Четвер, 22 серпня

Ось-ось по Україні повіє вітер змін. Когось це тішить, когось обнадіює, а когось і лякає. Бо не факт, що вітер буде свіжим та продує застояні Авгієві конюшні, а не занесе до них ще більше токсичного духу корупції, кумівства й безладу. У будь-якому разі наше життя вже не буде таким, як учора. Зміни стосуються і структури, покликаної зміцнювати державу й забезпечувати гідний рівень життя кожного, – Кабінету Міністрів.

Скоротити наполовину

Фахівці запевняють, що вертикаль української виконавчої влади досі базується на радянських підходах. Утім Кабмін – не намертво забетонована структура, бо за роки незалежності з’являлися нові та скасовувалися старі міністерства, їх об’єднували, змінювали назви. Після початку російсько-української війни створено такі: інформполітики, із питань тимчасово окупованих територій, у справах ветеранів.

Щодо Мінінформполітики, то Президент України Володимир Зеленський підтримує ідею його об’єднання з двома іншими: культури й молоді та спорту. Він пообіцяв, що структура з’явиться невдовзі, із новим урядом. З огляду на те, що всі карти в руках партії «Слуга народу», яка матиме у ВРУ 254 мандати та здатна без допомоги інших політсил сформувати Кабмін, кардинальні зміни структури виконавчої влади цілком реальні.

Довідка

Кабмін сьогодні: прем’єр, щість віцепрем’єрів (два на чолі міністерств), 17 профільних міністрів, один Кабінету Міністрів. Усього міністерств 19, членів Кабміну – 25.

«Потрібні зміни по міністерствах, адже державна машина та логіка ухвалення рішень у кожній інституції виконавчої влади залишаються радянськими, – повідомив Opinion Олег Устенко, радник президента Зеленського, економіст. – Про зміни багато говорили та нічого не робили. За незалежності почалася дискусія про зміни в плані держуправління, але проблеми не вирішувалися. Україна – країна прихованих інтересів. Кожна група мала такі, і вони не давали можливості нормально розвивати сектор держуправління».

Керівник нинішнього Кабміну Володимир Гройсман, який четвертий рік очолює уряд, теж за скорочення кількості міністерств. У липні він неодноразово порушував цю тему, ще до заяви президента. На переконання пана Гройсмана, достатньо й 11-12 міністерств, слід скоротити і кількість віцепрем’єрів. Тобто приблизно вдвічі зменшити чисельність членів Кабміну. За словами прем’єр-міністра, це поліпшить управління, заощадить бюджетні кошти. Свої ідеї глава уряду планує запропонувати наступної каденції. Сам Володимир Гройсман розпрощається з владним кріслом. Вибори він програв, а, головне, він – із колишніх, і не може розраховувати на ключове місце в новій команді, попри лояльність до неї. В ОП розглядають претендентів на посади прем’єра та міністрів, однак офіційно прізвищ поки не називають.

Чи є стратегія й розуміння?

Суспільство позитивно реагує на пропозиції зменшення чи скорочення. Звісно, коли йдеться не про урізання зарплат, пенсій чи соцвиплат, а про оптимізацію держапарату чи мінімізацію кількості нардепів. Знаходять схвальний відгук і питання імпічменту та скасування депутатської недоторканності. Однак, нерідко наміри про скорочення когось чи чогось – чистісінької води популізм.

«Чим менше міністерств, тим менша роль держави в управлінні економікою, – пояснив Opinion політолог Сергій Таран. – Це позитивний крок, але про конкретні пропозиції президента можна буде говорити тоді, коли побачимо стратегію Зеленського, його команди чи однопартійної коаліції в галузі економіки й реформ. Структура вторинна, первинні сенси – яку країну будуємо, який цивілізаційний вибір, чи не змінюємо курс на ЄС. Спочатку маємо отримати відповіді на ці запитання, потім – як це робити, а вже згодом переходити до реформ структури влади. Говорити про скорочення кількості міністерств дуже популярно, як і про скорочення кількості нардепів. Але кількість депутатів має відповідати потребам суспільства в певний час. Те ж саме з міністерствами. Щоб отримати ці потреби, треба мати стратегію розвитку України».

«Я прихильник функціонального підходу при формуванні Кабміну, щоб зайві, з точки зору побудови внутрішньої політики, міністерства переводилися в ранг комітетів, підпорядкованих міністерствам, – розповів Opinion Василь Куйбіда, колишній міністр регіонального розвитку та будівництва України, колишній міський голова Львова. – Але передусім треба відповісти на запитання: що збираєшся робити? Бо Кабмін – система управління, інструмент, який маєш підібрати. Не можеш зробити тонку операцію на оці, маючи пилку й ножа, – мусиш мати скальпель. Потрібне розуміння, якою бачиш Україну через 5-10 років. Спочатку ставиш завдання, а потім підбираєш під нього ефективні інструменти. Стратегія – як діятимеш, досягаючи задекларованої мети. І, відповідно, розробляєш тактику, яка має вписуватися в загальну стратегію. Але поки не розумієш мети й завдання, то й інструмент підібрати не можеш».

В Україні потрібні не механічні об’єднання двох-трьох міністерств в одне, а глобальна зміна всієї структури виконавчої влади. Олег Устенко наголосив на широкомасштабній реформі системи державного управління:

«Перше – досліджуємо всі інституції в Україні, визначаємо їхні функції. Друге – вирішуємо, чи треба утримувати певну функцію в руках держави. Якщо потреби немає, то її слід віддати на відкуп недержавному сектору чи приватному бізнесові. Немає сенсу платникам податків її оплачувати. Коли дізнаємося, які функції у який орган виконавчої влади передаються, зможемо визначити вартість кожної. Маємо розуміти – не можна одну функцію розподілити між різними інституціями виконавчої влади, як, приміром, нині за енергосектор відповідають одразу кілька інституцій. Як і не може бути пересікання функцій, на чому й акцентував президент Зеленський».

Про віцепрем’єрів замовити слово

Найбільше критичних стріл летить у віцепрем’єрів. Порушувалися питання не лише їхньої ефективності, а й доцільності. Віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе погоджується, що її колеги без міністерств дещо обмежені в правах як члени уряду.

«Здається, лише в мене серед віцепрем’єрів зазначено в посаді, чим я насправді займаюся, – зазначила Opinion пані Климпуш-Цинцадзе. – Тому, напевне, не потрібна така кількість віцепрем’єрів. Посаду, яка в мене, можна зміцнити – щоб людина мала за собою центральний орган виконавчої влади чи міністерство. Але важливо бути рівновіддаленим від інтересів будь-якого сектора. Ця людина має врахувати інтереси всіх, шукати компроміс. Яке це може бути міністерство? Юстиції чи економічного розвитку й торгівлі? Не знаю. Але моя посада стосується європейської та євроатлантичної інтеграції. Ми вперше об’єднали ці треки, бо вони – не паралельні, а доповнюють один одного – інакше не досягнути результату. Чи може міністр оборони бути віцепрем’єром з євроінтеграції? Не переконана. Тому таку посаду зберегла б, надавши їй додаткових повноважень. На жаль, не всі міністри розуміють, що євроінтеграція не є завданням міжнародним. Це тільки частина діалогу із зовнішніми партнерами, усе інше – велика домашня робота».

Думки про те, що віцепрем’єр має бути одночасно й повноцінним міністром, притримується і народний депутат України восьмого скликання Олексій Гончаренко. До слова, пан Олексій, за скорочення кількості й віцепрем’єрів, і міністерств. Без яких саме відомств можна було б обійтися, а які потрібні?

«Усе залежить від завдань, які стоять перед міністерством, – пояснив нардеп Opinion. – Приміром, президент Зеленський казав, що збирається реалізувати агресивну інформаційну політику, передусім направлену на Донбас і Крим. І це вимагає, можливо, саме окремого Міністерства інформполітики. Або він це бачить інакше, скажімо – створення телеканалу. Структура має підганятися під завдання, а не навпаки».

Кадри, які вирішують усе

Нерідко можна чути про кадровий голод в Україні, зокрема управлінців. На міністерські посади запрошують фахівців з інших країн. Утім Василь Куйбіда переконаний, що насправді ми самі можемо сформувати кілька Кабмінів:

«Національна академія державного управління при Президентові України підготувала майже 30 тисяч людей, готових працювати на різних щаблях влади, зокрема міністрами та прем’єр-міністрами. Просто треба запросити їх на розмову чи організувати між ними відповідний конкурс, чи знайти інший механізм виявлення кращих. Дивно, що, маючи таку когорту підготовлених спеціалістів, запрошуємо людей з інших держав на посади в обладміністрації та міністерства. Наче підіграємо Путіну, який каже, що Україна бездержавна нація й українці самі не здатні побудувати систему управління. Зрештою, це суперечить сказаному Шевченком: “У своїй хаті своя правда і сила, і воля”».

«Мені здається, невдовзі створять групу, яка займатиметься реформуванням системи держуправління, і з цього центру відбуватиметься регулювання по всіх міністерствах, – запевнив Олег Устенко. – Підтримую риторику президента. Треба йти ще далі й глибше».

Хто зайвий?

Відомі українці відповіли на запитання Opinion: які міністерства зайві, а які слід було б створити?

Зелений Кабмін. Менше міністерств і реформа держуправлінняМихайло Корнієнко, професор, доктор юридичних наук:

«Кількість міністерств дійсно може бути скорочена до 10-12. Міносвіти, Мінспорт, Мінкульт можуть бути об’єднані. Мін’юст доцільно назвати Міністерством справедливості. Фіскальна складова повинна бути в одному відомстві».

Зелений Кабмін. Менше міністерств і реформа держуправлінняВасиль Кузан, письменник, голова Закарпатської обласної організації НСПУ:

«Україні потрібні такі міністерства: культури й гуманітарної політики; освіти та соціальної політики; оборони та безпеки (зокрема інформаційної); закордонних справ; економіки та фінансів; внутрішніх справ; юстиції; статистики, яке готуватиме інформацію для всіх інших міністерств (відкрито на своєму сайті) і тим самим дозволить скоротити на 70-80 % апарати районних та обласних державних адміністрацій».

Зелений Кабмін. Менше міністерств і реформа держуправлінняЛюдмила Гриневич, історикиня, директорка Українського науково-дослідного та освітнього центру вивчення Голодомору (HREC in Ukraine):

«Кількість міністерств, чиновників і депутатів має бути суттєво скорочена. Це радянська традиція – мати величезний управлінський апарат, який, як держава в державі, діє за власними принципами. Яка потреба в такій кількості віцепрем’єр-міністрів? Це виглядає, як “дати кожній сестрі по сережці”. Урешті-решт, ключовим залишається питання ефективності виконавчої влади, а її визначатимуть насамперед якісні показники. Наскільки професійні будуть управлінські структури? Чи готові слухати, а, головне, чути експертне середовище? У попередньої влади із цим були великі проблеми, знаю з власного досвіду. І ще. В умовах війни надзвичайно хвилює інформполітика, її безпекова складова. Потрібна особлива стратегія та злагоджена робота професіоналів. Хочу застерегти й від можливого “дистанціювання” від гуманітарної / історичної політики “на користь економіки й соціалки”. Потрібен розумний баланс. Також розуміння того, що історія, історична політика в умовах війни та болісного виходу з російського імперського простору й руху в Європу – стратегічний ресурс, яким Україні треба вміло скористатися. Аби ним, уже не в українських інтересах, не скористалися інші».

Зелений Кабмін. Менше міністерств і реформа держуправлінняЙосиф Зісельс, дисидент, колишній політв’язень, член Ініціативної групи «1 грудня»:

«Проблема ефективності уряду в наш час майже не залежить від кількості міністерств, а передусім – від компетентності та професійності міністерств (а це не тільки міністри), і також, що найголовніше, від ідентичності нашого суспільства, бо всі наші проблеми є похідними від ідентичності, тобто системи цінностей. Найперша асоціація – із байки Крилова: “А вы, друзья, как ни садитесь, все в музыканты не годитесь”».

Текст: Віктор Цвіліховський

1 комментарий

  1. Сокращение — не самоцель. Сократить можно и до одного министерства. Нужно оптимизировать систему управления, исходя из потребностей страны и народа.

Залишити коментар