Вівторок, 24 листопада

Once Upon a Time in Hollywood: Тарантіно грає в Бога

Отже, у прокат вийшов довгоочікуваний дев’ятий фільм Квентіна Тарантіно «Одного разу в… Голлівуді».

50 років тому, 8 серпня 1969 року в Лос-Анджелесі, в будинку за адресою 10050, С’єло-драйв, були по-звірячому вбиті 18-річний Стівен Перент, який заїхав до приятеля-прибиральника, модний стиліст чоловічих зачісок Джей Себрінг, багата спадкоємиця Ебігейл Фолгер, друг кінорежисера Романа Поланскі, емігрант із Польщі Войцех Фріковскі, і дружина Поланскі – кіноактриса Шерон Тейт, яка перебувала на дев’ятому місяці вагітності. Вбивства скоїла група прибічників «Сім’ї» – релігійної секти, очолюваної кримінальним рецидивістом Чарльзом Менсоном.

Ті події описані давно, детально і багаторазово. Момент, найбільш важливий зараз для нас, полягає у тому, що сам Менсон, його манії та його злочини породжені поп-культурою. Він мріяв стати зіркою, і це йому таки вдалося ціною чужих життів. Це необхідно для розуміння історії, яку розповідає Тарантіно.

Once Upon a Time in Hollywood: Тарантіно грає в Бога

Кадр із фільму «Одного разу в… Голлівуді»

Головні герої – актор вестернів Рік Далтон (Леонардо Ді Капріо) і його дублер Кліфф Бут (Бред Пітт). Кар’єра Далтона йде на спад. Йому переважно дістаються ролі лиходіїв у серіалах і спагеті-вестернах. Менше роботи для Ріка – менше заробітка й для Кліффа. При цьому Кліфф водить машину Ріка, робить ремонти у нього вдома, навіть є таким собі психотерапевтом для свого схильного до сантиментів напарника; по суті, вони живуть як сімейне подружжя, хоча й не зізнаються собі в цьому.

Локація і час вносять особливий поворот у сюжет: будинок Далтона розташований по сусідству якраз поруч із приреченим особняком на С’єло-драйв. Однак Шарон Тейт (Марго Роббі) існує в паралельному світі, не перетинаючись з протагоністами. Ходить по вечірках, приймає друзів, дивиться комедію «Команда руйнівників» (1968), де зіграла роль. Це, до речі, глибокий і зворушливий момент: адже фактично на екран дивиться Марго Роббі в образі Тейт – така ж глядачка, як і ми, але дивиться при цьому оригінальний фільм за участю своєї героїні. Це ще один ключ до розуміння роботи Тарантіно.

Once Upon a Time in Hollywood: Тарантіно грає в Бога

Кадр із фільму «Одного разу в… Голлівуді»

Справді, всі його попередні картини, хоча і були наповнені безліччю цитат з різних епох і стилів кінематографа, ніколи не оперували реаліями кіноіндустрії як сюжетним матеріалом – тільки лише як своєрідним тлом для характерів.

Тепер уже сам залитий неоном Лос-Анджелес 1969 року стає декорацією для цієї досить дивної фабули. В «Одного разу в… Голлівуді» кіно заповнює буття героїв без залишку. Та ж «Сім’я» живе на ранчо Спана – покинутому знімальному майданчику. Головна драма Ріка і Кліффа – виявитися непотрібними на екрані. Трійка посланих Менсоном убивць вирішує покарати тих, хто зробив їх жорстокими, знімаючись у кровожерливих стрічках, а персонаж Ді Капріо з його антагоністичним талантом і репертуаром стрілянини – у цьому сенсі ідеальна мішень. Новий фільм Тарантіно генерує смисли безпосередньо зі своєї екранної природи; з тієї ж основи виростають мотиви та вчинки персонажів. Але в такому разі кінематограф набуває метафізичної якості, стає своєрідною вищою силою, що може змінювати хід речей, зокрема і в минулому: оживляти померлих, карати лиходіїв.

Once Upon a Time in Hollywood: Тарантіно грає в Бога

Кадр із фільму «Одного разу в… Голлівуді»

Саме тому фінал «Одного разу в… Голлівуді» – ефектна до непристойності вправа в жанрі альтернативної історії, й іншим бути не може. Так само, як не могли бути іншими завершення «Джанго звільненого» (2012) й «Огидноїю вісімки» (2015) – де протагоністи вигравали, відповідно, війну з рабством і Другу світову, і плювати, що скажуть поціновувачі достовірності.

Що таке Голлівуд у кінцевому підсумку? Це конвеєр казок. Одну з яких Тарантіно склав цього року. Ні, не для нас. Для себе.

Адже весь його світ – кіно.

І дивлячись в останньому кадрі згори – єдиний раз у такому позиченому в Хічкока «ракурсі Бога» за весь фільм – на персонажів тієї реальності, де невинні живі, а зло покаране, він говорить собі, подібно до старозавітного Творця, що це добре. І кладе зверху титр: Once Upon a Time in…

Казка розказана.

Казка не закінчиться.

Дмитро Десятерик» «День» – спеціально для opinionua.com

Залишити коментар