П'ятниця, 20 вересня

Ринок землі – тема, про яку не полінувався згадати чи не кожен кандидат у президенти та практично кожна політична сила. Однак замість чітких пояснень ми все частіше стикаємося з категоричними висновками експертів: час продавати землі. Про доцільність швидкого відкриття ринку, «страхи» та користь мораторію, а також про продаж землі іноземцям – у розмові з головою Всеукраїнської аграрної ради Андрієм Дикуном.

Андрій Дикун – громадський діяч, підприємець, директор ПП «Дикун», котре працює в напрямку аграрного консалтингу, колишній заступник міністра аграрної політики та продовольства України, президент Асоціації виробників молока, голова Громадського активу Умані та очільник Всеукраїнської аграрної ради. В аграрній сфері Дикун працює вже близько 15 років.

Андрій Дикун: «Земля України має належати народу України, і крапка»

Про ринок землі останній рік не говорить лише лінивий. Цю тему підіймали у своїх програмах і кандидати у президенти, і політичні партії. Чому це питання настільки актуалізувалося?

Говорять багато, але протягом року ми як профільна аграрна асоціація не отримали жодного запиту від експертів, які вважають себе фахівцями в питаннях ринку землі й такими собі «сучасними Робін Гудами», котрі борються за права власників паїв. 

Я як представник середнього аграрного бізнесу на початку роботи нового українського парламенту вважаю за необхідне донести кожному громадянину надзвичайну важливість питання відкриття ринку землі. 

Аграрний сектор продукує 17 % ВВП країни і 40 % валютної виручки. Крім власників паїв, котрі отримують кошти за оренду, та аграріїв, які отримують прибутки від виробництва сільськогосподарської продукції, кошти заробляють і підприємства харчової промисловості, і логістичні та транспортні компанії, портові елеватори, супермаркети, маркетингові та піар-агентства, ЗМІ та інші суб’єкти підприємницької діяльності. Всі вищезгадані є платниками податків, з яких фінансують освіту, медицину, армію, пенсії та інше. Тому питання ринку землі стосується кожного громадянина України. 

Деякі експерти виступають за відкриття ринку землі для іноземців, аргументуючи це здоровою конкуренцією та, відповідно, можливістю для власників паїв продати землю дорожче. Які ризики в такої ініціативи?

Цікаво, а росіяни – це іноземці? Чи братній народ? Можливо, шановні експерти так пропишуть закон, що росіянам заборонять купувати землю? Тоді потрібно заборонити і фінам, тому що Аркадій Ротенберг, який побудував Кримський міст, має фінський паспорт, а ще й жителям «туманного Альбіону» – багато росіян «розжилися» паспортами Великої Британії. Крім фінів та британців, потрібно заборонити ще й угорцям. Вони теж мають територіальні претензії та роздають паспорти на Закарпатті.

Також італійцям та сербам, тому що вони мають дуже гарні стосунки з Путіним та Кремлем. Але ж усі вищевказані країни – члени Європейського Союзу. Тоді необхідно всім забороняти! Чи ми хочемо, щоб нашу землю скупив Путін? Щоб українські аграрії стали найманцями російських олігархів на українській землі? Мабуть, вони всі разом будуть працювати на благо України так, що аграрне ВВП і валютна виручка зростуть ще більше. Виходить, що ринок землі – це питання не тільки кожного громадянина, а й питання національної безпеки нашої держави. 

Давайте розглянемо Ізраїль. Країна взагалі не має ринку землі – не продає ні сантиметра. Звичайно, можна апелювати до того, що країна у війні, навколо вороги, але ж і в нас йде п’ятий рік війни, і чимало сусідів нас недолюблюють.

Хочете сказати, що продаж землі іноземцям – це очевидне і безальтернативне «зло»?

Так, зважаючи на те, що землю продати можна тільки один раз, ми категорично проти цього. Більше того, ми вимагаємо внести зміни у перший розділ Конституції та заборонити продаж землі іноземцям у будь-якій формі раз і назавжди. Земля України має належати народу України, і крапка.

Андрій Дикун: «Земля України має належати народу України, і крапка»

Поза тим, фахівці запевняють, що мораторій – неконституційний, адже порушує права людини.

Скажіть, будь ласка, а розпаювання 90-х було справедливим? Чому в Литві, Латвії, Естонії землю повернули колишнім власникам, а в Україні – ні? Вважаю, що людям, які отримали землю, надзвичайно пощастило. Звичайно, забирати її назад і шукати власників ніхто не буде, ми не комуністи, але потрібно пам’ятати, що одним громадянам землю дали, а іншим – ні. Причому землю не отримали не тільки жителі міст, але й багато з тих, хто працював у селі.

Добре, уявімо, що ми відмовились від продажу землі. Але хіба агропідприємства не зловживають своїм становищем, сплачуючи власникам паїв мізерну орендну плану? Що тоді робити з цим?

Орендна плата в Україні, залежно від якості ґрунту, коливається від 100 до 200 євро/га. Орендна плата в Польщі, Латвії, Литві, Естонії – 100-200 євро/га. Окрім того, фермер ЄС отримує дотацію, розмір якої в середньому в ЄС сягає 250 євро/га, а український аграрій сплачує таку ж саму орендну плату і нічого не отримує від держави, тому що в бюджеті коштів на держпідтримку немає і не буде, а ті, що є, йдуть аграрним олігархам. Так хто на кому наживається? Не потрібно вводити в оману громадян, адже в нас не може бути орендна плата вища, ніж у Польщі. 

Повернімося до питання порушення конституційних прав мораторієм, про що наголошують багато експертів.

А чому експерти мовчки спостерігають за хвилею рейдерства агробізнесу, яка захопила країну? У реєстрах майнових прав за підтримки Мін’юсту за одну ніч змінюються власники, а потім фермери місяцями доводять, що це їхній тік, елеватор, трактор чи комбайн. Уявіть на секунду, що в таких умовах ми вводимо ринок землі. Тобто земля стає товаром. Уже на другий день землю почнуть переписувати в реєстрі на нових власників, які потім її перепродають, а бабуся в селі про це дізнається за кілька місяців, коли в тої землі з’являться «добросовісні» покупці. Як селяни зможуть себе захистити?

Андрій Дикун: «Земля України має належати народу України, і крапка»

Тобто мораторій – механізм захисту від подібних ситуацій?

Так, мораторій на продаж – це єдина причина, чому це все уже не відбувається по всій країні. Тому перед тим як кричати про негайне введення ринку землі, направте свою енергію на захист права власності на цю землю, оскільки це фундамент правової держави. Новому парламенту необхідно негайно прийняти у другому читанні антирейдерський законопроєкт № 8921, а також виконати указ президента Зеленського щодо розробки і прийняття закону, який унеможливлює проведення реєстраційних дій – зміну власника від імені нотаріусів і держреєстраторів – без їхнього відома.

Експерти щодо цього чомусь мовчать, але сьогодні електронні ключі нотаріусів перехоплюють, від їхнього імені переоформлюють власність на мільйони доларів, а самі нотаріуси та реальні власники дізнаються про це через тижні чи місяці, часто зовсім випадково. Далі прокуратура і поліція мають навести порядок, посадити винних і, насамперед, чиновників із горезвісної «антирейдерської комісії» Мін’юсту, яка стала осередком всього рейдерства в Україні. Необхідно дати суспільству чіткий сигнал – злодій буде сидіти у в’язниці, і лише після цього ми можемо говорити про зняття мораторію. Захист права приватної власності є першочерговим. 

Але ж якщо ми повністю відмовимося від ринку землі, ми ризикуємо втратити притік інвестицій та технологій в Україну, чи я помиляюсь?

Насправді як тільки починають говорити про ринок землі, українські аграрії перестають інвестувати в агробізнес. Наприклад, у 2019 році підприємства-учасники Асоціації виробників молока частково зменшили або й зовсім припинили вкладати кошти в агробізнес. Лише за фінансовими результатами 2019 року наші 120 підприємств не інвестували 450 млн доларів, оскільки з острахом очікують на ринок землі. Вперше за останні 10 років ми будемо мати скорочення поголів’я в промисловому секторі. І це лише те, що стосується молочної галузі.

Директори компаній із виробництва сільськогосподарської техніки скаржаться на зменшення продажів на 30-40 %. Тобто чим більше ми кричимо про ринок землі, тим менше інвестицій отримуємо. Причина проста – аграрії відкладають гроші на купівлю землі, бо розповіді про доступні кредити для аграріїв – це просто балачки, а головний і подекуди єдиний інвестор у розвиток українського аграрного виробництва – це власне український аграрій. 

Йдеться про мільярди доларів, які недоінвестовані в економіку України через популістичні заяви політиків і експертів щодо негайного введення ринку землі. Тут питання до пана Данилюка, адже маємо факт підриву економічної безпеки нашої країни.

Андрій Дикун: «Земля України має належати народу України, і крапка»

З інвестиціями розібрались, як щодо технологій?

Український агросектор – один із найтехнологічніших у світі, а те, що до нас «прийдуть технології», – байки в чистому вигляді. Технології ми вже давно купили, а якщо з’являться новіші, то ми їх без проблем втілимо без участі паркетних експертів та іноземних «інвесторів» у нашу землю.

Давайте узагальнимо, ринок землі – це табу чи все ж ймовірна реальність?

Не подумайте, що ми проти ринку, ми за, але за правилами. Для початку необхідно передати державні землі громадам. Те, що Гройсман пообіцяв чотири роки тому – навести порядок з геокадастром і проінвентаризувати всі землі сільськогосподарського призначення. Зупинити рейдерство. Заборонити продаж землі іноземцям на конституційному рівні. Знайти фінансовий механізм для дрібного і середнього аграрного бізнесу, запустити пілотні проєкти лише для фізосіб, і якщо все буде гарно та вигідно для нашої країни – відкривати ринок.

Просто згадайте 90-і: пусті прилавки, довжелезні черги, зарослі поля і розвалені колгоспи. Тоді не було експертів, радників, нікому не була потрібна наша земля. Знайшлися українці, які на свій страх і ризик брали кредити і відбудовували агропідприємства. Сьогодні ми повністю забезпечені власною продукцією, ми є одним зі світових лідерів із виробництва продовольства, і все це ми зробили без ринку землі. Хто так активно сьогодні просуває питання ринку землі, кому ми стали поперек горла?

2 комментария

  1. Все абсолютно вірно, пане Андрію, дякую за свідому позицію та аргументовані думки! Залишилось тільки донести це до монобільшості та шостого президента. Підтримую абсолютно, дуже рідко зустрічаю тверезі думки на цей рахунок, а тут — повне потрапляння! З повагою.

  2. Мимо проходил (Артур С.) on

    Если продать землю иностранцам, то что тогда будет с украинским агробизнесом???? Это бред, никакие инвестиции не перекроют крах внутреннего бизнеса, а с ним потерю рабочих мест и тд. Люди просто не понимают, что они могут натворить. Израиль очень правильный пример, мы все любим о нем говорить, когда удобно, сравнивать с Украиной, так почему не последовать реальному примеру сейчас?? Очень надеюсь, что здравые мысли будут услышаны новой радой и президентом. Возможно стоит, чтобы герой интервью создал петицию на сайте главы государства? Это не самый действенный способ, но лишнее внимание не помешает, я и мои коллеги готовы подписать. Удачи!! И

Залишити коментар