Четвер, 22 серпня

«Слуга народу» святкує свою перемогу на парламентських виборах: у Верховній Раді наступного скликання буде «Зе-більшість». Opinion разом із експертами розповідає: чи варто боятись узурпації влади, наскільки однорідна насправді пропрезидентська партія та як контролювати «Слуг народу», аби ті не зловживали владою.

Які ризики та чи можлива узурпація влади?

Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму, переконаний, що ризик узурпації влади залежить не так від контролю однієї сили за ключовими посадами, як від байдужості народу.

«За бажання “сильної руки”, в українців значно сильнішим є прагнення до свободи в її широкому розумінні. Як тільки влада почне закручувати гайки – вона отримає протест. Власне, досвід п’ятирічної давнини показує, що джерелом влади в Україні залишається народ, не зважаючи на прагнення окремих. Окрім того, узурпація можлива тоді, коли влада є дійсно єдиною силою. Нині депутатів від “Сили народу” об’єднають дві речі: бренд і рейтинг Зеленського. У самому бренді, крім назви, немає нічого – усі виборці вклали в нього свої специфічні бажання. А щодо рейтингу – то досвід показує, що він – не вічний».

Натомість Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація політичних наук», запевняє, що загроза узурпації влади існує в будь-якому разі.

«З огляду на дії та заяви шостого президента, жодної поваги до законів він не має, а стиль його керівництва – авторитарний. Нагадаю, що Янукович узурпував владу, не маючи однопартійної більшості – він залучив у свою більшість “сателітів”, які справно та дисципліновано підтримували всі його ініціативи. Звісно, однопартійна більшість полегшує це завдання. Проте в самій партії “Слуг народу” відсутній єдиний центр впливу – навпаки, я прогнозую жорстку конкуренцію між різними групами впливу, і ця конкуренція заважатиме можливим планам на узурпацію».

Григорій Биков, адвокат, партнер адвокатського об’єднання «Адекват Лойерс», зі свого боку вважає, що ми маємо два варіанти: або «крах надій народу», або ж реально історичний шанс змінити країну. А ось про узурпацію, на думку юриста, говорити зарано.

«Про узурпацію влади можна говорити після перших призначень: якщо кумівство та бізнес-партнерства торкнуться не лише перших призначень (що цілком очевидно), а взагалі всіх ключових посад. Потрібно розуміти, що монобільшість – це величезний кредит довіри, можливість не враховувати міркування проросійської опозиції, інтереси конкретних олігархів. Це можливість швидко провести реформи, які будуть на користь бізнес-середовищу в цілому, а підйом економіки – запорука кращого життя кожного українця. Монобільшість – це можливість провести реформи так, якби ти хотів у вбиральню: у такі моменти тебе нічого не може зупинити».

Доцент Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Павло Сацький заперечує варіант узурпації влади, однак вказує на не менш вагому проблему: відсутність організованої опозиції.

«Союз між “Європейською Солідарністю”, “Опозиційною платформою – За життя”, “Голосом” і “Батьківщиною” для створення цілісної опозиції малоймовірний. Можливі альянси між окремими суб’єктами, зокрема: “Європейською Солідарністю” та “Голос”, між іншими найімовірніші ситуаційні союзи. Неорганізована опозиція є доволі великою проблемою не лише для фракцій, які не увійдуть у більшість, а й для владної більшості, оскільки це буде створювати труднощі в разі потреби внесення змін до Конституції, а потреба в цьому очевидна.

“Слуга народу” будуть робити спроби створити коаліцію – у цьому для них є необхідність з огляду на забезпечення собі іміджу противників узурпації влади, окрім того вони намагатимуться конвертувати свій парламентський ресурс у нарощування впливу в органах місцевого самоврядування і опору на партійні структури, а це їм можуть забезпечити лише партії опозиції “Європейської Солідарності”, “Батьківщина” і “Опозиційною платформою”. Проте, знову ж, у владну коаліцію можливо буде залучити лише “Голос”, а із іншими фракціями опозиції будуть ситуаційні альянси. Проте про узурпацію влади говорити навряд можливо. Без сильних партійних структур це неможливо, а владна партія їх не має».

Лілія Брудницька, експертка Центру структурної політології «Вибір», зауважила, що до цього в Україні не було монопартійної більшості, відтак саме поняття «однопартійного» лякає зазіханням на абсолютно владу. Поза тим, експертка вважає, що боятися узурпації чи диктатури не варто.

«Є радянське минуле з однією партією – КПРС. Але, якщо пригадати історію, стає спокійніше. По-перше, КПРС не одразу стала монолітною, а була тривала та кривава боротьба фракцій та груп. По-друге, Україна – не Росія, у нас навіть за радянської влади жорсткі вертикальні піраміди не приживалися. З огляду на це, можемо не боятися диктатури чи необмеженої влади: у “Слузі народу” є групи впливу, які боротимуться за свої інтереси та послаблюватимуть абсолютну владу. Також у нас є різновекторні опозиції, досить потужні як зв’язками із зовнішніми партнерами, так і фінансовим ресурсом. 

Але ризик не зникає, а лише зменшується. Ступінь ризику залежатиме не стільки від політиків, скільки від громадянського суспільства: чи готові люди жорстко контролювати дії влади. З огляду на результати виборів, такої готовності немає. Однак є апатія та роздратування від самих думок про власну активну участь у політичних мирних протестах, у більш жорстких акціях. Ось це і є головним ризиком, оскільки апатія соціуму завжди є плодючим ґрунтом для диктатури».

Андрій Мартинов, доктор історичних наук та провідний науковий співробітник відділу історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України інституту історії НАН України, відкидає можливість узурпації влади. Щонайменше – через зацікавленість Європи та США в реальному розподілі українських гілок влади.

«Масштаб викликів і завдань, які наявні в Україні, вимагають швидких антикризових рішень, що може бути полегшено наявністю у парламенті “твердої” більшості, яка формує, законодавчо забезпечує діяльність “свого” уряду та несе пряму політичну відповідальність за цю діяльність. Помаранчева революція та Євромайдан засвідчили, що узурпація влади в Україні обмежується реальними масовими протестами.

У випадку з президентом Зеленським відсутня чітка “президентська вертикаль влади” у регіонах. Виконавча влада до формування нового складу уряду буде “розмита” навіть у центрі. Окрім того, існують зовнішньополітичні обмеження для гіпотетичної узурпації влади в Україні. МВФ, ЄС, США зацікавлені в реальному розподілі гілок влади в Україні, але цей розподіл не повинен мати вигляд “олігархічного консенсусу”.

Тест на готовність президента та його партії уникнути ризиків узурпації – це скасування депутатської недоторканності, підписання закону про тимчасові слідчі дії комісії парламенту та прийняття закону про імпічмент президентові впродовж першої сесії роботи парламенту дев’ятого скликання».

Чи можлива монопартійна коаліція та з ким можуть об’єднатися «Слуги народу»?

Григорій Биков пояснює, що це справді ймовірно, адже в Конституції прямо вказано на можливість формування коаліції фракцією, до складою якої входить більшість нардепів від складу парламенту.

«Для використання більшості повноважень та прийняття законів, окрім законів, які приймаються конституційною більшістю, “Слузі народу” не потрібно з кимось об’єднуватися. Таке об’єднання (більше 300 голосів) необхідне лише для внесення змін до Конституції України. І з ким “Слуга народу” об’єднається в такому випадку залежить від того, які саме зміни будуть пропонуватися».

Із варіантом про коаліцію з однією партією погоджується і Дмитро Сінченко. Адже таку коаліцію найпростіше та найшвидше створити. Поза тим, експерт не виключає об’єднання з іншими партіями.

«Певний запас голосів ніколи не завадить, тому я допускаю формування коаліції “Слуги народу” з “Голосом”. Такий формат виглядає найбільш логічним – обидві новостворені партії складаються з “нових облич”, мають схожі програми та риторику. До того ж, кадровий голод, який відчуває партія Зеленського, нікуди не дівся – їм потрібно звідкись брати більш-менш фахових людей.

Але в разі створення коаліції у такому форматі, “Голос” не просто не матиме “золотої акції” – вони взагалі не матимуть істотного впливу на прийняття рішень, отримавши лише якісь символічні посади. Коаліції з “Батьківщиною“ та “Опозиційною платформою – За життя“, попри всі зусилля та бажання останніх, на моє переконання, не буде. “Слузі народу“ не потрібно “плямувати“ себе в очах свого електорату, і об’єднуватись зі “старими політиками“. Водночас ситуативні спільні голосування будуть цілком можливими».

Богдан Петренко погоджується, що партія Разумкова прагне до створення монобільшості, однак експерт виділяє три фактори, котрі можуть усе ж схилити «Слугу народу» до об’єднання з іншими політичними силами.

«Перше. Лідери груп впливу всередині фракції “Слуга народу“ будуть тяжіти до того, щоб сформувати навколо себе стільки депутатів, щоб можна було претендувати на “золоту акцію“ всередині фракції. Тоді з кожною цих груп треба буде домовлятися. Фактично монокоаліція – це коаліція з внутрішніми фракціями.

Друге. Партнери по більшості з боку психологічно стимулюють внутрішню єдність у головній фракції.

Третє. Із молодшим партнером завжди можна розійтися та “спихнути“ на його некомпетентність проблеми, які можуть виникнути в державному управлінні».

Павло Сацький вважає, що «Слуга Народу» буде доволі «специфічною» фракцією здебільшого через те, що більшість її членів часто не має досвіду політичної діяльності.

«Спочатку фракція буде доволі організованою. Партія ж як такої ідеології не має, а тому об’єднує людей різних поглядів, зокрема й серед депутатів. Очевидно, що більшість депутатів від “Слуги народу“ було підібрано за хаотичним принципом. Отже, у разі серйозних прорахунків уряду чи президента можливим є розкол фракції. Вочевидь, із депутатами “Слуги народу” будуть проводити роботу й фракції опозиції, але схилити їх на свій бік».

Не виключає такого варіанту й патентний повірений та тренер команд народних депутатів програми USAID РАДА Юрій Трачук.

«Є 50 самовисуванців-переможців перегонів, які, без сумніву, можуть отримати привабливу пропозицію. Звісно ж, можуть виникати й ситуаційні коаліції (по типу голосування “РПЛ” спільно з “БПП” – у колишньому парламенті, хоча в публічному просторі були, ніби в опозиції). Та й такі коаліції потрібні для “зелених” виключно для протягування змін до Основного закону. Переконаний, іншим партіям самим потрібен буде союз із Зеленським. У черзі й “Голос”, і “Батьківщина”».

Андрій Мартинов також переконаний, що найбільш імовірним варіантом у наступному скликанні ВР буде однопартійна коаліція. 

«Імовірний молодший коаліційний партнер, партія “Голос”, може лише “підголосовувати” за ідеологічно близькими для себе питаннями разом із “Слугою народу”. Коаліція з “Європейською Солідарністю” ускладнена особистісним неприйняттям експрезидента Порошенка електоратом “Слуги народу”. Коаліція з “Батьківщиною” неможлива внаслідок наявності протиріч щодо питання зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського користування, долю газотранспортної системи, зменшення комунальних тарифів, подальше затягування пасків під тиском МВФ. “Опозиційна платформа – За життя” є для “Слуги народу” токсичною, зважаючи на тісні контакти з Кремлем та наполягання на нейтральному зовнішньполітичному курсі України. Частина самовисуванців може приєднатися до нової партії влади, увійшовши до її фракції».

Натомість Лілія Брудницька вважає, що питання слід формулювати інакше: чи дадуть «Слузі народу» сформувати однопартійну коаліцію?

«З огляду на сигнали з ЄС щодо дострокових місцевих виборів, наші стратегічні партнери занепокоєні монопартійною більшістю в українському парламенті. А деякі американські друзі вважають за потрібне розбавити “Слугу народу” “Голосом”, оскільки монопартійна більшість непокоїть і їх. Але у Володимира Зеленського націлені саме на однопартійну більшість.

Альянс із “Голосом” обмежить “Слуг народу” у маневрах, прив’яже до ідеологічних цінностей західних регіонів. А маневрувати новій владі найближчим часом доведеться багато і вправно: скоро опалювальний сезон, закінчується контракт із “Газпромом” на транзит газу, незрозумілі відносини із МВФ. Тому, якщо “Слуги народу” створять коаліцію із “Голосом”, надалі постараються позбавитися “Голосу” якомога швидше. З іншого боку, і “Голосу” не вельми раціонально відразу зв’язувати себе коаліційними угодами – краще почекати та поспостерігати».

Одностайність чи внутрішні конфлікти: чого очікувати від «Слуг народу»?

Богдан Петренко переконаний, що фракція «Слуга народу» не буде однорідною, відтак депутати будуть об’єднуватися: або за інтересами, або за групами впливу. Відтак, конфліктів не уникнути.

«Є ризики, що, потрапивши у світ великої політики та великих грошей частина, депутати спокусяться на корупційні можливості, які перед ними відкриються. Тому конфлікти інтересів однозначно виникатимуть. Тим паче, ми маємо групу людей, які не об’єднані ні організаційними зв’язками, ні ідеологією. За інерцією вони б могли певний час підтримувати ініціативи Офісу Президента. Але враховуючи, що одним із перших рішень має стати персональний склад Уряду та розподіл місць у Комітетах ВР – можна очікувати, що тертя почнуться відразу».

Не відкидає можливість конфліктів і юрист Григорій Биков. Зокрема спікер зауважує, що проблеми у фракції можуть початися через мажоритарників.

«Це особи, які можуть не поділяти поглядів партії, можуть не мати достатньої освіти для розуміння тих чи інших рішень, можуть мати своє бачення. На мій погляд не було достатніх критеріїв, “картини кандидата”. Не виняток і той факт, що можливо, у самій фракції будуть створені “гуртки по інтересам” чи з’являться свої умовні “лідери”, що також додасть конфліктів та точно не сприяє монолітності фракції. Але, можливо, такий розвиток подій був врахований, і в “Слуги народу” є важелі та план їх реалізації. Але я сумніваюся».

Про ідеологічну та кадрову неоднорідність «Слуги народу» запевнив Opinion і Андрій Мартинов. А відтак, ця «різномасність» може призвести до ряду внутрішніх суперечок.

«Спостерігаються відмінності між депутатами особисто близькими до Володимира Зеленського, кадрами Ігоря Коломойського, відвертими популістами, оновленими європейськими оптимістами, умовними національними консерваторами. Ще більш “різномасним” є склад депутатів, які під брендом “Слуги народу” перемогли в мажоритарних округах. Звичайно, між ними можливі внутрішні конфлікти, особливо коли справа дійде до поділу портфелів у комітетах парламенту та уряді, а особливо до прийняття державного бюджета на 2020 рік».

Прогнозує конфлікти й Володимир Сокол, учитель та ветеран АТО. На його думку, «Слузі народу» варто очікувати на сюрпризи від мажоритарників та жорстку критику опозиції.

«Конфлікти будуть, і дуже скоро. Якщо брати юридичну та бюрократичну підкованість, то нові нардепи намагатимуться “брати на абордаж” ухвалення рішень, незалежно від курсів у Київській школі економіки. Не мовчатиме й опозиція, вона має величезний медіаресурс, і навіть найменші помилку будуть перетворюватися на великі проблеми. Тим більше, що президент буде намагатися подати свою партію як “європейськи виховану”. Відтак “шпагат” між правилами та необхідністю буде чималим.

Можливо, окремі голосування стануть сюрпризами, адже чимало мажоритарників, як і тих, хто пройшов за списками, не були перевірені внутрішньою “контррозвідкою” та природним бюрократичним багаторічним відбором».

Як контролювати практично одноосібну владу «Слуги народу»?

Дмитро Сінченко переконаний, що контроль візьмуть на себе журналісти та громадянське суспільство. А також – опозиція, зокрема й непарламентська, котра отримає державне фінансування.

«Не виключено, що опозиція створить свій “тіньовий уряд” або кілька таких урядів. Для цього мають достатньо кадрів і “Європейська Солідарність”, і “Батьківщина”, і “Українська Стратегія Гройсмана”. А якщо “Зе!-команда” все ж продовжить зловживати та плювати на закони, якщо вона буде згортати реформи – то дуже скоро заговорить вулиця, а до цього не хотілося би доводити».

Богдан Петренко вважає, що задля контролю над зловживанням із боку влади, потрібно першочергово прийняти закон «Про опозицію» чи відповдні зміни до регламенту, згідно з якими, опозиція мала б отримати керівні посади в контролюючих органах.

«Друге – більшість завжди матиме внутрішній контроль – групи впливу всередині фракції не даватимуть можливості іншим групам отримати всю повноту влади.

Третє – загальний контроль завжди належатиме народові. Сьогодні, здається, “Слуга народу” має карт-бланш навіть на сумнівні, з точки зору Конституції, дії. Але завтра, коли рейтинг влади знизиться, їй докорятимуть усіма порушеннями Конституції та законів. Навіть якщо сьогодні на народ закриває очі».

Григорій Биков наголошує: першим та головним способом контролю влади залишається Конституційний суд України.

«Це єдиний орган, який може встановити факт узурпації влади або невідповідність законів Конституції. І, звісно, народ України, який є єдиним джерелом та носієм влади. Історія України вже знає нещодавні приклади контролю влади. При чому, після Майдану люди зрозуміли, що вони мають права не лише на папері, а в реальності. Свободу вибору, можливість впливу. І це неможливо забрати чи приборкати».

Лілія Брудницька підкреслює: на перший план мають вийти журналісти та громадські організації. Однак наскільки активним буде цей рух та контроль – велике питання.

«Суспільство втомилося підштовхувати політиків; суспільство поступово розпадається на особистостей, котрі спостерігають, як їхні локальні перемоги на покращення ситуації в країні перекреслюються діями влади. Люди бачать, що президент змінився, а тарифи ЖКГ ті самі, хоча для дострокових виборів було зроблено все можливе та неможливе, – а для тарифів, чому ні? Люди розуміють: кожен сам за себе. І максимум сил спрямовують на облаштування особистого життя. Цьому сприяє і дискредитація громадських рухів та об’єднань, деякі з яких обслуговували політичні та ділові інтереси не найчесніших осіб. Тому єдине, що буде стримувати всевладдя більшості, – це не монолітність самої більшості».

Текст: Дмитро Журавель

1 комментарий

  1. РАДА ИЗБРАНА МЕНЬШИНСТВОМ НАСЕЛЕНИЯ on

    Как и ожидалось, явка на этих выборах поставила антирекорд. Это самая низкая явка за всю историю независимой Украины. И это первый в истории независимой Украины парламент, избранный МЕНЬШИНСТВОМ (49,8%). Большинство населения Украины этих господ и этих «слуг» вовсе НЕ ВЫБИРАЛО. Эти новоизбранные «депутаты» представляют меньшинство населения! Так что под большим вопросом легитимность этого парламента, собранного и слепленого впопыхах «из того что было», по старому закону. Кроме того, уже в первой половине дня выборов, 21-го июля, некоторые журналисты начали публиковать результаты «экзит-полов», что является манипуляцией с целью влияния на результат в интересах рейтинговых партий, чтобы спровоцировать людей к отказу от голосования по убеждениям и склонить их к выбору партий исключительно на основе рейтингов. Хотите демократии? Проводите новые, честные выборы, по нормальному новому закону, без мажоритарки, с проходным барьером 3%, с запретом на публикацию рейтингов на протяжении всей предвыборной кампании, чтобы исключить возможность использования рейтингов в качества средства манипуляции. Проводите их осенью, как и положено по закону. Иначе это ВЕРХОВНАЯ РАДА ИМЕНИ ЯНУКОВИЧА, избранная по его закону. Игры в летние «досрочные выборы» были манипуляцией, призванной не допустить возможности осознанного, информированного выбора. Народу не дали времени и возможности понять, что собой представляют новые партии, наспех сколоченные специально под выборы. Эти партии на момент выборов ещё никак себя не проявили, ничего не сделали и по сути были и есть «котами в мешке». Выборы прошли в разгар лета, во время сезона отпусков, люди разъехались, кто на море, кто на дачах. Какая там политика… Но для хитровывернутых кукловодов это время самое подходящее — побыстрее, пока народ не опомнился. И фальсифицировать летом проще — вследствие жары и падения у народа интереса к политике вряд ли против фальсификаций соберётся серьёзный протест. Всё это на руку бессовестным манипуляторам и сейчас где-то в элитных особняках они потирают руки в предвкушении крупного деребана.

    Нужны НОВЫЕ ВЫБОРЫ! ПО НОВОМУ ЗАКОНУ!
    Только так можно восстановить легитимность парламента.

    Господа журналисты! Большая просьба поднять тему новых выборов!

Залишити коментар