Вівторок, 1 грудня

Визнати поразку, жити в меншості

Закінчилися президентські вибори в Україні, потім – позачергові вибори до Верховної ради, які закріпили перемогу Володимира Зеленського та дали його наспіх створеній та названій відповідно до серіалу партії «Слуга народу» (до речі, термін сталінських часів, який зберігся на численних плакатах радянської епохи) абсолютну більшість у Верховній Раді. Такої більшості жодна партія не мала в історії нової України. Навіть «Партія регіонів» у часи Януковича.

Колись я писав, що міжрегіональні протиріччя в Україні мають одну позитивну рису – вони забезпечують (так мені здавалося) політичну динаміку та є запорукою того, що тоталітаризму в нас не буде. Бо для встановлення тоталітаризму необхідна будь-яка політична єдність нації. Я не врахував, що така єдність в Україні є. Але то не політична єдність. Навпаки – то єдність аполітичних сил: людей, яких втомила гібридна війна, яким неважливі НАТО та ЄС, для яких країна є територія, а громадяни – населення, для яких російська мова – рідна і єдина, а для інших – це суржик; людей, які залишилися поза церквою, для яких Великдень – то паски та фарбовані яйця. А який патріархат… Який там патріархат?

Ось таку безоглядну єдність продемонструвала нам наша рідна Україна. Серед моїх друзів не було жодної людини з такими поглядами. Але ж не так багато в мене друзів… То ж ми залишаємося в меншості. Провідні інтелектуали України – в опозиції до нової влади. Але інтелектуали ніколи не складали більшості в жодній країні. То – статистика, яка дуже вперта.

П’ять років нам жити в умовах «безальтернативної влади». Законодавча влада буде злита з виконавчою. Щодо судів – вони лягли під виконавчу владу ще до того, як влада фактично змінилася.

Уперше в історії незалежної України маємо технічно однопартійну систему, як у РФ, де рулить «Єдина Росія», як колись у «багатопартійних» країнах так званої «народної демократії» усім керували комуністи.

Ця безальтернативність є найбільшою небезпекою цього часу. Але ми, принаймні літні люди, маємо багаторічний досвід життя в безальтернативному суспільстві, під суворим оком КДБ. Ми вижили та зберегли особистість. Нема опозиції в Раді? Але ж вона збережеться в суспільстві – інтелектуальна, культурна, професійна. Весільний фотограф буде приймати закони? Але як вони будуть працювати – залежить від нас.

На жаль, мушу сказати, що опозиція може бути й озброєною, а імовірність збройного конфлікту існує, особливо, якщо політика радикально змінить напрямок. Запобігти загостренню – означає зберегти країну.

Інтелектуали це розуміють. Але вони (ми) програли. Нам жити в меншості.

Борис Херсонський

1 комментарий

Залишити коментар