Вівторок, 15 жовтня

Заступник голови Адміністрації президента Руслан Рябошапка заявив, що скоро Україна нарешті ратифікує Римський статут. Ця новина одразу обурила численних противників ратифікації: кажуть, мовляв, що це зрада.

Прилєпін чинив «повний галімий бєспрєдєл»

15 серпня в інтерв’ю ютуб-каналу «Редакция» російський письменник Захар Прилєпін зізнався журналісту Олексію Півоварову, що скоїв багато злочинів проти людяності під час свого перебування у складі одного із терористичних угруповань на території окупованих районів Донецької області. «Я керував бойовим підрозділом, який вбивав людей у великих кількостях, – сказав Прилєпін. – І я не знаю, як я буду із цим потім розбиратися… Все, що ми робили, – це просто повний “галімий бєспрєдєл”… І всі документи одного разу вспливуть… Але мене жодні суди не хвилюють. Ніхто й ніколи в житті мене не посадить у в’язницю. Я буду в усі країни приїжджати, і все буде в мене добре. Я жодного суду в Гаазі не боюся».

Звісно, все, що каже фантазер Прилєпін, треба ділити на десять, але факт воєнних злочинів на окупованих територіях є беззаперечним. Про це свідчить і моніторинговий звіт «Ті, що пережили пекло: свідчення жертв про місця незаконних ув’язнень на Донбасі». Воєнні злочини не мають окремої статті у Кримінальному кодексі України, тому для засудження воєнних злочинців потрібні нові закони. Депутати вже дев’ять місяців готують такий законопроєкт, але він ще поки не прийнятий. Та повернення справедливості через суди – це тільки перший крок до перехідного правосуддя. І допомогти в цьому нам може Міжнародний кримінальний суд (МКС), той самий, який знаходиться в Гаазі і якого зовсім не боїться Захар Прилєпін та його однодумці. Щоби передати туди Прилєпіна (за умови, якщо його вдасться упіймати), потрібно ратифікувати Римський статут МКС.

Чому держави не хочуть підписувати Римський статут?

Компетенція МКС обмежена трьома видами злочинів:

Геноцид – намір цілком або частково винищити національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку.

Злочини проти людяності – частина масштабного або систематичного переслідування, спрямованого проти мирного населення, причому про можливе переслідування злочинцеві заздалегідь було відомо.

Воєнні злочини – порушення законів і звичаїв ведення війни, що регулюють поведінку збройних формувань під час війни і захищають цивільне населення, військовополонених, культурне надбання тощо.

Але для того щоб Україна могла передавати справи до МКС, ми повинні нарешті ратифікувати Римський статут, який підписали ще 20 років тому. Але чому ж досі не ратифікували? Президент Європейського комітету з питань запобігання катуванням Микола Гнатовський пояснює, що Конституційний суд у 2001 році визнав Статут Міжнародного кримінального суду невідповідним Конституції України. КСУ дійшов висновку, що п. 10 Преамбули та ст. 1, згідно з якими юрисдикція МКС «доповнює національні системи кримінального правосуддя», не відповідає Конституції України. Адже ст. 124 Конституції визначає, що «правосуддя в Україні здійснюється винятково судами», а «делегування функцій судів іншим органам чи посадовим особам не допускається».

Між іншим, МКС так само не визнають і Російська Федерація, і США, а також Китай, Ізраїль, Іран та Індія. Нині Римський статут ратифікували 122 держави в усьому світі. Зі 193 держав-членів ООН ратифікувала тільки 121, 31 – підписали, але не ратифікували, а 41 – зовсім не підписали. Проблема в тому, що МКС є певним понаддержавним органом, який змушує державу виконувати свої рішення, а це обмежує певним чином її суверенітет, і далеко не всі з цим погоджуються. Найбільш яскраво подібна ситуація проявилася на прикладі США.

Уряд США підписав Римський статут ще у 2000 році, але через два роки свій підпис відкликав. Пізніше в Адміністрації американського президента заявили, що МКС порушує національні інтереси та суверенітет країни. Однією із причин відкликання підпису стало прийняття American Service-Members’ Protection Act (Закон про захист американського персоналу за кордоном). Цей закон уповноважує президента США використовувати «всі необхідні та доцільні засоби для звільнення будь-якого американського або союзного персоналу, який затримують чи ув’язнюють від імені або на прохання Міжнародного кримінального суду». Через ці рядки закон навіть отримав назву «Гаазький акт про вторгнення» у тому сенсі, що США можуть проникнути до Нідерландів, аби звільнити своїх солдатів від Гаазького трибуналу.

Росія, яка в усьому намагається копіювати США, також відмовилася ратифікувати Римський статут із тих самих причин. Власне, йдеться про те, що і США, і Росія часто застосовують свою армію за кордоном. І під час таких застосувань можуть ставатися (і, безумовно, стаються) досить прикрі випадки, які МКС врешті кваліфікує як воєнні злочини. І таким чином солдати армій США та Росії запросто можуть постати перед трибуналом МКС, щоб відповісти за них. А постати вони там можуть тільки за умови, якщо США або Росія погодяться їх туди видати, підписавши Римський статут.

Ігор Луценко «підказує», за що в Гаагу можуть відправити українських солдат

Саме тому проти підписання Римського статуту виступають сьогодні і деякі українські політики. Наприклад, ексдепутат парламенту (третій номер по списку ВО «Батьківщина») Ігор Луценко вважає, що після підписання цього Статуту на лаву Гаазького трибуналу можуть сісти й українські військові. «Щойно Статут буде ратифіковано, Росія одразу ж зможе звернутися до Міжнародного кримінального суду із заявою про можливі воєнні злочини на території України, вчинені українськими військовослужбовцями під час так званої Антитерористичної операції, – пише Ігор Луценко. – Після чого всі, хто захищав зі зброєю в руках Батьківщину, стануть потенційними підсудними Гаазького трибуналу. При цьому не має значення, оголошувалася війна чи не оголошувалась, – ст. 1 Протоколу ІІ чітко визначає, що він застосовується до всіх збройних конфліктів, які відбуваються на території будь-якої країни, котра приєдналася до Женевської конвенції, між її збройними силами або іншими організованими збройними групами, які, перебуваючи під відповідальним командуванням, контролюють частину її території. А отже, те, що відбувалося на Сході України в умовах правового режиму мирного часу під назвою АТО, – це свідоме грубе порушення законів та звичаїв війни. Для покарання порушників саме й існує Міжнародний кримінальний суд».

Ігор Луценко навіть «підказує» МКС, за що саме можна заарештувати та звинуватити українських військових: у Мінських угодах написано, що «президент Леонід Кучма зобов’язався від імені України здійснити обмін заручників (п. 5 Мінських угод 2014 року і п. 6 Мінських угод 2015 року)». «А для МКС схвалення “Мінських угод” президентом Петром Порошенком буде достеменним доказом того, що українські військові брутально порушують Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., яким заборонено брати заручників», – пише Ігор Луценко.

Інший приклад: арешт і засудження українськими судами комбатантів та російських військовослужбовців, які брали участь у воєнному конфлікті. З точки зору міжнародного права, вони є не злочинцями, а військовополоненими, і підлягають не засудженню, а інтернуванню.

На думку Ігоря Луценка, «якби вище політичне керівництво України із самого початку російської агресії називало речі своїми іменами, запровадило правовий режим воєнного стану на окупованих територіях, замість того, щоб іменувати загальну військову операцію “антитерористичною”, і дотримувалося ратифікованих Україною міжнародних норм, котрі встановлюють закони та звичаї війни й неміжнародних збройних конфліктів, то тепер в українських військових не було б перспективи опинитись у розшуку за ордером МКС».

Заступник керівника Інформаційно-аналітичного центру РНБО Володимир Полевий ще у 2015 році мав суттєві заперечення проти ратифікації Римського статуту. Він нагадав про те, що Росія не ратифікувала Римський статут, а Грузія – ратифікувала. У серпні 2008 року російська армія вторглася на територію Грузії «для захисту російських громадян». І після цього МКС почав розглядати більше 3000 звернень саме від росіян, які отримали російське громадянство у Південній Осетії та начебто зазнали шкоди від дій грузинської влади. Тобто саме росіяни (а не навпаки) виступають на боці обвинувачення, а дії грузинської сторони досліджуються судом. Переслідування російської влади, солдат і керівництва Міжнародним кримінальним судом неможливе, оскільки та не є країною-учасницею Римського статуту. Звісно, що Росія, яка свідомо дестабілізує ситуацію у країнах, що «входять до сфери» її національних інтересів, не збирається ратифіковувати цей документ.

«Росія вже створила “Білу книгу пам’яті” щодо подій на Донбасі та готує позови до українських військових, – нагадує Володимир Полевий. – За логікою росіян немає значення, що саме російські військові та підтримувані нею терористи винні у загибелі тисяч мирних громадян та українських військових. Важливими є лише сфальсифіковані дані про обстріли Донецька та Луганська та тисячі скарг від обурених мешканців, які вже підготовлені російськими юристами.

В умовах анексії Криму та агресії Росії на Донбасі ратифікація Римського статусу доцільна лише в умовах синхронного прийняття такого рішення, насамперед, Росією», – робить висновок представник РНБО.

Противники ратифікації Римського статуту мають і ще один аргумент проти нього: справу українського військовослужбовця Віталія Марківа. У 2017 році Марків поїхав до Італії, щоб відвідати матір. 30 червня 2017 року в аеропорту Болоньї італійська поліція заарештувала Марківа за підозрою у причетності до вбивства італійського фотокореспондента Андреа Роккеллі разом із його російським колегою Андрієм Мироновим, які загинули внаслідок мінометного обстрілу у травні 2014 року поблизу Слов’янська. 12 липня 2019 року італійський суд провів остаточне засідання у справі й оголосив Марківа винним, призначивши покарання у вигляді 24 років позбавлення волі із зобов’язанням виплати компенсації родині загиблого.

Головні міфи навколо Римського статуту

Виконавча директорка ГО «Центр Громадянських свобод» Олександра Романцова вважає всі ці аргументи надуманими та безпідставними. Наприклад, сам факт участі українських військових в АТО, яке не визнано війною, не може стати причиною порушення проти них справ у МКС. Адже, відповідно до Римського статуту, вбивство військових, що представляють іншу сторону конфлікту та мають силу себе захищати, є передбачуваною метою ведення воєнних дій, тому не підлягає засудженню, відповідно до стандартів міжнародного гуманітарного права.

Справи проти українських високопосадовців та головнокомандувачів, які керували проведенням АТО, МКС також відкрити не зможе. Адже приводом для відкриття справ слугують тільки масові та системні вбивства, взяття заручників, позасудові страти, зґвалтування, пограбування, використання людей як «живих щитів», цілеспрямовані напади на мирне населення і на цивільні об’єкти, які не є воєнними цілями, тощо. Не йдеться про окремі злочини з цього переліку, а лише про випадки, якщо ці злочини «систематичні та широкомасштабні», коли вони є «частиною плану або політики». Воєнні злочини, які розглядатиме МКС, не мають нічого спільного з «некомпетентними наказами» військовим.

Російська Федерація не зможе звинуватити Україну в МКС щодо вини українців у вчиненні найтяжчих злочинів, адже прокурор МКС діє абсолютно самостійно й незалежно. Навіть у разі звинувачень на адресу українських військових з боку Російської Федерації МКС здійснюватиме власне неупереджене розслідування. Суд не піддається пропаганді, яка поширюється Російською Федерацією.

Тут варто додати, що солдат Віталій Марків був засуджений не МКС, а звичайним італійським судом. Крім того, він ще й мав громадянство Італії, тому його й судили як італійського громадянина, а отже, його приклад до Римського статуту не має жодного стосунку.

Голова ГО «Центр інформації про права людини» Тетяна Печончик нагадала, що Україна двома заявами у 2014 році вже визнала юрисдикцію МКС, а Офіс прокурора МКС почав попереднє вивчення ситуації в Україні, зокрема стосовно злочинів, вчинених на Донбасі та в Криму.

«Повноцінна ратифікація Римського статуту надає Україні більше прав, – вважає Тетяна Печончик, – зокрема, брати участь у роботі суду на паритетних з іншими державами засадах, ухвалювати акти внутрішнього права, обирати суддів і прокурора МКС тощо. Вона допоможе нам залучити інструменти міжнародного правосуддя для переслідування осіб, до яких ми поки не можемо добратися, бо вони перебувають або в РФ, або на окупованих територіях».

Крім того, ратифікація Римського статуту є невиконаним зобов’язанням попередньої влади, яке міститься в Угоді про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Чим МКС відрізняється від українських судів?

Але чи потрібен нам взагалі цей МКС? Адже в Україні є власні правоохоронні органи: і поліція, і суд, і прокуратура. Чому би їм не зайнятися розслідуванням щодо злочинів, якими вихваляється Прилєпін?

Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Аркадій Бущенко каже, що Римський статут призначений для тих випадків, коли в державі встановилася тоталітарна влада і національні органи не хочуть притягати вищих посадових осіб до відповідальності, оскільки перебувають під їхнім контролем.

МКС відрізняється від Європейського суду з прав людини тим, що другий просто надає правову оцінку судовим рішенням певної держави, і якщо вони є незаконними і порушують права людини, то ЄСПЛ вимагатиме їх скасувати і винести нові рішення, а постраждалим виплатити компенсацію. Російська Федерація визнає деякі рішення Європейського суду: наприклад, опозиціонер Олексій Навальний мав отримати за його рішенням досить суттєву суму компенсації (225 тис. євро) за п’ять років незаконних арештів та затримань.

На відміну від ЄСПЛ, МКС має свого прокурора, який може вирішити, що у певній країні були скоєні воєнні злочини, розслідувати цю справу і передати її до суду.

Українська влада також може притягнути до відповідальності російських терористів, але не тих, які перебувають поза її юрисдикцією. Те ж саме стосується воєнних злочинів, які були скоєні на території, непідконтрольній українській владі. Таким чином, Прилєпін, засуджений у МКС, вже не зможе безперешкодно відвідувати Паризький книжковий салон, куди його запрошують чи не щороку.

Якщо наразі авторитарний режим Росії не має жодного бажання притягати Прилєпіна або тГіркіна до кримінальної відповідальності за воєнні злочини,вчинені ними на території України, то цим може зайнятися МКС за позовом від українців. Але надто багато від МКС очікувати також не варто.

Президент Європейського комітету з питань запобігання катуванням Микола Гнатовський нагадує, що МКС не буде виконувати всю роботу замість відповідних національних органів України. «Надзвичайно висока вартість міжнародного судового провадження і тривалість його здійснення на практиці обмежують можливість його застосування лише найжахливішими та наймасштабнішими порушеннями міжнародного права», – каже він.

Микола Гнатовський впевнений, що Римський статут треба однозначно ратифікувати, навіть якщо це наразі й суперечить нашій Конституції. «Єдиним можливим виходом для України видається внесення змін до Конституції, потрібних для ратифікації Римського статуту, що дозволить державі повноцінно скористатися перевагами прийняття юрисдикції МКС», – каже він.

Текст: Олег Шинкаренко

Залишити коментар