П'ятниця, 18 жовтня

У п’ятницю, 26 липня 2019 року, Міжвідомча комісія з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції (УРП) більшістю голосів підтримала заявку компанії «Trident Black Sea» та рекомендуватиме Уряду визнати її переможцем у конкурсі на розробку ділянки «Дельфін» на Чорноморському шельфі. Незважаючи на формальне визнання перемоги за «Trident», в Уряді заявили про бажання оголосити новий конкурс, оскільки вважають, що пропозиція переможця була недостатньо вигідною для України. Компанія «Trident Black Sea», очолювана ексдепутатом (2007-2016 років) Держдуми РФ, уже заявила: якщо результати конкурсу будуть анульовані, вона готова до захисту своїх інтересів у суді. Їхні конкуренти навпаки – готові йти до суду, якщо конкурс визнають дійсним. Уряд у непростому становищі, компанії учасники також, та й репутації країни загалом така мінливість та невизначеність шкодить. Opinion розбирався з аналізом першого, із 2006 року, конкурсу УРП на розробку нафтогазових родовищ на шельфі Чорного Моря.

За що боролися та як проходив конкурс?

Загальна площа морської ділянки – 9 496 м кв. За підрахунками одного з учасників конкурсу, ідеться про сукупні геологічні ресурси в 286 млрд куб. м, тобто близько 40-50 млрд куб. м газу, які теоретично можна видобути. Тобто, у разі успішної реалізації проєкту та відкриття родовищ Україна за п’ять років може збільшити видобуток на 10-15 %, а за деякими оцінками й більше. Мінімальний обсяг інвестицій, що мали бути здійснені протягом першого етапу геологорозвідувальних робіт, визначається за результатами конкурсу та має бути не меншим, ніж 1,5 млрд грн. Переможець конкурсу отримав би право на укладення УРП щодо ділянки «Дельфін» строком на 50 років із можливістю продовження згідно із Законом України «Про угоди про розподіл продукції» (Детальніше в матеріалі «Дельфін та синя вічність»).

Незважаючи на короткий термін подання заявок, а саме два місяці з дня оголошення, Міжвідомча комісія, створена для відбору кандидатів, отримала чотири заявки:

– Caspian Drilling International Ltd (дочірня компанія SOCAR, Азербайджан);

– Frontera Resources (США), компанія виступила ініціатором проведення конкурсу;

– Trident Black Sea (90 % належить Trident Acquisitions Corp, США, 10 % – San Leon Energy PLC, Ірландія). Ключовий акціонер Trident Acquisitions Corp Ілля Пономарьов – ексдепутат Держдуми РФ, 10 % акцій належить бізнесмену Геннадію Буткевичу;

– ПрАТ «Укрнафтобуріння» (Україна), одна з найбільших приватних газовидобувних компаній.

Відповідно до вимог Закону про УРП та відповідної постанови КМУ Міжвідомча комісія мала не пізніше 13 липня поточного року підготувати та подати Уряду висновки та пропозиції щодо визначення переможця конкурсу. Але цього не сталося.

Перед оголошенням переможця конкурсного відбору, яке відбулося не 12 липня, як очікувалося, а вже 26 липня (із порушенням термінів), голова Міжвідомчої комісії, міністр енергетики України Ігор Насалик повідомив, що Caspian Drilling International (яку вважали фаворитом конкурсу) відкликала свою заявку, імовірно, за словами міністра, через тиск із боку Росії. Хоча в прес-релізі компанія написала про порушення порядку проведення конкурсу, що робить його юридично вразливим щодо оскарження результатів іншими учасниками. Таким чином, Caspian Drilling International припинила участь у конкурсі. Відзначимо, що протягом усього періоду відбору на компанію Caspian Drilling International чинили постійний інформаційний тиск (деталі щодо кампанії з інформаційної дискредитації можна прочитати за посиланням), що також не додавало азербайджанцям бажання інвестувати в розробку українського шельфу.

Далі Ігор Насалик повідомив, що найкращою як із фінансового, так і з політичного погляду є заявка від американської Trident Black Sea. Тож виставили на голосування питання щодо її перемоги. За це проголосували шість із восьми членів комісії. Утрималися представник Мінекономрозвитку та депутат Наталія Кацер-Бучковська.

Компанія «Frontera Resources» (США, штаб-квартира у Х’юстоні, штат Техас) як ініціаторка та учасниця конкурсу заявила про підготовку позову до Міжвідомчої комісії. «У випадку, якщо конкурс УРП на ділянку “Дельфін” не буде анульовано, Frontera Resources залишає за собою право звернутися в суд. На наш погляд, процес підготовки конкурсу та його проведення йдуть у розріз із міжнародною практикою», – наголосив пан Мамулайшвили, президент та засновник Frontera Resources.

Чинний прем’єр-міністр Володимир Гройсман 27 липня заявив, що виступить за організацію нового конкурсу, адже вважає, що пропозиції компаній-учасників були недостатньо вигідними для України. Його позицію 28 липня підтримав голова РНБО Олександр Данилюк, назвавши цей конкурс «орієнтиром того, чи готова Україна відходити від “договірного” розподілення родовищ». Міністерка Фінансів України Оксана Маркарова заявила про те, що «важливо, щоб процес УРП в Україні не був дискредитований, а по “Дельфіну” питань більше, ніж відповідей». Таким чином, можна стверджувати, що незважаючи на рішення Міжвідомчої комісії, конкурс може не відбутися.

Засновник Trident Acquisitions Ілля Пономарьов уже також заявив, що в разі скасування конкурсу він змушений буде судитися з українським урядом. Таким чином, розробка цієї ділянки може відсунутися на два-три роки. Як альтернативу судовим процесам він запропонував залучити до розробки ділянки «Дельфін» велику міжнародну компанію (мейджора) по тому механізму, який влаштує уряд. Відзначимо, що «мейджорами» називають транснаціональні, вертикально інтегровані корпорації, наприклад Shell, Chevron, Exxon Mobil, BP тощо.

Таким чином, ми нині знаходимося в ситуації «війни всіх проти всіх». У будь-якому разі будуть позови й буде невизначеність. Окрім того, варто не забути про позицію НАК «Нафтогаз України», що також готує позови до Кабміну в разі, якщо конкурс визнають таким, що відбувся. Нагадаємо, що «Укргазвидобування» мала власні плани на видобуток вуглеводнів на шельфі. (Детальніше у статтях «Чи стане Одеса новим центром газовидобутку України?» та «Україна на низькому старті видобутку вуглеводнів у Чорному Морі».

Відзначимо, що проведення нового конкурсу з іншими термінами подачі заявок, до шести місяців, не гарантує того, що в Україну зайдуть великі нафтогазові компанії. У Чорному морі нині дуже несприятлива ринкова кон’юнктура та низький попит на розробку нових ділянок. Shell, що розробляє блок на ділянці «Хан Кубрат» біля берегів Болгарії, пробуривши свердловину, не отримала комерційно привабливих дебітів вуглеводнів, а Exxon Mobil, що разом із OMV Petrom розробляє блок Neptun Deep біля берегів Румунії, вклавши $ 700 млн, заявила в п’ятницю 2 серпня про намір вийти з проєкту та продаж своєї частки всім охочим. І варто відзначити, що охочих нині немає. Отже, «мейджори» в Чорному морі несуть лише втрати, що не додає аргументів «за» потенційним великим інвесторам в українські проєкти.

Ситуація з конкурсом УРП на «Дельфін» – не перший репутаційний провал в історії нашої держави. Останній такий конкурс на розробку морських нафтогазових ділянок відбувся у 2006 році, коли право розробки Прикерченської нафтогазоносної дiлянки (12,96 тис. кв. км) отримала Vanco International, 100-вiдсоткова дочiрня компанiя Vanco Energy Company (США). Незважаючи на перемогу на етапі відбору, компанія так і не змогла взятися до буріння, адже вже за півтора року після узгодження вона переуступила права та обов’язки за УРП компанiї Vanco Prykerchenska, створенiй у серпнi 2007 року. А далі отримала багато політико-бюрократичних проблем, що у 2008 році закінчилось анулюванням ліцензії. Далі Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма наприкінці грудня 2012 року затвердив мирову угоду між Україною та компанією Vanco Prykerchenska. У січні 2013 році енергохолдинг Ріната Ахметова ДТЕК купив Vanco Ukraine (Британські Віргінські острови), та в лютому того ж року Кабінет Міністрів скасував розпорядження розірвати угоду про розподіл продукції з компанією Vanco International Limited. А далі територія Прикерченської нафтогазоносної дiлянки перейшла під фактичний контроль Російської Федерації.

Так чи інакше, «боротьба триває», а значить – «стоїмо» і стежимо за подальшими кроками зацікавлених сторін. Ніхто, як кажуть, не казав, що буде просто.

Текст: Володимир Дольник

Залишити коментар