Субота, 7 грудня

Тиждень, що минає, вразив не стільки дивним способом нової влади загравати з українцями, скільки здатністю забувати та ігнорувати дійсно важливі речі. Про зміну пріоритетів та мовчання, котре вбиває, – у традиційному дайджесті від Opinion.

Тиждень у призмі: тролінг від Богдана, загравання Зеленського та важливі питання без відповіді

Фото: opentv.media

Якщо вам здавалося, що обігнати за кількістю рекламу Юлії Тимошенко та аватарки «Зе-команди!» в українському фейсбуці не може нічого, ви неймовірно помилялися. Епопея з нібито звільненням очільника Офісу Президента Андрія Богдана буквально підірвала мережу та точно змусила добряче понервувати українських журналістів.

«Джерело повідомило» – фраза, котра ризикує перетворитися на мем у реаліях вітчизняних ЗМІ. Хто та навіщо з ОП розповсюдив інформацію про намір Богдана піти з посади, ми, схоже, дізнаємося не скоро. Натомість маємо чудовий приклад того, як державний апарат може цілком пристойно потролити медійників, зорієнтувавши на себе весь порядок денний. А ще – приклад мертвої комунікації з боку перших осіб. Цілком очевидно, що протягом більш ніж 10 годин приватні повідомлення Андрія Богдана та мобільний телефон розривалися від спроб журналістів дізнатися: так чи був усе ж таки хлопчик? Крапки на «і» у незрозумілих іграх оточення президента розставив сам Зеленський: мовляв, заяви написала уся команда, і якщо суспільство сигналізуватиме, то гарант не забариться з підписом.

«Ми не тримаємося за владу. Ми, усі ключові люди, які зі мною прийшли, домовилися із самого початку, що напишемо заяви на звільнення. Якщо суспільство чи президент відчуватимуть, що та чи інша людина не може впоратися з поставленими Україною завданнями, то в будь-який момент ця людина, не тримаючись за крісло, піде у відставку», – наголосив Зеленський, поки мережею розповсюджувалися жарти про Богдана Шредінгера.

Тиждень у призмі: тролінг від Богдана, загравання Зеленського та важливі питання без відповіді

Фото: president.gov.ua

Подзвонити Баканову щодо «цього чорта» вже не в тренді. Шостий Президент України все частіше почав нагадувати такого собі українського Робіна Гуда, котрий відбирає гроші в багатих та роздає бідним. Щоправда, у дещо своєрідній манері: раз за разом Зеленський пропонує чиновникам розпрощатись із власним майном, аби ліквідувати якісь проблеми у своєму регіоні.

Подібне сталося нещодавно під час діалогу президента з міським головою Сміли Віктором Федоренком. Володимир Зеленський запропонував йому сплатити борги міста за опалення… продавши особистий автомобіль. Десь так «слуга народу» вирішив врегулювати ситуацію, у якій мешканці Сміли сплачують за опалення, а борги міста не зникають. Між президентом та Федоренком відбувся такий діалог:

Зеленський: «Ви ж глава?».

Федоренко: «Я – секретар міськради. Виконую обов’язки, так».

Зеленський: «Яка машина у вас?».

Федоренко: «У сенсі?».

Зеленський: «Машина. У сенсі автомобіль».

Федоренко: «Автомобіль – Toyota».

Зеленський: «Продайте».

Така стратегія побудови образу «господарника» для нового президента вже здається класичною. Перед цим на зустрічі з керівництвом закарпатської митниці, почувши з боку митників скарги на низьку зарплату, Зеленський поцікавився фірмою телефону доповідача. Почувши, що той має Iphone, гарант одразу повернув ситуацію на свою користь. Цікаво, чи помічав президент, що навіть під час «зубожіння» телефоном із яблуком користується чи не кожен третій школяр, не кажучи вже про повнолітніх українців. Водночас у мережі за таку комунікативну тактику Володимира Зеленського вже встигли охрестити «українським Лукашенком».

Тиждень у призмі: тролінг від Богдана, загравання Зеленського та важливі питання без відповіді

Фото: afp.com

До речі, про Iphone. Обіцянки «Зе-команди!» створити «Країну в смартфоні» (не плутайте із «Країною мрій»), здається, починають потрохи реалізовуватися. На цьому тижні президент підписав указ «Про деякі заходи щодо поліпшення доступу фізичних та юридичних осіб до електронних послуг» для упорядкування роботи державних реєстрів та розвитку електронних державних послуг.

Як пояснюють експерти, цей указ має полегшити життя українців, скоротивши кількість довідок шляхом підключення даних реєстрів. Тобто у планах – створити окремий онлайн-ресурс, на якому всілякі довідки про склад сім’ї, реєстрацію місця проживання тощо можна було б підтверджувати онлайн, а не відстоюючи довжелезні черги до кабінетів. Чи покладе це рішення нової влади кінець бюрократичному пеклу – покаже лише час. Хтозна, можливо, незабаром вийде указ і про створення обіцяної «Країни мрій». 

Тиждень у призмі: тролінг від Богдана, загравання Зеленського та важливі питання без відповіді

Фото: ukr.segodnya.ua

Поза тим, цього ж тижня ті, хто мріяв, аби долар зменшився в ціні ще більше, зайняли черги біля обмінних пунктів: уперше за три роки курс упав нижче 25 гривень. І поки диванні аналітики ламали голови, що ж сталося та чи очікувати на курс по «вісім», експерти пояснили: така поведінка для іноземної валюти – цілком традиційна для цієї пори року та пов’язана з експортом аграрної продукції. Водночас фахівці пояснюють: зміцнення гривні в цій ситуації може призвести й до цілком очевидних ризиків.

«Зазвичай у нас була сезонність, яка починалася з січня й до середини літа, де гривня посилюється. Зараз цю сезонність підсилили іноземці, які заходять та купують наші локальні цінні папери. Із початку року 3,5 млрд дол. зайшло, тільки цього тижня – більше 500 млн. Як результат, це створило дисбаланс – доларів стало забагато та гривня посилилася занадто. Це створило додаткові ризики для економіки. Але ми бачимо два дні поспіль Нацбанк став, як стіна, та не дає курсу коливатися, скуповуючи всі ці долари. Він мав це зробити», – пояснює інвестиційний банкір Сергій Фурса.

Тиждень у призмі: тролінг від Богдана, загравання Зеленського та важливі питання без відповіді

Фото: uainfo.org

Нагадав про себе цього тижня й патріарх Філарет у черговій спробі легітимізувати існування Київського патріархату. На цей раз він звернувся до міністра юстиції з проханням… продовжити реєстрацію УПЦ КП. Утім, відповідь Філарет отримав майже миттєво, але від Міністерства культури. Там йому нагадали, що… такої церкви вже не існує.

«Незважаючи на те, що релігійне об’єднання УПЦ КП припинило свою діяльність шляхом об’єднання та приєднання до УПЦ, усі функції статутних органів колишньої УПЦ КП перейшли до компетенції відповідних керівних органів ПЦУ», – пояснили в Мінкульті.

Чи зупиниться Філарет на цьому – запитання, здається, риторичне. Інша справа, що для світської України релігійні ігри чомусь навіть у ХХІ-му столітті є цілком комфортними у фокусі суспільної та журналістської уваги.

Тиждень у призмі: тролінг від Богдана, загравання Зеленського та важливі питання без відповіді417204215808_o

Фото: azov.org.ua

Та поки ранки мережі починаються з обговорення чергових «фішечек» з Офісу Президента чи падіння курсу іноземних валют, на фронті, попри домовленість про режим припинення вогню, ніякої тиші немає. Бойовики чи не щодня відкривають вогонь по українським позиціям, часто використовуючи для цього заборонену зброю. Штаб Операції об’єднаних сил щоденно звітує про нові порушення окупантів та поранених українських бійців. Та, схоже, Росія продовжує свою класичну поведінку, плюючи на будь-які угоди, міжнародне право та й загалом на все, що не співвідноситься з інтересами та імперськими смаками Кремля.

Тиждень у призмі: тролінг від Богдана, загравання Зеленського та важливі питання без відповіді

Фото: radiosvoboda.org

Так само, за іграми Богданів, істериками Філарета та вибриками Зеленського поза увагою (такою, якою вона мала би бути насправді) опинився рік із моменту нападу на чиновницю та активістку Катерину Гандзюк. На Катю напали 31 липня біля її будинку. Унаслідок отриманих травм, після тривалих страждань та боротьби за життя активістка померла. Убивство Каті – точка неповернення, момент, після якого громадськість уже, здається, не скоро повірить у справедливість та дієвість правоохоронної системи. Адже через рік після нападу організатори й замовники досі залишаються на волі. Люди, котрі вбили Катю, продовжують жити звичайним життям, у той час як друзі жінки та все свідоме суспільство не втомлюється запитувати в тепер вже нової влади: так, а хто ж замовив Катю Гандзюк?

У річницю нападу десятки активістів із різних міст приїхали в рідне місто Каті – Херсон, аби вкотре нагадати суспільству те, що зловмисники мають бути покарані. Уже зранку 31 липня усі, хто проходив повз будівлю міськвиконкому змогли помітити великий напис на стіні: «Вбиці Каті Гандзюк будуть покарані». Серія акцій містом, візити до осіб, причетних до вбивства активістки та згадки про неї – жінку, котра боролося із системою до останнього подиху. І, здається, продовжує боротися досі.

Усе це нівелює будь-який тролінг команди президента, будь-які ігри з електоратом та курси іноземних валют. Коли в сучасному світі можливо безкарно вбити людину, котра бореться за краще майбутнє власної країни, – усе, здається, відходить на другий план. Тому й головним запитанням цього тижня має бути не: «Чи справді Богдан написав заяву?», а: «Хто все-таки замовив Катю Гандзюк?».

Текст: Дмитро Журавель

Залишити коментар