Субота, 28 листопада

Богдана ледь не звільнили. Точніше Богдан подав заяву про звільнення. Якщо ще точніше – хтось скинув криве фото заяви. Зеленський заяву не підписав. Але підпише. Щоправда, якщо буде «бажання» суспільства. Або не підпише. Про заяву, звільнення та жарти Офісу Президента – у реакціях. Чи не в реакціях?

Звісно ж, після такої плутанини, незрозумілих джерел в Офісі Президента та шквалу новин в українських ЗМІ будь-який посадовець мав би офіційно прокоментувати це все, розставивши крапки над «і», аби в суспільства не було зайвих запитань. А тепер знімаємо рожеві окуляри та читаємо допис самого Андрія Богдана.

Заплуталися, що саме відбувається? Аби не ускладнювати ситуацію – короткий переказ (обережно, не без гумору) від блогера Романа Шрайка. А точніше – авторська реконструкція подій.

А тепер перейдемо до власне реакцій, коли вже все стало зрозуміло. Ну, точніше, трошки зрозуміліше, але все одно не зрозуміло, задля чого та кого це все робилося. Приміром, журналіст Антон Голобородько переконаний, що кейс Богдана прекрасно ілюструє ціну інформації, котра виходить із приміткою «як повідомляє наше джерело». Загалом же, автор цілком влучно підсумовує: ми продовжуємо брати участь у якомусь фантастичному експерименті.

Про те, (що насправді не до кінця зрозуміло), що насправді відбулося, пише й журналіст Роман Кравець. А ще додає: є інформація (знову джерела?), що це й не зовсім тролінг: мовляв, Богдан справді писав заяву на емоціях. Але дивує автора інше: тепер журналісти отримують від офіційних осіб не пояснення, а «централізовані зливи». Ось вам документ, і робіть із ним, що хочете.

Якщо хочете більш концентроване узагальнення, то із цим чудово впоралася журналістка Діана Буцко.

Політичний експерт Олексій Мінаков зі свого боку в заяві Богдана розгледів продовження публічного протистояння очільника Офісу Президента з Кличком. Каже, це такий тролінг, а ми з вами стали заручниками шоу-розбірок між двома особистостями, які конфліктують між собою.

Віцепрем’єр-міністр в уряді Гройсмана Павло Розенко вважає, що немає різниці: писав Богдан заяву чи ні. Натомість маємо ілюстрацію класичної схеми ігнорування норм трудового законодавства, котра, за словами Розенка, була широко розповсюджена в СРСР.  Правда, зі смайликами урядовець, якщо чесно, трохи перегнув.

Журналістка Катерина Рошук наголосила, що журналісти навряд чи пробачать «годування фейками», навіть від «реальних пацанів».

Блогер та громадський діяч Андрій Смолій також зауважив, що уся ситуація з «відставкою» Андрія Богдана – це знущання над журналістикою та політикумом. Головне для нової влади, на думку автора допису, – відволікти увагу від найголовнішого – неспроможності ефективно та якісно керувати державою.

Народна депутатка восьмого скликання Вікторія Сюмар так само впевнена, що такі дії можуть призвести до повної руйнації інституту державної служби.

Блогерка Олена Яхно зробила з кейсу Богдана три висновки. Один із них – до влади прийшли… «діти», котрі граються в політику та люблять хайпувати.

А ось як оцінила ситуацію політична експертка Олеся Яхно-Белковська.

Журналістка Мар’яна П’єцух також відреагувала на ігри Офісу Президента вкрай негативно, порівнявши ситуацію з кейсом Аркадія Бабченка. Тоді журналістам також передали фейкову інформацію. Щоправда, різниця в тому, що тоді була потреба вийти на замовників вбивства журналіста, а цього разу… Ну, ви знаєте.

Нардеп восьмого скликання Олег Ляшко назвав «прикол Богдана» повною руйнацією державної служби та дискредитацією інституту президентства в Україні. На думку лідера «Радикальної партії», для Зеленського та його «квартальної» команди це все від початку «гра по приколу».

Інший нардеп, Ігор Луценко, наголосив, що написані заяви про звільнення юридично нікчемні. Адже, якщо до заяви того ж Богдана буде дописана дата та відбудеться власне звільнення, це рішення може бути легко оскаржене. Фактично, за словами Луценка, ми спостерігаємо великий запит на порушення закону владою. Нардеп переконаний, що цей запит і надалі будуть задовольняти.

Головний редактор видання «Новинарня», журналіст Дмитро Лиховій і взагалі запустив флешмоб під назвою #ЗМІбезБогдана, закликаючи цілий тиждень ігнорувати новини про очільника Офісу Президента.

Народний депутат Мустафа Найєм прокоментував ситуацію жартома, щоправда, доволі тонко – натякнувши на нещодавню світлину Кличка з адвокатом Дональда Трампа

Блогер та колумніст Дмитро Литвин підкреслив, що Зеленський своїм поясненням про те, що «заяви написали всі», аж ніяк не підтвердив, що вчорашня новина – правда, а не фейк. Натомість президент спробував «пристойно пояснити непристойну ситуацію». Вийшло, за оцінкою Литвина, на «трійку». Загалом же, автор переконаний, що таких неприємних, але масштабних жартів буде ще чимало.

Журналіст Олександр Голубов висловив дещо нетипову думку, зауваживши, що, можливо, журналісти заслужили подібне ставлення, і тепер за їхньою допомогою просто вирішуються чиїсь завдання. До того ж, без церемоній, просто «вказуючи на місце». Хоча, джерела повідомляють, що все не так однозначно.

Блогер Євген Муджирі узагальнив усе це так: журналісти, котрі вирішили перевіряти інформацію, а не швиденько давати новину, очікуючи на перегляди, – … Хм, яке б більш-менш коректне слово підібрати, аби редакторка не видалила?

А ось політолог Віктор Таран просто порадив Офісу Президента перечитати казку про хлопчика, котрий кричав, що «вовки ідуть».

І наостанок – блискавка, джерела повідомили про ще одну гучну відставку. Чи знову жартують?

Збирав реакції Степан Коза. Про це повідомило джерело в Opinion.

Залишити коментар