Четвер, 14 листопада

Їх викидають маленькими в сміттєві баки, залишають посеред поля чи лісу напризволяще, калічать з особливим цинізмом та навіть бездушно вбивають. Законодавство ж, яке мало б захищати тварин від жорстокості двоногого звіра, в Україні не працює. Намагаються боронити чотирилапих зоозахисники й волонтери, які саме в ці вересневі дні у багатьох містах України втретє проводять масштабні акції, спрямовані на захист прав тварин. Та питання, чи почують їх у тих кабінетах, де ухвалюють рішення, від яких залежить їхнє виконання, нині залишається відкритим.  

Всеукраїнський марш за права тварин «Захист слабких – справа сильних» хвилею прокотиться всією Україною. Торік акція відбулася в двох десятках міст. Цього року теж охопить столицю, усі обласні центри й інші великі міста.

Потрібна система контролю й покарання

За даними координатора акції – громадської організації «UAnimals» – у 2018 році вона тільки в Києві зібрала понад шість тисяч осіб. Уже зараз, як видно на фейсбучній сторінці самого маршу, майже чотири тисячі осіб планують обов’язково взяти в ньому участь, тоді як понад 10 тисяч ще не визначилися, але цікавляться темою захисту прав тварин. І ці цифри постійно збільшуються.

У Києві марш за права чотирилапих, яким завершиться «тиждень гуманності» із лекціями, тренінгами й «круглими столами», розпочнеться опівдні в парку Шевченка та пройде, як і в інших населених пунктах, головними вулицями міста 15 вересня. У кожному з міст до організаторів – ГО «UAnimals» – долучатимуться активісти, зоозахисники, інші громадські організації, просто небайдужі люди, яким болить, коли страждають тварини. Скажімо, у Дніпрі такими помічниками є громадська ініціатива «Клуб соціального розвитку» та фонд «Право на життя».

Понад десяток вимог маршу – спільні для всіх міст. Організатори хочуть захистити тварин від циркових знущань, дельфінаріїв, хутрових ферм, тестувань на тваринах косметики, парфумерії, ліків та притравочних мисливських станцій. Вони також ставлять вимогу заборонити експлуатацію тварин для жебракування й фотопослуг, припинити цинічні програми масового вбивства бездомних тварин у наших із вами містах, приборкати нарешті живодерів-догхантерів, які нині, судячи з поведінки «головного догхантера України» Святогора, почуваються зовсім непогано. А ще наголошують: давно на часі створення зоополіції й запровадження в Україні дієвої системи контролю та покарання за жорстоке поводження з тваринами.

Про Лаккі, Арбата, Ромашку і їхніх братів по нещастю

…Я досі не можу забути, як умисне вбили Жука (збили машиною на великій швидкості) – дворового, або, що буде більш правильно, «районного» пса на одному з масивів столиці. Масивного, чорного, як вуголь, тренованого красеня, якому не поталанило народитися в гаражах, любили всі мешканці прилеглих будинків – Жук нікому не заподіяв зла. Як і місцева зграя бездомних собак, у яких він був вожаком. Проте була в нього звичка, яка й призвела до біди, – любив пес із гавкотом ганятися за автівками. Тож хтось із водіїв, ховаючись від людей під покровом ночі, поставив у житті пса сумну крапку.

Нині такі історії, які об’єднує ще більша жорстокість, і шукати не треба – про них пишуть в інтернеті й у соціальних мережах. Ось тільки кілька прикладів. Так, на Львівщині відома історія з собакою Лаккі. Із цим псом, якого любили всі школярі, підгодовуючи бутербродами, що їм давали батьки, намагалися розправитися співробітники школи – один із батьків розповів у соцмережі те, що почув від сина: мовляв, собаку сильно побили й кинули в річку, щоб утопити. Причому робили це кілька разів, бо Лаккі виявися живучим. І все це – на очах у школярів, аж поки батьки не здійняли бучу.

А в липні цього року в закарпатському містечку Виноградів, знову пишуть у фейсбуці, нетверезий чоловік із бультер’єром без намордника й повідка на очах у свідків, серед яких були діти, погрожував знищити беззахисну кішку. А потім втілив свої погрози в життя, вигукуючи, що він тут бог.

У серпні «відзначилася» Одеса – Тетяна Новицька у ФБ-групі «Захист тварин» розповідає історію пса Арбата: «Одеса, SOS! У нашому дворі 13 років живе Арбат – найдобріший пес із хворими лапами. Господиня – інвалід другої групи, зі схвалення мешканців, випускала його полежати надвор. Арбат став реліквією двору. Але в її під’їзді живе вчителька російської мови та літератури однієї зі шкіл, яка дико не любить тварин. Вона спочатку погрожувала, а потім перейшла до справи: Арбата від отруєння ледве врятував ветлікар…»

Київ, Райдужний масив. Собака – Ромашка. Торік у серпні 40-річний чоловік о 9-й ранку зупинив свою машину, дістав молоток-обценьки та почав бити цю собачку по голові. Неподалік ішло подружжя, і люди, побачивши, що відбувається, втрутилися. Шкуродер, залишивши собаку, кинувся з молотком на свідка, та навіть двічі його вдарив. Ромашку вдалося врятувати, але вона була в дуже тяжкому стані. Ветеринари й волонтери боролися за її життя кілька місяців. «Коли ми викликали поліцію, – розповідає киянка Оксана Георгієва, – нам сказали, що “ми виклик приймаємо, але чи приїдемо – не гарантуємо, бо це ж собака”. Увечері того ж дня, коли хотіли відкрити кримінальне провадження, подавали заяву в райвідділ поліції, та її ніхто не хотів брати…»

Знову Київ, Лісовий масив. Цього разу вражає дитяча жорстокість – шестирічна дівчинка відкрутила (!) голови півсотні кошенят. І ніхто з сусідів не знає, що з нею робити.

У Львові чоловік середнього віку прив’язав до машини собаку й поїхав. Ще десь пенсіонерка забила сусідське цуценя сапою. На Дніпропетровщині такий само жорстокий виродок прив’язав пса до вагона. Ще один, у Києві, забив ломом свого 15-річного пса, якому й так залишалося жити, як кіт наплакав. В Ізмаїлі на Одещині явно хворий на голову нелюд відрізав вухо бродячому псу (за те, що той посмів гавкнути на нього з його песиком) та вдарив тварину ножем.

«Ці соціально-небезпечні люди ходять серед нас, а шкуродерство – проблема, яка не має кордонів, – продовжує Оксана Георгієва. – Шкуродери беруть тварин на вила, відрізають / відрубують голови / лапи / хвости, здирають живцем шкуру, кидають у каналізації, садять у мікрохвильовки, у пральні машини, вставляють петарди в рот – саме через це залишилася повністю без нижньої щелепи з розірваним ротом собачка Квіточка, і навіть ґвалтують.

Чому в Україні замовчуються ці проблеми та ніхто на них не звертає уваги? Чому Олексій Святогор, який убив понад три тисячі собак, перетворився на шоумена, який із блиском в очах розповідає, як він убиває?! І ми знаємо, що вже було 24 засідання: приходять тисячі людей із плакатами, вся Україна, весь світ стежить за цим судовим процесом, а нічого не змінюється».

Законодавство є – захисту немає   

Судових процесів, які закінчуються покаранням осіб, котрі знущалися чи й навіть убивали тварин, у нас і справді мало. Так, нещодавно Сєвєродонецький міський суд на Луганщині виніс вирок 37-річному злочинцю (два роки обмеження волі), який спочатку забрав додому безпородного пса, той пожив у нього кілька днів, а потім чоловік жорстоко побив тварину й викинув з вікна своєї квартири на другому поверсі, через що собака «отримав травми, несумісні з життям». Торік, зазначають зоозахисники, був зафіксований взагалі перший випадок реального покарання шкуродера – Долинський районний суд на Івано-Франківщині визнав 24-річного чоловіка винним у вбивстві собак, покаравши його п’ятирічним позбавленням волі. А зовсім нещодавно був процес в Одесі – і суд вирішив заарештувати на два місяці чоловіка, який «розважався» знущанням над бездомними кошенятами.

«Нині в законодавстві ми маємо 299 статтю Кримінального кодексу, якою передбачений термін покарання за жорстоке поводження з тваринами – від трьох до восьми років, – пояснює зоозахисник, юрист Юлія Каданцева. – Посилення кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами парламент ухвалив у серпні два роки тому (ідеться про законопроєкт № 5119-1 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо впровадження гуманного ставлення до тварин), яким внесено відповідні зміни у Кримінальний кодекс, – прим. ред.). А до того на підтримку цього законопроєкту на мирні акції виходили люди 19 міст України. Проте всі державні структури, які причетні до його виконання: поліція, прокуратура, суди, виявляються недієвими».

Отже, не можна сказати, що в нашому законодавстві щодо захисту тварин – повністю біла пляма. У Кримінальному кодексі є та сама стаття, якою передбачено покарання за жорстоке поводження з тваринами. Хто не знає, то стосується ця стаття як домашніх, так і диких і сільськогосподарських тварин. А власне жорстоке поводження розподіляється на два типи: знущання людини над тваринами й цькування тварин одна на одну.

За побої й знущання над тваринами передбачено штраф від 3 400 до 5 100 гривень із конфіскацією тварини, якщо її життю щось загрожує. Якщо знущання повторне або здійснюється групою людей, це вже від 5 100 до 8 500 гривень штрафу. Зґвалтування тварини тягне на 3 400 – 8 500 гривень штрафу.

Якщо дії людини спричиняють загибель тварини, винуватець може опинитися за ґратами на строк від шести місяців до трьох років. За вбивство тварини в присутності дитини – обмеження волі строком 3-5 років. А якщо нелюд робить це з особливою жорстокістю чи разом з іншими такими само зловмисниками або знущається над багатьма тваринами, передбачено покарання до восьми років позбавлення волі.

Омбудсмен для собак і котів

Проте, як зазначають волонтери й зоозахисники, відповідні статті в Кримінальному кодексі – зовсім не гарантія того, що тварини в нас захищені. «Багато тварин страждають від жорстокого поводження, і, на жаль, ми не маємо позитивних змін та результатів навіть після того, як два роки тому було ухвалено відповідний закон, – каже київська волонтерка й зоозахисниця Наталя Кислюк. – Хоч у світі цій проблемі надають великої уваги. Так, саму потребу захисту тварин від жорстокого поводження на міжнародному рівні було визнано в минулому столітті. Результат цього визнання – Європейська конвенція про захист домашніх тварин, ухвалена 1987 року. Основні принципи ставлення до домашніх тварин включають заборону заподіяння страждань тваринам та залишати їх самовільно».

Ця конвенція, відзначає волонтерка, передбачає охорону здоров’я тварин, захист від експлуатації при дресируванні й комерційному розведенні. Водночас жорстоке поводження з тваринами є самостійним видом злочину, за який передбачено кримінальну відповідальність. Так прописано в законодавствах Італії, Алжиру, Грузії, Іспанії, Індонезії, Казахстану, Латвії, Словаччині, Словенії, Судані, Таїланду, Фінляндії, Франції й Хорватії. У нас нині також. Але різниця в тому, що за кордоном законів реально дотримуються, а в нас шукають лазівки, як їх обійти, або й зовсім не зважають. Наприклад, в Америці нині є база потенційних вбивць – так звана група категорії «А». До цієї категорії відносять тяжкі злочини, передусім убивства й підпали. А з 2016 року в цю базу почали вносити й людей, котрі вбивають тварин.

«Головна біда в тому, що в нас досі не імплементовано Євроконвецію про захист домашніх тварин, яку було ратифіковано ще 2013 року, – вважає голова громадської організації “Еко-логіка”, зоозахисниця Інна Станішевська. – Імплементація цієї конвенції дала б змогу вирішити дуже багато питань. По-перше, можна було б на повний голос піднімати питання про права тварин, а не тільки про їх захист від жорстокого поводження. А той базовий закон щодо захисту тварин, який має Україна, декларативний і незбалансований. Цей нормативний акт не містить ні норм утримання домашніх тварин, ні переліку конкретних обов’язків власників, зокрема й обов’язкову ідентифікацію, що дуже важливо. Є питання й щодо реєстрації в Єдиному державному реєстрі. Тому неможливий пошук недбайливих господарів і залучення їх до відповідальності».

Саме тому, вважають у ГО «Еко-логіка», на проблему не можна далі заплющувати очі. «Я хочу звернутися до нової влади, – каже зоозахисниця – із проханням створити при Кабінеті Міністрів на громадських засадах посаду уповноваженого з прав тварин. Щоб ми хоч якось наблизилися до тих європейських цінностей, про які говоримо на всіх рівнях. Допомагати ми готові. Насправді все дуже просто – потрібно змінити законодавство та зробити прозорою діяльність усіх структур, які відповідають за вирішення проблеми. Головне – бажання».

Чи треба нам омбудсмен, який займатиметься правами чотирилапих? Питання, скажімо так, дискусійне. Важливіше усвідомити, чому в Україні знущаються над тваринами. Відповідь можна знайти в цій історії. У березні цього року у Кривому Розі чоловік на очах сусідів наколов на вила бездомного пса й кинув його у вогонь. Якби не очевидці цього злочину, нещасна тварина згоріла б заживо. Цим «креативним борцем» із тваринами виявився… майор поліції Олександр Руденко. Звісно, люди не залишили це звірство без розголосу. Проте винуватця досі не покарано. А службова перевірка, яку було призначено за місцем його роботи, у діях свого співробітника не роздивилася ознак навіть дисциплінарного проступку. Досудове розслідування здійснює ДБР, та воно, кажуть зоозахисники, блокується на рівні дніпропетровської облпрокуратури. Що це, як не подвійні стандарти?

Тож допоки суспільство не усвідомить, що тварини теж мають свої права та за їхнє порушення людину можуть серйозно покарати, нам не допоможе жодне законодавство, яким би правильним і повним воно не було. А до невідворотності покарання з нашим менталітетом – як пішки до неба…

Текст: Лариса Вишинська

Залишити коментар