Четвер, 22 серпня

Російська кухня на грузинській території

Сьогодні річниця початку агресивної війни Росії проти Грузії. Вона почалася з масштабної провокації та закінчилася фактичною анексією Абхазії та Осетії. Бо «незалежність» цих республік подібна «незалежності» Донецька і Луганська. Ми не відразу розібралися в тому, що відбувається. Але… Саме тоді, у 2008 році, кристалізувалася нова політика нової Росії. В Україні тоді робили прогнози, що наша країна буде наступною жертвою агресії. Але ці попередження сприймали як жахливу казку.

Багато хто скаже: схожість між грузинською та українською трагедіями невелика. Дадуть посилання на доповідь комісії ЄС, де в перших рядках сказано, що Грузія першою почала бойові дії проти Цхінвалі. Зазвичай такі громадяни не читають всього звіту. Але спільного насправді багато.

1. Різкий тиск могутнього сусіда, що підсилився тоді, коли до влади прийшов прозахідний президент. Спалахнула антинатовська й антиамериканська кампанія.

2. Багаторічна підтримка (аж до військової – т. з. «миротворці») сепаратистських настроїв у Абхазії та Осетії (і в Аджарії теж, але відокремити Аджарію не вдалося).

3. Негласне постачання зброєю сепаратистських формувань. Інформаційна підтримка антигрузинських акцій, що проводяться сепаратистами. Десятикратне збільшення кремлівською пропагандою кількості жертв. Брехлива антигрузинська кампанія в російських ЗМІ. Тобто вже 11 років тому російська пропаганда була тим, чим вона є сьогодні.

4. Провалилася спроба Грузії вирішити проблему воєнним шляхом (чи не так у нас?) Але додам: я впевнений, що Росія була поінформована про підготовлювану акцію «наведення конституційного порядку» і російські сили вже чекали грузинську армію, яка і була розгромлена.

5. Полум’яні надії на підтримку Заходу, які широко декларувалися, але не збулися. Ми, природно, повторили цю помилку. Грузія теж прагнула до НАТО та чекала втручання Західу в конфлікт. Деяку підтримку Грузія одержала, але майже винятково – інформаційну.

За два тижні до війни в Грузії був поетичний фестиваль, в якому я брав участь. Він збігався із чвертьювілеєм Маяковського, і всі разом поїхали на батьківщину поета. Там, у музеї поета, відбулися читання його віршів. І ось, відповідальний працівник РІА «Новости» вийшов на середину і прочитав… Ви вже здогадалися? Ну, звичайно, здогадалися. Вірші про радянський паспорт. Виразно, як у школі вчили. Прямо з широких штанин.

Борис Херсонський

Залишити коментар