Четвер, 3 грудня

«Перезавантаження», «згортання», «зміни» – речі, які визначатимуть внутрішню політику України в найближчі місяці. Парламентські вибори позаду, на часі коаліціада і створення нового уряду, далі – нові реформи. Нагальні та невідкладні. Адже, судячи із заяв представників команди Володимира Зеленського, зволікань не буде.

«До основанья, а затем…»

Без перезавантаження влади не обійтися, це обов’язковий процес при її зміні. Згортання ж напрацьованого попередниками стосується несталих суспільств і нагадує слова з «Інтернаціоналу»: «…разрушим до основанья … новый мир построим». Власне, в Україні це традиція: нова владна еліта демонструє зневагу до вчорашніх надбань, перекреслює колишні здобутки і починає все з чистого аркуша чи вдає, що з чистого. Звісно, ламати – не будувати, але питання ускладнюється війною, тому рішення про згортання певних напрацювань має бути вкрай виваженим.

Зміни ж демонструватимуть спроможність тих, хто отримав найвищий мандат довіри суспільства, сформував парламентську більшість і уряд. Ідеться про творення нових реалій за допомогою знань, досвіду, ресурсів. І про величезну відповідальність. Адже в разі невдачі зміни потраплять під той самий бульдозер згортання, а довіра суспільства стиснеться, як кулька, з якої випустили повітря.

«Зміна еліти призводить до нового витка реформ, тому що попередня еліта імітує реформи і програє вибори через те, що суспільство не бачить за п’ять років результатів, а нова приходить якраз на гаслах проведення справжніх реформ, – пояснив Opinion Борис Малишев, експерт Центру політико-правових реформ. – І коли влада дійсно проведе реформи, результатом яких стане підвищення рівня довіри населення, то новій нічого не залишиться, як продовжити їх або принаймні не згортати, бо вже є певний результат, позитивно оцінений суспільством. На жаль, за останні 20 років маємо лічені випадки реформ, які отримали підтримку суспільства. І нині нова влада може підхопити лише окремі напрями, можливо, децентралізацію і функціонування системи ProZorro».

Напередодні виборів суспільство отримало чіткі сигнали від представників влади про нові реформи, що замінять старі як украй неефективні. Уже на перших засіданнях до Верховної Ради мають надійти законопроєкти, в яких начебто будуть закладені ефективні зміни. Ініціативи озвучили, зокрема, секретар РНБО Олександр Данилюк та заступник глави Офісу президента Руслан Рябошапка.

«Головне – не затягувати коаліціаду, – зазначив Opinion Валерій Карпунцов, народний депутат ВРУ 8-го скликання. – Після формування більшості постануть питання призначення генпрокурора, повноцінного голови СБУ. Країна воює, і весь силовий блок має бути повним, без усіляких в. о. Сформувати уряд. Друге питання – миру, перемоги у війні. Третє – корупції. Необхідно ухвалити закон про протидію незаконному збагаченню, але не в редакції президента, бо цивільна спецконфіскація без вироку суду – новітнє розкуркулення. Такий закон міститиме ознаки неконституційності, і його доля буде, як і в попереднього».

Кувати щит і меч

Саме силовий блок опинився в полі зору влади. Одразу ж після формування нового складу парламенту РНБО має намір запропонувати президенту законопроєкти з реформування оборонної сфери і силових структур. За словами Олександра Данилюка, закони «зрушать з мертвої точки реформи у сфері безпеки і оборони».

На думку експерта з питань нацбезпеки Тараса Жовтенка, слід продовжити початі реформи. Ефективне реформування правоохоронної системи фактично зупинилося на етапі створення Нацполіції, а інші важливі ланки і органів правопорядку, і слідства, і судів продовжували функціонувати в старій системі координат, що й нівелювало попередні успішні результати. Динаміка реформ ЗСУ здебільшого концентрується на забезпеченні боєздатності підрозділів, а важливі питання логістики, командної структури, ефективної тероборони поки менш пріоритетні. Важливо довести реформи до єдиного комплексного результату – створити ефективну систему національної безпеки, готової протидіяти сучасним викликам.

«Оборонна сфера спирається на боєздатність Збройних сил, однак у сучасних українських реаліях на перший план поступово виходять питання реформування галузі оборонної промисловості та системи держзакупівель у галузі оборони, – розповів Opinion пан Жовтенко. – Без відповідних результатів не буде створено умов, за яких новітні розробки в сфері будуть максимально швидко та за доступною ціною ставитися на озброєння, а ОПК не функціонуватиме належним чином. Проте держзакупівлі в оборонній сфері – не тільки зброя. Гострі проблеми із закупівлями продуктів і реформуванням системи харчування військовослужбовців. Оптимальним результатом у середньо- та довгостроковій перспективі мала б стати поступова відмова від державної форми власності підприємств оборонної сфери».

Секретар РНБО порушив питання часткового розсекречення держоборонзамовлення. Чи не нашкодить це нацбезпеці держави? Тарас Жовтенко пояснив: якщо не йдеться про закупівлі, пов’язані з розробкою і постачанням новітніх зразків озброєння та військової техніки, то це цілком можливо. Однак процедури з поширення і забезпечення доступу до такої інформації повинні бути чітко регламентовані, як і сама класифікація такої інформації. Утім, наріжний камінь реформування силових структур – СБУ. На переконання Олександра Данилюка, без змін у Службі не реформуються й інші сфери.

«Згодний із Данилюком. Єдине дивує – що лише нині порушили це питання, – наголосив Opinion Віктор Ягун, генерал-майор СБУ в запасі та ексзаступник голови СБУ. – Це треба було робити відразу після приходу Баканова (в. о. голова СБУ – прим. ред.). Ця реформа загальмувала весь процес реформування сектору безпеки. Сектор безпеки – комплексне питання, а не окремо Міноборони, Нацполіція, прокуратура. При створенні ДБР і НАБУ нові органи частину функцій перейняли від СБУ, але не довели до кінця питання чіткого перерозподілення цих функцій і перепризначення співробітників. Ще двох спецслужб не торкнулося реформування – Служби зовнішньої розвідки й Управління держохорони. Їх також треба довести до логічного завершення. Цього вимагає НАТО, інакше Плану дій щодо вступу в Альянс не отримаємо».

«СБУ – практично єдиний із правоохоронних органів, якого не торкнулася навіть косметична реформа, – запевнив Борис Малишев. – Із 90-х років функціонує практично без змін, за старими шаблонами, що породжує невластиві йому функції. Розслідує контрабанду, корупцію, економічні злочини, хоча за стандартами ЄС, НАТО і країн розвинутих демократій схожі установи мають протидіяти тероризму, диверсіям, шпигунству. Або щодо прокуратури. У 2014 році ухвалено новий закон, але його реалізація певною мірою зупинена. І перезавантаження органів місцевої прокуратури, очищення лав, набір нових кадрів – усе зупинилося на дуже низькому рівні. А регіональні та Генеральна прокуратури взагалі залишилися без змін».

Судова – на початкову точку

Перед оновленою ВРУ постане питання і нової… судової реформи, попри те, що така тривала п’ять років? Заступник глави ОП Руслан Рябошапка незадоволений змінами в цій сфері. Він назвав їх «несправжніми» і виступив ініціатором нових.

«Думаю, такі заяви – поки що мобілізаційний піар, у Зеленського не видно стратегів-державотворців, – повідомив Opinion Степан Гавриш, доктор юридичних наук. – Черговою втратною помилкою може стати курс точкових чи сегментних реформ. Крім того, потрібна якась маса інтелектуалів, які можуть взаємодіяти. Судова реформа найскладніша і має за мету ще й нову Конституцію як новий договір на перезаснування держави. України в моделі 1991 року немає і вже не буде».

Фахівці наголошують на вкрай неефективному реформуванні Верховного Суду (ВС). Громадська рада доброчесності робила висновки щодо кандидатів на посади суддів, які мала врахувати Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Але близько 95 % висновків проігноровано, і проблема недоброчесних суддів нікуди не зникла. Утім, реформа не обмежується винятково перезавантаженням роботи ВС.

«Маса справ знаходиться в місцевих і апеляційних судах, де також уже багато років нічого не робиться для підвищення довіри населення, – зазначив Борис Малишев. – Настала черга реформувати ці суди і, можливо, частково підкорегувати реформу ВС. За попередньої влади вона, скоріше, була лише початком реформування судової системи з позитивними рисами, але стала імітацією. До ВС потрапили більшість суддів, які й доти були у вищих судових інстанціях. Перезавантаження вищого судового органу так і не відбулося».

Невисокої думки про проведену судову реформу і нардеп та правник Валерій Карпунцов. На його переконання, йдеться про невдалу концепцію, а за самі зміни взялися надто пізно, адже це була перша реформа, яку слід було проводити одразу після Революції гідності: «Але так-сяк ВС кадрово змінили. Тепер треба змінити апеляційні суди, суди першої інстанції. Якщо ж знову почнемо з ВС, то тільки втратимо час. Людина відчує справжню реформу лише в районному суді».

«Позавчорашній борщ»

Чи дійсно в Україні нарешті стартують справжні реформи і їх вже не доведеться згортати? Відомі українці поділилися своїм баченням з Opinion.

Богдан Струтинський, голова Національної спілки театральних діячів України:

«Хочу вірити, що розпочнуться справжні реформи задля розвитку України, а не її блокування. Дуже надіюся, що це станеться, коли до влади прийде молоде покоління з українськими ідеями, правильними настроями, яке зможе порвати з радянським минулим. Молоді люди не допустять до влади “смотрящих”, які стоять на потоках, а не у витоків реформ. Лише тоді будуть невідворотні реформи, коли буде здоровий патріотизм – любов до України!»

Влада Литовченко, діячка культури, кандидатка історичних наук:

«Якщо нині не відбудеться дієвих кроків і покращення життя людей, то наше майбутнє навіть важко уявити. Зміни вкрай необхідні. Слід прибрати дві речі: перестати красти та брехати. Бо обманюємо та крадемо винятково в себе й своїх дітей. У реформи не вірю, бо саме визначення “реформа” для мене – щось безкінечне й безформне, ніби незакінчена дія в майбутньому. Тільки щоденна праця й відповідальність кожного з нас, чесність і високі моральні принципи представників української влади та роки терпіння можуть привести до справжніх змін у житті».

Іван Плачков, ексміністр палива та енергетики:

«Невдовзі ми дійсно станемо свідками початку проведення координатних і рішучих реформ практично в усіх сферах. На жаль, вони матимуть ситуативний, рефлекторний характер. Не завжди на професійній основі. Реформи будуть достатньо ефективними. Думаю, наступна команда не згортатиме їх, хіба що буде корегувати».

Валерій Харчишин, музикант:

«Скоріш за все, відбуватимуться якісь реформи, але їхні мета, вектор та якість залежатимуть від того, з яким табором створить коаліцію ймовірний лідер перегонів. Якщо з проросійським – будуть “реформи скасування реформ”, і для їхніх прихильників така сатисфакція й подаватиметься як справжні реформи. Для підтримання рейтингів “реформи” матимуть публічний та дуже художній характер, їх ініціюватиме сам президент. Непопулярні рішення віддадуть Кабміну і робитимуть їх тихо, непомітно та не завжди ефективно. І все це під гучні крики нової опозиції, навряд чи цілісної. Якщо ж переможці об’єднаються з патріотичними силами, то частина реформ на кшталт медичної продовжать існування, і це виглядатиме як найбільша перемога. На решту годі сподіватися, бо народні обранці застрягнуть у “договірняках” та пошуках компромісів між полярними силами. Прогнозую коротке життя цьому парламенту та новообраним і новоствореним політсилам, в яких розчаруються швидше, ніж вони були народжені. Але є надія, що після такого рятівного розчарування до влади прийдуть справжні реформатори, які не кип’ятитимуть позавчорашній борщ, а холодно та безкомпромісно реформуватимуть обіцяне попередніми скликаннями».

Текст: Віктор Цвіліховський

Залишити коментар