П'ятниця, 20 вересня

Її дитинство минуло у звичайному селищі, а касети з музикою були великою та рідкою розкішшю. У 15 років вона продавала взуття на Троєщині та вже готувалася «перевернути цю гру». Про дитинство, любов до хіп-хопу, прийняття себе, написання треків та майбутнє – зі слів реперки Alyona Alyona у рубриці «Хто це?» на Opinion.

Хто така Alyona Alyona?

Фото: vogue.com

Про дитинство

Дитинство майбутньої реп-зірки минуло у селищі на Кіровоградщині. Альона каже, що це була звичайна сільська місцевість, де всі одне одного знають, і звичка казати «Здрасьтє» абсолютно до всіх житиме довічно.

«Заочно всі одне одного знають, через родичів, колег, знайомих, товаришів. Прямо з родоводом та біографією. Це той-то, родич того-то, що тоді-то працював отам-то, що ще його дід мав оте-то там-то й там-то. Мінімум висоток (п’ять поверхів максимум), звичайні будиночки, річки, поля, ґрунтові або бруківочні дороги. Ми будували домівки на деревах, сиділи цілими днями у воді, стрибали в резинки та скакалки. А ще в мене була колекція татових касет і магнітофон з великими колонками. Залишаючись наодинці, я вмикала, наприклад, касету Scorpions, брала мамин “дезік” (баночка парфумованого спрею) і влаштовувала концерт. Все в кращих традиціях початку 90-х».

Згодом Альона разом із родиною переїхала до міста Новомиргорода, де вперше зачитала свій реп – про вчителів.

«Там з однокласниками ставили концерти на тематичні шкільні свята та вечори, я переписувала тексти популярних російських пісень, перероблюючи їх відповідно до теми свята українською мовою. Там же я вперше зачитала свій реп про те, що, з однієї сторони, не хочеться слухати вчителів, а з іншої – вчителі дають нам найцінніше – знання. У 14 років переїхала на Київщину».

Про початок захоплення хіп-хопом

Головним постачальником касет реп-виконавців для Alyona Alyona у дитинстві був її батько. Тоді на Кіровоградщині щось дістати було вкрай складно, а тренди доходили з великим запізненням. Тому кожне відрядження батька було дитячим щастям виконавиці – він обов’язково мав привезту нову касету з репом.

«Я швидко перелаштувалася з написання текстів пісень чи віршів на обписування зошитів та блокнотів текстами. Вся молодь слухала тоді “КиШ” та електронну музику. А я реп. Однодумців було пара чоловік, які слухали Емінема винятково».

Допоміг у повноцінному знайомстві з хіп-хопом і переїзд до Новомиргорода, адже тоді у майбутньої реперки з’явилося більше доступу до музики: можна було обмінюватися касетами.

«Якось мені дали дві касети нібито з роком, без упаковки, без нічого. Я увімкнула – та одна касета була збірником “Голос вулиць” 1998 року, а інша – альбомом “Отверженных” “Архив”. Для мене це був переворот. Я й до цього, років із семи-восьми, писала якісь віршики – про спорт, про сало, про школу, примітивні та смішні. А тут я почула, що можна вміщати все, що я хочу сказати, не в короткі, а в довгі рядочки. Неможливо пояснити, чому саме така музика всередині тебе викликала таку реакцію. На тому збірнику була навіть пісня “Танку на майдані Конго” “Дибани мене” – це був перший раз, коли я почула, що навіть українською мовою таке є«.

Узагалі ж Альона Савраненко зізнається: значний поштовх до власних спроб вона отримала завдяки реперу Децлу.

«Мені дали касету, на якій був зображений молодий хлопець у дредах, – я не впевнена, що це оригінальна обкладинка, може, вона якась пальона, з ринку. Йому там на вигляд років 12. І мені тоді було 12! Я подумала: блін, він може – чому я не можу? І він дав поштовх: бери і пиши. Ми тоді слухали трек “Письмо” – і він був дуже символічний, тому що у мене всі слухали “КиШ”, я не могла бути собою, як героїня цієї пісні. І я почала читати. Я читала ні для кого, для самої себе у своїй кімнаті«.

Хто така Alyona Alyona?

Фото: vogue.com

Про роботу касиркою, прибиральницею та психологинею

До того як увірватися на велику сцену, Альона встигла змінити безліч професій, почавши працювати ще у 15 років, вивчилась на психологиню та навіть певний час працювала з людьми, котрі потребували її професійної допомоги.

«Я звичайна дівчина, котра закінчила школу, вивчилась, пішла працювати. Ким я тільки не працювала! Почала у 15 років: у Києві є Троєщинський ринок, я там торгувала сумками та взуттям у палатці, котрою володів китаєць. На канікули до нього приїжджала та працювала. Мені було 15 років, але я казала, що мені 20 і я навчаюсь в університеті. А він взагалі думав, що мені 30.

Потім працювала касиром, колектором, прибиральницею у торговельних центрах, продавцем. Вивчилась на психолога – і пішла працювати по спеціальності, соцпрацівником. Надавала психологічні консультації людям, котрі цього потребували. Підтримувала молодих мам, котрі дуже рано народили, жінок із неблагонадійних родин, людей із місць позбавлення свободи, наркоманів, алкоголіків. Спілкувалася з ними про те, як повірити в себе, як добре себе вести на роботі, як контактувати з людьми, якщо ти звільнився з тюрми. Ображеним жінкам пояснювала, що не всі чоловіки погані, не всі будуть ображати».

Про роботу в садочку

Однак всі знають Alyona Alyona як виховательку одного з дитячих садочків, котра стала реперкою. Туди вона пішла, аби продовжити працювати психологинею, однак через проблеми з фінансуванням та відсутність вакансії дівчині запропонували стати вихователькою, обіцяючи, що потім все ж таки переведуть на бажану посаду.

«Але вакансії так і не з’явилось. Однак я так закохалася у свою роботу, що отримала другу вищу освіту як вихователь та затрималась у дитячих садках на п’ять років. У другому своєму садочку навіть була завідувачкою. Для мене це дуже цікава робота. Я і сама люблю аплікації, люблю малювати. Я знайшла підхід до дітей – вони мене слухають, їм зі мною цікаво. Я люблю музику. Для мене нарізати дитячі пісні, вигадати танець – як нефіг робити. Ось цим всім і взяла – ну типу прикольно, благородно, ти вчиш дітей добру, вчиш бути хорошими людьми. Діти сідають на подушки, на килимки, ти – біля них. Починається все з якогось художнього слова, наприклад, оповідання чи вірша, в якому є життєвий урок. Дитина, скажімо, обламала гілочку дерева, пояснюю, що гілочка не виросла, пташка лишилась голодною, білочка – також. Це все навчає дітей не робити поганого, творити добро, любити. Це дуже важливо».

На запитання про те, чому робота у дитячому садочку навчила найбільше, реперка відповідає – терпінню, вмінню не реагувати миттєво та емоційно.

«Є такий вислів: “Не давай обіцянок та не бажай зла, коли ти на емоціях”. А з дітьми ти постійно на суперемоціях. Тому вчишся себе контролювати, тримати себе в руках, бути зосередженим. Дітей постійно треба рахувати.

Діти навчають тебе творчості. Вихователь повинен вміти і танцювати, і співати, і малювати, і ліпити. Діти навчають радіти дрібницям. У вирі подій ми не помічаємо дива, які з нами трапляються. Діти звертають на це твою увагу. Коли ми на прогулянках зустрічали метеликів чи слимаків, це завжди було великою цікавою подією».

Хто така Alyona Alyona?

Фото: vogue.com

Про історію псевдоніму

Насправді Alyona Alyona – це не перший псевдонім виконавиці, до цього вона обрала для себе ім’я… Альона Алькаїда.

«Мені тоді було років 15. Навпроти мого дому було закинуте будівництво, де ми з компанією збиралися – пили пепсі-колу, лузали насіння, тусили. Розмовляли про наболіле тінейджерське – уроки, вчителі, батьки. Так ось, там мене кликали Алькою. А коли я зачитала реп, мені друзі кажуть: “Та ти ж Алькаїда!” Я сказала: “Це слово не айс”. Але потім ми знайшли його переклад, і виявилося, що воно означає “база”, “фундамент”. І я подумала: “Так я ж хочу закласти фундамент жіночого репу в Україні. Тоді мені підходить”».

Реперка хотіла навіть залишити цей псевдонім, однак потім подумала, що в разі створення власного сайту його можуть заблокувати за пропаганду тероризму.

«Це мені не підходило. І якось, коли ми з друзями їхали в авто і думали, як би його замінити, у голові крутилося “Альона… Альона…”, всі думали про друге слово, а вирішили залишити просто “Альона Альона”. Це було наприкінці 2017-го чи на початку 2018-го».

Про перший серйозний публічний виступ

Це було близько трьох років тому. Альона опинилася на великій хіп-хоп тусовці, де з-поміж усього був вільний мікрофон. Реперка шалено переживала, їй було страшно, а від хвилювання навіть змінився голос.

«Мені вже було 25. І то був переломний момент – я вирішила, що пора той мій реп виносити до людей. До цього я читала публічно лише три-чотири рази: у 12 років у школі сольно, у 16 років із подругою та пару разів на хіп-хоп тусовках.

До 25 років для мене читати реп – то було, як роздягнутися догола. “Нє, не буду”. Це було сокровенне хобі. Хтось вдома малює картини, хтось шкарпетки в’яже чи плете з лози, а я – читала реп. Співати могла, а читати реп – ні. І ось тоді, на тусовці Fame я вирішила: “Або ти виходиш і читаєш, або навіщо ти взагалі це робиш”. І я почала.

І коли я відкрилася та почала шукати реп-тусовки, то виявилося, що їх майже немає. Український реп не став популярним, тому все почало згасати. На івенти приходило до 200 людей, і це було щастя».

Про «Рибки»

«Рибки» – дебютний відеокліп реперки Alyona Alyona, котрий буквально підірвав інтернет. Саме з треку про домашніх тварин почалась історія справжнього хіп-хоп-успіху та реальної впізнаваності.

«У мене на той час був акваріум прямо над робочим місцем. Але в ході написання куплетів мені захотілося використати щось типу алегорії. Про те, як часто нас, бажаючих самовиражатися так, як нам цього хочеться, в таких невеликих містах суспільство не приймає. Причому кожен бажає підійти і кинути свій камінь в нашу сторону. Це стосується різних людей, навіть дівчат, які просто гарно виглядають. Маю подруг, які приходили і плакали на моєму плечі через те, що через природну красу чоловіки бачать в них лише сексуальний об’єкт, хоча вони мають великий та цікавий внутрішній світ. Є подруги, які познімали пірсінг з тіла через цькування. А є ті, хто наперекір усьому продовжують виглядати так, як їм цього хочеться попри всі “норми та правила”. Суміш цього всього і лягла за основу тексту. Ми пережили найгірше, ми вибудували невидимий скляний бар’єр і можемо просто бути собою навіть у своєму смт».

Про перевертання гри

У текстах Альона неодноразово наголошує: вона прийшла, аби перевернути цю гру. І це не просто фраза заради краси, а справжня мета реперки, те, що їй болить.

«Україномовний реп впав в якесь забуття. На ринку багато російськомовного, він популярний. Діти в сім років ходять під вікнами і слухають про те, як хтось когось “ето самоє” і в кого що в бокалі налито. Це ж чиста пропаганда. Це мотивує їх брати цей бокал. Бо репери – це приклади для наслідування, взірці. “Він же такий крутий, з дівчиною” і все таке, та-ра-та. Ось цю гру хотілося перевернути. Хочеться збаламутити болото. Аби підняти з дна смарагди, які там лежать. Особисто для мене це так».

Про написання текстів

Своїм творчим процесом Альона ділиться без жодних проблем, але зізнається: ніколи не бере слова «з повітря» та ніколи не шукає легких шляхів, обираючи те, що просто легко римується.

«Зазвичай коли ти чуєш музику, орієнтовно в голові в тебе вже є якась мелодика, ти підбираєш собі потрібну мелодику, потрібну ритміку, техніку, яка найбільше підходить під цю музику. І в рамках цієї мелодики ти вже починаєш писати. І, відповідно, є слова, слова діляться на склади, і ти дивишся і пишеш так, щоб ритмічно тобі було комфортно.

Українська мова – вона дуже гарна і дуже багата на різні синоніми до слів. Якщо десь тобі не подобається слово, ти можеш знайти щось схоже, подібне. Є кілька форм вираження своїх думок словникових, різні слова. І тому все комфортно, все зручно. Ні, я з повітря нічого не беру, навіщо з повітря або слово для слова, або слово для сенсу, або слово для рими. Ні».

Про мову треків

Перший свій трек хіп-хоперка випустила близько 10 років тому, а після цього почала читати російською та англійською. Та зрештою зрозуміла: читати реп українською їй все ж таки ближче.

«Я хотіла подобатись, а українською реп ніхто не сприймав. Я блукала, шукала, намагалася щось робити англійською. А все, що я хотіла сказати українською, просто накоплювалось. І потім я стала робити те, що роблю зараз. Мені це ближче. Я читаю багато української літератури, і в якийсь момент нова українська проза “вистрелила”, у ній багато класних та цікавих книг. Я викладала дітям українською – і словниковий запас розширився ще більше. Я й думаю здебільшого українською. До того ж по своїй будові українська простіша за російську, вона більш мелодійна, мила, поетична, не дарма нашу мову називають солов’їною».

Про минуле і майбутнє

Дві найпопулярніші теми текстів Альони – коріння (символ минулого) та бажання рухатися вперед, до майбутнього. Сама ж реперка пояснює: просто без першого не може існувати друге.

«Є люди, які жалкують з приводу того, що відбулося: ось, вийшла заміж та розвелася, яка колосальна помилка – та інше. А я вважаю так – все, що відбувається, то твій урок. Без нашого минулого ми не були б тими, хто ми є.

Я дякую всім музикантам, хто відмовив мені у фітах – вони зробили мене сильнішою. Дякую вчителям, які і занижали, і завищували оцінки. Дякую університету за те, що мене не відчислили, коли я пропадала на сцені. “Так закалялась сталь”. Тому я повертаюсь до минулого.

А ще тому, що сільське дитинство – воно офігєнне. Взагалі дитинство – це офігєнно, бо твоя голова не забита клопотами. Про це трек “Літак”. Ми бігли по полю, та гречка лоскотала нам коліна і пузо, ми добігали 200 метрів до того кургану, лізли на абрикосу, трусили її – це було класно. Мені інколи цього зараз не вистачає».

Про бодіпозитив та сприйняття себе

Дівчина доволі однозначно запевняє: вона ніколи не мала ідеї пропаганди бодіпозитиву. Тому дуже просить не вішати це на неї: вона просто така, як є, прийняла себе, але не пропагує йти та бити обличчя тим, хто називатиме тебе жирною. 

«Я себе такою прийняла не одразу – тільки після 20 років, в університетські роки. Я тоді багато співала на сцені, брала участь в КВК, і якось до мене підійшла дівчина і каже: слухай, ти така класна, можеш мене навчити? Я би теж хотіла так поводитися на сцені. І мене це дуже здивувало, тому що вона була така струнка, фігуриста. Ми зустрілися з друзями, я розповіла їм про цей випадок, і вони мене запитали: а якби ти могла сьогодні заснути і зранку прокинутись худою, але без твоїх талантів сценічних, музичних, без голосу – що б ти обрала? Я якось віджартувалась, а потім задумалась: що для мене важливіше – моя харизма і любов до гумору чи бути стрункою? І я вирішила, що те, що я люблю, важливіше за моє тіло.

Фото: vogue.com

З того часу я перестала сидіти на дієтах. Я вирішила, що якщо у мене є час, я краще комусь допоможу, когось навчу. З’явилися діти в моєму житті, і я вирішила віддавати себе їм, а не зациклюватись на собі. Я не можу сказати, що не маю комплексів. Так не буває. Тобі комплекси прививали з дитинства. Неможливо в один день прокинутися, щолкнути і сказати: їх немає. Але важливо, як ти до цього ставишся. Можна забитися в кут, сидіти сірою мишкою і плакати щоразу, коли тебе хтось штовхне, щось скаже. Ось іде маленька дитина – вона може просто тикнути пальцем та сказати: дивись, яка велика тітка. Ну що, сісти і плакати? Це життя, я така. Треба простіше до цього ставитися – тоді життя стає набагато більше красивим та класним».

Текст: Дмитро Журавель

Матеріал був зібраний із-поміж численних інтерв’ю, виступів, промов та звернень героїні публікації.

Залишити коментар