зацікавлені в підтримці освітніх проєктів у сфері культури й мистецтв».

Хто працює над «Фільмарем»?

Олена Чепкевич: «Для написання нових статей ми залучили провідних українських кінознавців.

Першим нашим автором, якого зараз можна вже назвати нашим амбасадором та другом проєкту, став Володимир Войтенко. Він допоміг нам остаточно визначитися з концепцією, став нашим першим автором та направив щодо архівних матеріалів. Згодом до нас долучилися кінознавці з науково-дослідницького відділу Довженко-центра: Станіслав Мензелевський, Станіслав Битюцький та Олександр Телюк. Також для нас пишуть кінознавці Ігор Грабович, Юлія Коваленко, яка також є і нашою редакторкою, і Лук’ян Галкін.

Фотографіями, що відтворюють кадри, займається Ілля Єгоров, кінооператор, (“Панорама”, “Мої думки тихі”, “У Манчестері йшов дощ”).

Партнером проєкту є ОМКФ».

Інтерактивна карта кіно Одеси або «Фільмар»: «Старі фільми – це ще й спосіб подивитися на Одесу, якою вона була раніше, у русі», – Ігор Іванько

Що вже зроблено та що плануєте зробити найближчим часом?

Ігор Іванько: «Уже створено сайт, який ще буде вдосконалюватися. Створено перелік фільмів і локацій, які мають бути на сайті, і, чесно кажучи, він – величезний, тому найближчі рік-півтора ми будемо збирати й публікувати матеріали по фільмам.

Під час цьогорічного ОМКФ відбудеться презентація проєкту; кожен відвідувач фестивалю зможе знайти в сумках наші листівки з адресою сайту. Ми плануємо уважно слідкувати: чи буде він зручним та зрозумілим, чого ще не вистачає.

Спочатку на сайті будуть розміщені матеріали по 10 найвідомішим довоєнним фільмам. Я впевнений, що, окрім “Панцерника Потьомкін”, про інші більшість людей і не знала, що їх повністю або частково знімали в Одесі. У майбутньому ми плануємо наповнювати сайт матеріалами до інших, як відомих, так і невідомих фільмів. Окремий розділ буде присвячений сучасним зйомкам в Одесі.

Ми плануємо залучати ще більше кіноекспертів, які спеціалізуються на конкретній тематиці, епосі, постатях, аби була зібрана найбільш компетентна інформація. Фокусуватися будемо надалі та на явищах у кіно, функціонуванні індустрії, кіноінституціях, студії. Тобто така собі галерея епох міста, адже через історію кіно можна вивчати й історію місцевості. Ми лише почали цю кропітку роботу збирачів-колекціонерів».

Інтерактивна карта кіно Одеси або «Фільмар»: «Старі фільми – це ще й спосіб подивитися на Одесу, якою вона була раніше, у русі», – Ігор Іванько

Як взагалі функціонуватиме карта кіно Одеси? Які платформи та медіа використовуєте?

Ігор Іванько: «Карта буде елементом сайту, що буде доступний як із комп’ютера, так і зі смартфона або планшета. Користувач зможе побачити точки, де знімали фільм, на мапі міста, і натиснувши, – перейти на сторінку фільму. На ній будуть опубліковані тексти – синопсиси, сучасні рецензії (бо чим старіший фільм – тим більше контексту він потребує для розуміння), архівні матеріали й сучасні фотографії з місця зйомок, які один-в-один відтворюють кадри із фільмів.

Також ми маємо сторінки у Facebook та Intagram, і плануємо запустити Twitter англійською».

Олена Чепкевич: «Власне, функціонал “Фільмар” я має два основні напрями: теоретичний та інтерактивний. У залежності від користувача, його уподобань, він може обирати те, що йому цікавіше. Карта зручно інтегрована в мобільну версію сайту, враховує вашу геолокацію та дозволяє прокладати найближчі маршрути до вашого розташування. Вона має фільтр по фільмам (можна влаштувати для самого себе екскурс по конкретній картині), та по радіусу віддаленості».

Інтерактивна карта кіно Одеси або «Фільмар»: «Старі фільми – це ще й спосіб подивитися на Одесу, якою вона була раніше, у русі», – Ігор Іванько

Що очікувати глядачу / читачу від такої веб-енциклопедії?

Ігор Іванько: «Проєкт відкриватиме читачу маловідомі сторінки історії кіно в Одесі, дозволить, наче “машина часу”, порівнювати, як змінилося місто, розповідатиме про долі людей, що працювали тут, і сподіваюся, надихатиме нові покоління творців.

Я вважаю, що відчувати зв’язок поколінь, особливо поколінь митців, – це дуже важливо. Це і надихає, і не дає розслаблятися».

Олена Чепкевич: «Із часом наш сайт буде поповнюватися все новими й новими статтями, матеріалами. Ми хочемо охопити не лише довоєнний, а й повоєнний періоди кіно, аби мати найбільш повну картину. Тому в майбутньому сподіваємося, що це буде саме той ресурс, який буде довідковим для пошуку інформації по доволі великому зрізу кіно – щось на кшталт відправної точки для ознайомлення.

Також маємо надію, що зі збільшенням кіноточок на карті міста, з’явиться мережа альтернативних шляхів для прогулянок містом. Рано про це говорити, але постійні “референси” старої Одеси у вигляді порівнянь із кадрами, можливо, могли б гальмувати або корегувати рішення муніципалітету щодо зміни міського ландшафту».

Розмовляв Валерій Пузік

Фото: офіційний сайт ОМКФ

Залишити коментар