Четвер, 14 листопада

Оголошений у травні цього року конкурс на посаду освітнього омбудсмена, за яким стежила не тільки освітянська громадськість, але й батьки теперішніх школярів, нарешті добіг кінця – у середині червня уряд затвердив на цій посаді вже колишнього директора київської загальноосвітньої школи № 148 Сергія Горбачова. Мета новоствореного інституту освітнього омбудсмена – захищати законні права всіх учасників освітнього процесу, тож Opinion поцікавився в пана Сергія, як саме це відбуватиметься та з якими складнощами йому довелося зіткнутися на старті роботи Служби освітнього омбудсмена.

Сергій Горбачов: як працюватиме Служба освітнього омбудсмена, кого і як вона захищатиме та скільки коштів виділено на її діяльність

Отже, пане Сергію, ваше призначення на посаду освітнього омбудсмена підтверджено постановою Кабінету Міністрів – можна розпочинати роботу. В одному зі своїх останніх постів у фейсбуці ви написали, що головне тепер – запустити саму Службу і сформувати команду. Скільки часу на це знадобиться? І чи є вже хтось у вашій команді?

Наша команда складатиметься з двох частин. Це штат Служби освітнього омбудсмена, куди входитиме 15 осіб, та велика мережа радників і консультантів на громадських засадах. Первісний склад команди Служби я сподіваюся сформувати протягом вересня. Перші громадські радники й консультанти також з’являться у вересні, але насправді співпраця з ними буде таким постійним процесом, бо життя зазвичай вносить свої корективи – і на них потрібно відповідним чином реагувати.

Уже зараз є кілька людей, із якими я давно знайомий та з якими ми працюємо. Вони й будуть кістяком команди освітнього омбудсмена.

Хто ці люди?

Це педагоги, психологи, юристи, медійники, яких я добре знаю з попередньої спільної роботи, й упевнений у їхній спроможності працювати над складними завданнями у Службі освітнього омбудсмена.

Ми з ними якраз готуємо внутрішнє положення, відповідний штатний розпис та попередні посадові інструкції. Адже без цих документів, без розуміння того, що людина має робити на тій чи іншій посаді, взагалі неможливо оголосити вакансію й набирати людей. Дуже важливо мати чітке усвідомлення, кого ми запрошуємо, на які умови та що ця людина має робити. Сподіваюся, що із цим завданням ми впораємося вже найближчим часом – і тоді оголосимо вакансії. Насправді підбір команди – важливий процес, і до нього треба поставитися дуже відповідально.

Учитель повинен вчити тих, хто потребує знань

Сергій Горбачов: як працюватиме Служба освітнього омбудсмена, кого і як вона захищатиме та скільки коштів виділено на її діяльність

Ви сказали, що частина співробітників працюватимуть на громадських засадах, тобто офіс освітнього омбудсмена в регіонах буде представлений саме громадськими радниками й консультантами?

Так, це передбачено положенням про освітнього омбудсмена, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 491 від 6 червня 2018 року. Водночас ми, щойно почнемо формувати такі громадські приймальні, шукатимемо й можливості підтримки цієї діяльності. Зрозуміло, що це можуть бути українські й міжнародні донори. Або будемо дивитися, чи можна закласти якесь фінансування на цю діяльність у державному бюджеті. Хоча відразу вам скажу, що це дуже складно.

Проте, я знаю, що є певна зацікавленість міжнародних організацій, які сприяють розвиткові демократії та прав людини в Україні, у тому, щоб підтримувати службу освітнього омбудсмена, адже з освітою в нас пов’язані практично всі. Принаймні майже 90 % населення України так чи інакше стикається з освітою: чи самі вчаться, чи діти, чи інші члени родини. Тому без перебільшення можна сказати, що це стосується практично всіх. І освіта як ключова, системоутворююча суспільна інституція надзвичайно важлива, тож ми працюватимемо в цьому напрямі дуже серйозно.

У соцмережах є така група «Батьки SOS», де здебільшого батьки школярів пишуть про різноманітні проблеми, дотичні до освіти. Ви маєте намір якось із ними співпрацювати?

Ну, по-перше, я давно знайомий із людьми, які створили цю групу. І засновники групи «Батьки SOS», а це насправді громадська організація, підтримали мене як кандидата на посаду освітнього омбудсмена. Що дуже важливо у нас є спільне бачення цінностей освіти. Проте в багатьох питаннях я маю власний погляд, тож ми з ними можемо досить гаряче дискутувати, бо, поділяючи спільні принципи людяності, ціннісності та якості освіти, ми можемо досить по-різному бачити шляхи досягнення цілей.

От для того, щоб цього досягти, треба узгоджувати різні погляди й позиції, і при цьому пам’ятати: головне, що освіта, пам’ятаєте, як казав Жванецький, «паротяг для машиніста». Так от, щоб оцей паротяг був не сам по собі, а щоб виконував свою головну роль: вчитель повинен вчити тих, хто потребує знань. Оце найголовніше.

«Багато українців не знають своїх прав та не вміють їх захищати в законний спосіб»

Сергій Горбачов: як працюватиме Служба освітнього омбудсмена, кого і як вона захищатиме та скільки коштів виділено на її діяльність

Чи означає це, що ви реагуватимете на ті проблеми, про які пишуть у цій групі?

Тут важливе питання ось яке: у нас у країні є величезна проблема з тим, що багато громадян не знають своїх прав та не вміють їх захищати в законний спосіб. Ба більше, досить часто порушення прав не те що не фіксується, а й навіть не відчувається як порушення. Бо до певних ситуацій більшість звикла – і сприймає як належне. Та коли людина навіть чітко розуміє, що її права порушені, дуже часто вона не знає, як саме захистити свої права. Причому захистити законним чином, а не через якісь екстремальні дії, які, своєю чергою, теж порушують закон. Тому надзвичайно важливо допомагати підвищувати правову обізнаність.

А вже похідна від цього – допомагати формувати різноманітні звернення (зокрема й до освітнього омбудсмена): як написати по суті та правильно, куди треба звернутися, чого саме вимагати, куди спрямовувати певну вимогу, як відстежувати виконання цієї вимоги, як діяти, якщо вимога не виконується тощо. Тобто тут величезна купа питань, із якими треба буде працювати. І буде дуже великий обсяг роботи саме з опрацювання й аналізу звернень, які ми отримуватимемо у Службу освітнього омбудсмена. Як на мене, попереду тут – величезний обсяг роботи, тож швидко це не буде, бо маємо значну інерцію й величезні провали в правовій освіті наших громадян. Із цим доведеться постійно, причому дуже ретельно, працювати.

Пане Сергію, обирали людину на посаду освітнього омбудсмена – спочатку з 27-ми чоловік – спеціальна комісія при Міністерстві освіти й науки України. На останньому етапі залишилося троє: Ірина Яковець, Олеся Ващук, обидві юристки за фахом, і ви. Якими аргументами ви переконали комісію зупинитися саме на вашій кандидатурі?

Остаточне рішення ухвалювала міністерка освіти, бо це повноваження їй надане законом про освіту. І власне, Лілія Гриневич висловила своє бачення та свою аргументацію, бо я добре знаю систему освіти на різних рівнях і розумію, що це надзвичайно складна річ, де перетинається багато різних прав і різних інтересів. І як директор школи в попередні чотири роки тим і займався щодня, що вирішував різноманітні конфлікти між учасниками освітнього процесу. Насправді, це звичайна робота директора школи – врегулювання різних спірних ситуацій.

Вдало вирішували?

В більшості випадків вдало, хоча були певні невдачі, які пов’язані саме з тим, що батьки між собою не могли знайти спільної мови.

Яким буде механізм звернень до освітнього омбудсмена? Тобто що людина повинна зробити, щоб донести свою проблему?

По-перше, є постанова Кабінету Міністрів України, яка називається «Деякі питання освітнього омбудсмена». Ця постанова регулює впровадження посади освітнього омбудсмена, що передбачено ст. 73 Закону України «Про освіту». Це раз. І по-друге, містить два додатки. Перший додаток – це положення про освітнього омбудсмена, яке визначає загальні принципи діяльності на цій посаді. І другий додаток – порядок подання й опрацювання звернень. Там чітко написано, куди подається звернення, що воно має містити, у які терміни розглядається тощо.

Сергій Горбачов: як працюватиме Служба освітнього омбудсмена, кого і як вона захищатиме та скільки коштів виділено на її діяльність

Невже ви думаєте, що людина, у якої виникла проблема, читатиме урядову постанову?

У такому підході й закладено правову безграмотність лише знання прав та способів їхнього забезпечення дає змогу людині захиститися. Саме тому я ще робитиму окремий документ, у якому «перекладу людською мовою» ті юридичні документи, які потрібні в таких випадках.

Це потрібно для того, щоб звичайна людина, яка не має великого досвіду роботи з юридичними документами, зрозуміла, як їй діяти в тій чи тій ситуації. Бо в нас деякі документи подекуди написані так, що в мене очі на лоба лізуть їх треба просто перекладати зрозумілою для всіх мовою. І пояснювати, що це означає. От саме це ми передусім і робитимемо – аби будь-який учасник освітнього процесу знав, як правильно звернутися за допомогою. Бо, повторюся, найбільша проблема – дуже низький рівень володіння знаннями про власні права та про законні способи захисту.

Дуже часто люди, які звертаються з якимись питаннями, саму проблему викладають так, що лише десь із п’ятого прочитання можна зрозуміти, у чому її суть. І лише в одному випадку з десяти людина чітко формулює, що вона хоче. Бо 90 % звернень завершуються словами «прошу відновити справедливість». А справедливість – це абстрактне поняття, яке кожен розуміє по-своєму. Тому потрібно, щоб у кожному зверненні було написано, що людина хоче: відновитися на роботі, оголосити догану вчителеві, допомогти дитині, у якої є певні негаразди чи ще щось. Вимога у зверненні має бути дуже чітка й конкретна. І лише тоді її можна розглядати – і або якось діяти, або казати: оце ми можемо зробити й зробимо, а це – ні, бо воно виходить за межі повноважень тієї посадової особи, до якої ви звертаєтеся. А для того, щоб це вирішити, треба зробити такі-то дії. Або, що теж можливо, відповісти, що ваша вимога необґрунтована і, відповідно, не може бути задоволена.

Тобто починати людині можна буде з письмового звернення чи буде змога й електронного звернення?

Існуватиме портал, через який можна буде звернутися або написати на офіційну електронну пошту. Коли ми зареєструємо Службу омбудсмена, зареєструємо поштову адресу, тоді й створимо свій сервер. Усе це треба робити, бо нині ще нічого немає, окрім розпорядження Кабміну про моє призначення. І спочатку доведеться мати справу з великим обсягом організаційної роботи. Тому реально приймати звернення та вже опрацьовувати їх ми зможемо, я думаю, не раніше листопада.

А де буде офіс, відомо вже?

Поки що ні. Зараз для нас шукають приміщення. Нині реєструємо Службу на тимчасову адресу – для того, щоб можна було починати принаймні офіційні дії від імені освітнього омбудсмена.

Зарплата вчителя повинна забезпечувати йому гідне життя

Сергій Горбачов: як працюватиме Служба освітнього омбудсмена, кого і як вона захищатиме та скільки коштів виділено на її діяльність

Ви як учитель, директор школи які саме проблеми виокремили б, із якими доведеться мати справу?

Ну, я не лише вчитель і директор школи, а ще й досить досвідчений професійний журналіст, й останні кілька років працював як член колегії Міністерства освіти. Також учасник чималої кількості різноманітних робочих груп Мініосвіти й Державної служби якості освіти, які готували різноманітні нормативно-правові акти: закони, підзаконні акти, розпорядження, накази тощо. Я досить добре розумію, як узагалі працює українська система освіти. Бо буквально до недавнього часу в мене була робота в освіті практично на всіх рівнях – від того, що я реально працював із дітьми як вчитель, і до того, що вже як член колегії Міністерства брав участь в ухваленні стратегічних рішень, які стосуються всієї освіти.

Саме тому добре розумію системність і взаємопов’язаність цих проблем. І головне розуміння, яке дав мені понад трирічний досвід роботи в колегії МОН, що освіта – надзвичайно складна система, де не можна вирішити якусь одну проблему, щоб не наштовхнутися на потребу вирішувати кілька пов’язаних із нею. Скажімо, якщо ми беремо будь-яку важливу для освіти проблему – той же рівень викладання, – то нам би всім хотілося, щоб із нашими дітьми працювали люди досвідчені, доброзичливі, компетентні, які поважають дітей. А щоб працювали саме такі, потрібно зробити величезну купу роботи, починаючи від визначення чому вчити, навіщо вчити.

Ідеться про зміст освіти: починаючи від державного стандарту, навчальних програм – і до того, хто ті люди, які все це викладатимуть та доноситимуть дітям. Тут важлива й система педагогічної освіти, і які люди туди прийдуть, наскільки підготовлені, наскільки вмотивовані. Тому потрібно негайно підвищувати зарплатню вчителям, і особливо звернути увагу на молодих. Ми маємо створити таку ситуацію, коли бути вчителем стане не лише престижно в соціальному сенсі, але ця робота дасть змогу просто жити. Бо та зарплата молодого вчителя, яка зараз є, абсолютно не відповідає умовам більш-менш не те що комфортного, а й просто достойного життя.

І мене обурює, коли я чую, що не треба підвищувати вчителям зарплатню. Противники її підвищення (а такі є) кажуть: мовляв, скільки б їм не платили, вони працювати краще не стануть. Ця теза дуже сумнівна сама по собі, але якщо навіть її прийняти, то треба розуміти, що ті, хто працює зараз, просто без підвищення зарплати, без цілого комплексу дотичних питань, які треба вирішувати, працюють просто на ентузіазмі. А підвищення зарплати вчителям і педагогічним працівникам загалом створює тиск на ринку праці.

Що ви маєте на увазі?

Підвищення зарплати в певному секторі економіки (а освіта – частина економіки) починає впливати на мотивацію: людина, яка обирає професію, змінює свої пріоритети. Нині в нас дуже велика проблема з абітурієнтами педагогічних вишів – рівень їхньої підготовки, на жаль, нижчий, ніж в інших професіях, бо немає впевненості, що, провчившись кілька років, матимеш достойну винагороду за справді складну й важку вчительську працю. А тоді молодь дивитиметься, чи дасть мені ця професія через 4-5 років навчання змогу гідно жити. Тобто, я сподіваюся, що до вчительської професії прийде більше людей мотивованих, більш якісно освічених.

Ви як освітній омбудсмен займатиметеся тільки школою чи дошкільна й вища освіта – теж у вашій компетенції?

І дошкільна, й вища освіта також. Так визначено законом про освіту й продубльовано в постанові КМУ. Усе це складно буде охопити відразу, проте з цим потрібно працювати. Тож будемо шукати варіанти, залучатимемо громадські організації, колег, які працюють у цій сфері. Уже зараз є чимало варіантів співпраці з різними громадськими організаціями й державними установами в цьому напрямі.

Від пошуку компромісу – до змін у законах

Сергій Горбачов: як працюватиме Служба освітнього омбудсмена, кого і як вона захищатиме та скільки коштів виділено на її діяльність

Інститут освітнього омбудсмена створений для захисту прав учасників освітнього процесу, а які інструменти у вас є для цього?

Дуже важливо відразу уточнити, хто такі учасники освітнього процесу.

Законом про освіту визначено три основних групи учасників освітнього процесу:

– ті, хто навчається, тобто учні, студенти;

– ті, хто навчає, – вчителі, викладачі;

– батьки здобувачів освіти, якщо йдеться про неповнолітніх.

Кожна з цих груп має свої права, і ми вже зараз маємо чимало випадків, коли законні права різних груп учасників освітнього процесу входять у суперечність. Це накладає додаткову відповідальність та створює додаткові складнощі в роботі освітнього омбудсмена, бо доведеться захищати права груп, які можуть бути в реальному конфлікті.

Як на мене, тут можливі два варіанти дій. Перший – пошук компромісу, коли учасники конфлікту, розуміючи, що кожен із них має свої законні права, не лише обстоюють власні права, але й зважають на законні права опонента чи партнера у процесі.

Однак, якщо компроміс знаходити не вдається, у такому разі треба вносити певні зміни до чинної нормативної бази – нормативно-правових актів – і врегульовувати права вже в більш формальний, юридично забезпечений спосіб. Це складно, але це треба робити.

Перед початком навчального року в соцмережах розгорілася велика дискусія щодо шкільної форми. Ваше ставлення до цієї проблеми…

Шкільна форма – це не шкільний одяг. Я вже давно про це говорю, і моя позиція залишається незмінною: немає жодного підтвердження, що, якщо дітей вдягнути в однострій, це підвищує якість навчання чи рівень дисципліни. Шкільна форма – це те, що вимагається обов’язково, коли до дитини, яка прийшла до школи «не по формі», мають бути застосовані певні санкції. Але це неправильно, бо право на освіту та право на людську гідність жодним чином не може бути пов’язано з тим, у що людина вдягається.

Сергій Горбачов: як працюватиме Служба освітнього омбудсмена, кого і як вона захищатиме та скільки коштів виділено на її діяльність

Шкільний одяг, який використовує учень, має бути доцільним, зручним і по сезону. Але в цьому сенсі будь-які батьки можуть вдягати дитину в те, що вони вважають за потрібне. Жодних заборон, окрім обмежень здорового глузду й доречності сезону, тут бути не може. Зрозуміло, якщо школяр приходить узимку легко вдягненим, треба негайно викликати батьків – нехай везуть йому теплий одяг. Але ніхто не має права вимагати від інших, щоб вони одягалися так, як комусь подобається. Це моя принципова позиція.

У наших школах зараз просто пошесть пішла, і ніяк не можна позбутися такого негативного явища, як булінг. Причому цькують не тільки діти дітей, а й батьки – тих батьків, які не мають змоги здавати визначені батьківським комітетом суми грошей. Що з цим робити?

Булінг у школах, на жаль, був завжди. Якщо ви пам’ятаєте ще радянський фільм «Чучело» Ролана Бикова, то це дуже яскравий приклад того, як це відбувалося в радянській школі. Це болюча проблема й зараз, із якою потрібно боротися. І робити це передусім через правосвідомість, через усвідомлення своїх прав та усвідомлення того, що такі ж права мають інші люди.

І ця проблема справді пов’язана з проблемою зборів коштів: тиск на батьків, які відмовляються, є. По-перше, треба шукати способи фінансування без збирання коштів.

Це реально в наш час?

Досить реально. Розумієте, грошей ніколи не вистачатиме. Бо що б ми не купували, як би ми красиво не робили, завжди хочеться ще більше, ще краще. Питання в тому, чи можуть батьки допомагати школі добровільно. Звичайно, можуть. Але якщо це справді добровільно. А питання цькування за те, що якісь батьки відмовляються здавати гроші на певні речі, справді, дуже болюче, і з цим треба буде працювати. І я думаю, що будуть звернення, – вони же є. Тут найбільша проблема, якщо таку позицію займає й керівництво школи також.

Як директор школи я був категорично проти цих речей. І впродовж двох останніх років у школі «батьківського фонду» просто немає як такого. Проте було два випадки, коли батьки починали тиснути на іншу маму, яка відмовлялася здавати гроші. Причому робили це попри те, що я прилюдно й неодноразово надавав підтримку цій мамі, переконував інших батьків, що так діяти не можна, що це її право.

Тобто, я правильно зрозуміла, у вас буде навіть такий окремий напрям, як боротьба з усіма проявами булінгу?

Звичайно.

Роботи – непочатий край

Сергій Горбачов: як працюватиме Служба освітнього омбудсмена, кого і як вона захищатиме та скільки коштів виділено на її діяльність

А які ще напрямки роботи освітнього омбудсмена?

Їх усього чотири:

– розгляд звернень, скарг на порушення прав учасників освітнього процесу – і дії, щоб відновити порушені права;

– фінансова аналітика: як фінансується освіта, наскільки якісно використовуються бюджетні кошти. Тобто ми маємо розуміти, скільки грошей на освіту отримуємо та наскільки оптимально вони витрачаються;

– медійна комунікація, широка просвітницька діяльність: як захищати свої права, які алгоритми при цьому використовувати. І сюди ж входить мережа громадських приймалень;

– робота з психологічними службами закладів освіти, які мають налагоджувати порозуміння та запобігати проявам булінгу. Ідеться про практики порозуміння, медіації, знаходження виходу з певних конфліктів. Треба вчити людей жити в суспільстві й розуміти, що ти тут живеш не один. У тебе є свої права, ти їх маєш право захищати. Але май на увазі й поважай права інших людей.

Як фінансуватиметься Служба освітнього омбудсмена?

Це фінансування закладається в Державний бюджет. Орієнтовна сума на 2020 рік – близько 8 млн грн. На 2021 – близько 7 млн. Чому більше в перший рік – зрозуміло: потрібно привести до ладу приміщення, де ми працюватимемо, обладнати робочі місця для штатних працівників служби.

Для порівняння: кошторис на 2019 рік лише однієї звичайної київської школи, наприклад, київської 148-ї, яку я очолював протягом минулих чотирьох років, складає майже в два з половиною рази більше, – 20,38 млн грн.

Пане Сергію, в одному зі своїх останніх постів ви написали, що працювати в школі вам було драйвово, а чого чекаєте від своєї нової роботи?

Ще більшого драйву, бо це набагато масштабніше, набагато більше відповідальності та можливостей. І взагалі, це нова робота, а мені завжди цікаво запускати щось нове – те, чого до мене ніхто не робив.

Текст: Лариса Вишинська

Фото: надані Сергієм Горбачовим

Залишити коментар