Четвер, 17 жовтня

У нових українських реаліях неможливе стає можливим. Питання, які десятиліттями загусали в політичному болоті, нині вирішуються миттєво. Наприклад, на скасування депутатської недоторканності голосів знайшлося з лишком. Немає сумнівів, що й скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення ухвалять без зволікань, і вже у 2020 році в Україні запрацює ринок землі. Добро чи зло отримаємо насправді?

Від мораторію до ринку – сім місяців

Питання дискутується так довго, що спритні ділки не стали очікувати запуску ринку землі й уже давно накупили собі ґрунтів. Звісно, йдеться про так звані чорний та сірий ринки. Явище поза законом, але з доходами, очевидно, непоганими. Нерідко супроводжується рейдерством. Віджим ґрунтів та іншої аграрної власності часто відбувається без втручання, а то й за сприяння силових структур. Право сильнішого, дикі звичаї, нечесні підходи… Але чи й із законним ринком усе відбуватиметься чесно і правильно? Нова влада обіцяє до кінця цього року скасувати мораторій на продаж земель с/г призначення. 

«Запровадження обігу не відбудеться миттєво, – пояснив Opinion Тарас Висоцький, заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. – Так, ми маємо ціль до 1 грудня цього року ухвалити закон, що дозволить обіг земель. Однак запрацює він орієнтовно з літа 2020 року. Дата запуску залежатиме передусім від спроможності забезпечити наших виробників, зокрема дрібних, дешевим фінансовим ресурсом, щоб вони також могли стати учасниками ринку. Матимемо близько сім місяців до початку ринку. Цього достатньо, щоб вивчити всі умови обігу земель та підготуватися до майбутніх правил гри».

Для запровадження ефективного обігу земель, на думку пана Висоцького, важливо також внести зміни до інших нормативних актів, що регулюють суміжні правовідносини. Потребують удосконалення такі важливі питання, як створення механізмів для консолідації земель, посилення захисту прав та антирейдерські норми, оподаткування, публічне управління державними земельними ресурсами, питання приватизації. Частина цих удосконалень подаватиметься окремими законопроєктами в пакеті, а частину об’єднають в одному акті. Над ними триває активна робота.

Можемо отримати дикий базар

Попри те, що проблема перезріла, фахівці галузі і фермери не такі категоричні щодо негайного запровадження ринку землі. Голова Всеукраїнської аграрної ради Андрій Дикун в інтерв’ю Opinion заявив, що земля має належати народу України. Це питання стосується кожного громадянина нашої країни, а також національної безпеки держави. Окремі експерти вважають проблему дискусійною.

«Кому землі хочемо продати, адже близько 95 % цих земель уже знаходяться в приватній власності? – повідомив Opinion Ігор Гужва, експерт Центру розвитку ринкової економіки, доктор економічних наук. – Передусім, запустив би програму інвентаризації, навів би порядок із тим, що є, систематизував би все. Скільки у нас земель, скільки розподілено, кому їх дали і навіщо? А вже потім ставив би питання, що і кому хочемо перепродати? Це по-перше. По-друге, яку державну політику формуємо? Адже є досвід країн, які також вдавалися до процедури створення ринку землі».

Наприклад, в Індонезії люди купували землі, але не мали можливості їх обробляти, тому продавали їх, і відбувалася акумуляція земель у руках власників агрохолдингів. У Китаї ж для юридичної або приватної особи, що придбала земельну ділянку, держава надавала арсенал необхідних інструментів, зокрема, доступні кредити на с/г техніку, підтримувала переробку продукції, її експорт. І китайці отримали ефективний результат.

«Президент оголосив завершення земельної реформи (ЗР). Слід ухвалити швидкі ефективні рішення і завершити процес, що триває 29 років – ЗР розпочалася 15 травня 1990 року, – розповів Opinion Іван Томич, голова Союзу українського селянства. – Як ініціатори першої постанови ВРУ ми послідовно робимо все для завершення реформи. Але потрібен час. ЗР виконана на 79 %, її можна завершити швидкими темпами мінімум за 15 місяців. Її вінець – закон про обіг земель. Це європейський підхід, направлений на розвиток і добробут. А з контексту висмикують лише один елемент – ринок землі. Це дурниця. Ні з 1 грудня, ні з 1 січня цивілізований ринок землі в Україні запровадити неможливо. Може бути тільки дикий базар на користь чужоземців».

Голова селянсько-фермерського господарства з Балтського району Одещини, депутат Одеської облради Михайло Лазаренко не сумнівається в тому, що парламентарії проголосують за ініціативи президента, утім фермери навіть не знають, які закони внесуть у парламент: «Подивіться, що сталося з курсом долара. Він зупинився на позначці 25, а ціни на с/г продукцію впали на 30-40 %, порівняно з минулим роком. Усі готуються до скупки останнього, що є в Україні, – землі. Ставлюся до питання двозначно, адже люди мають конституційне право користуватися своїм майном. Земля повинна годувати українців і наповнювати бюджет».

Чи потрібен референдум за такої довіри?

Проблема стосується мільйонів українців. Неодноразово порушувалося питання референдуму щодо скасування мораторію на продаж земель с/г призначення. Складність полягає ще й у відсутності необхідного законодавства з проведення плебісцитів. Зважаючи на стислі терміни, владнати все та провести референдум, навіть за «турборежиму» в роботі парламенту, навряд чи вдасться.

«У нас демократична країна, і якщо розпаювали землю, безоплатно передали її людям, то треба їх запитати, чи готові вони продати її, – вважає Михайло Лазаренко. – Обіцяли референдум, але чомусь його не роблять. Потрібен і перепис населення, щоб дізнатися, скільки людей залишилося в Україні. Хочемо повернути молодь. Як саме? Продавши останнє – землю? Нещодавно син одного фермера запитав: “Дядьку Мішо, якщо Зеленський землю продасть, то куди із цими тракторами поїдемо, що будемо робити? До кого моя земля потрапить?” Хотів би вірити президенту, Кабміну і ВРУ, але не бачу радості й ентузіазму, спостерігаю відчай фермерів. Входимо в темінь, не знаємо, чим це кіно закінчиться».

За словами Тараса Висоцького, думка народу врахована. У передвиборчій програмі Володимир Зеленський декларував запуск вільного обігу земель, його підтримали багато українців, тобто висловили довіру. Заступник профільного міністра запевнив, що влада захищає право людей на власність, і навів цифри. 41,3 млн га с/г земель, з яких 37 млн га під мораторієм. Це означає, що українці не можуть розпоряджатися 61 % всієї території України. 27,7 млн га цих земель – у приватній власності. Майже 7 млн громадян володіють землею, з якою нічого не можуть зробити. Це фактично заморожений актив, стримувальний чинник економіки країни та родин-власників, які не можуть передати землю у спадок.

Проти рейдерів – окремий закон

Тож чи допустять на наш земельний ринок іноземців? Андрій Дикун – «за» заборону продажу землі іноземним громадянам у будь-якій формі, із внесенням відповідних змін до Конституції. А те, що закордонним компаніям можуть дозволити купувати наші ґрунти, не унеможливлює Ігор Гужва: 

«Кому буде продаватися земля? Іноземцям, агрокомпанії яких зношуватимуть наші ґрунти? Що отримаємо на виході? Видоєну корову? Чи хочемо все-таки, щоб наші приватні компанії мали можливість працювати на цих землях? Вони і так мають. Є певні держпрограми, доступне фінансування з підтримки с/г техніки. Але це треба розвивати. Наші компанії мають отримати доступ до землі, гарантоване право, що завтра до них не прийдуть і не скажуть: “Перепродуй або сам у себе її купуй”. Маєш право власності, хочеш обробляти землю – ось тобі набір фінансових й інших ресурсів від держави, якими можеш користуватися, вирощувати продукцію, реалізовувати її на внутрішньому ринку й успішно експортувати».

«Плануємо, що право купувати земельні ділянки матимуть винятково українські фізичні та юридичні особи, – наголосив Тарас Висоцький. – Питання доступу іноземців дуже болісне для багатьох наших громадян. Нашою метою не є створити причини для хвилювання. Забезпечимо рівні умови для всіх, зокрема малих та середніх сільгоспвиробників. Відсотки, під які можна взяти кредит у гривні, будуть якомога дешевшими. А кредит під землю, техніку чи обладнання фермер зможе взяти в будь-якому українському банку. Кожен український фермер, який захоче купити землю, зможе це зробити. Держава йому таку можливість надасть. Спеціально для малих фермерів створюємо Програму підтримки дешевих кредитів на купівлю землі, конкретно для купівлі земельної ділянки, обладнання чи трактора. Вона запрацює з 2020 року. Джерела її наповнення – фонди міжнародних фінансових установ (Світовий банк, МФК, ЄБРР, ЄІБ) та держбюджет. Розглядається можливість наповнювати по принципу 50/50 між МФУ та державою».

Чи подолає ринок землі рейдерство? Іван Томич вважає, що сподіватися на це – все одно, що гасити полум’я бензином. Андрій Дикун наполягає на ухваленні в другому читанні антирейдерського законопроєкту № 8921. Натомість Тарас Висоцький переконаний, що жоден місцевий князьок не ошукає селянина, не купить земельну ділянку за нижчою ціною, не захопить її рейдерством чи шантажем: 

«По-перше, всі продажі державної та комунальної землі відбуватимуться через відкриті електронні торги ProZorro. По-друге, рейдерство каратиметься окремим законом. По-третє, створюється посада уповноваженого із захисту прав землевласників, до офісу якого можна звернутися при порушенні прав».

«Якщо міністр скаже “стоп” і дасть команду Нацгвардії, то поставити в стійло всіх рейдерів можна в три секунди, – такої думки Михайло Лазаренко. – Політична воля і команда президента – і всі забудуть, що це таке». 

Феодалізм чи процвітання

«Чи готові нарешті Україна та її громадяни до ринку землі?» – таке запитання поставив Opinion відомим співвітчизникам.

Олександр Сугоняко, народний депутат України (1990-1994 роки), економіст:

«Україна та її населення виявилися не готовими до запровадження ринку робочої сили, капіталу, кредиту, газу, бо такі “ринки” зробили їх найбіднішими в Європі, а їх запровадження вигнало робочу силу і капітал з України. Кредити стали недоступними для національних виробників, а газ перетворився на “газову камеру” для населення. Запровадження ринку землі в цих умовах означає: 1) “узаконений” грабунок українських земель місцевими і міжнародними злочинцями; 2) посилення політекономічного хаосу як умови розділення між ними нашого краю». 

Ольга Соломка, журналістка, психологиня:

«Українці, як показали результати останніх виборів, ще досить незрілі, бо обрали навіть не хліб і видовища, а якесь марево в яскравій обгортці, яке навіть нічого не обіцяло. А питання продажу землі надто серйозне для того, щоб довіряти його дітям. Бо вони можуть за цукерку, яскравий камінчик чи омріяний гаджет виміняти пів країни. Гадаю, більшість власників паїв продадуть землю з радістю, на виручені долари в кращому разі куплять квартири дітям і будуть неймовірно щасливі, що у тих буде краще життя. У гіршому – гроші підуть на якісь багаті витребеньки, і від того багатства залишаться пшик і згадка, як вже було неодноразово. Зрештою, то їхній вибір і доля. Але я категорично проти продажу землі іноземцям. Розумію, що грошей більше ніде брати, але чи не прокинемося ми зовсім скоро в чужій країні, де нам нічого не належить, чи не опинимося в гето, де про українців з їхньою ідентичністю будуть згадувати тільки тоді, коли новим господарям та їхнім гостям захочеться екзотики: випити горілки, закусити салом і побачити, як танцюють гопака в шароварах».

Борис Бабін, науковий консультант адвокатського об’єднання Barristers, представник президента України в АР Крим (2017-2018 роки):

«Жодні держава і суспільство ніколи не є повністю готовими до будь-яких лібералізацій та дерегуляцій. Але це не означає неможливість модернізацій. Без ринку землі Україна залишиться соціально-феодальною країною і не матиме жодного шансу на динамічний економічний розвиток, а це у середньостроковій перспективі неминуче призведе як до соціального колапсу, так і до повного програшу в конфлікті з державою-агресором. Ринок землі, дерегуляція економіки, декриміналізація суспільно безпечного, але неморального бізнесу (ігровий, проституція, легкі наркотики) – нині єдиний доступний шанс України стрімко підвищити легальний ВВП і тим самим – добробут населення й обороноздатність».

Тетяна Винник, письменниця, громадська діячка:

«Землю Україна має зберегти для наступних поколінь, тому що земля годувала українців-землеробів завжди. Землю можна здавати в оренду на розумних умовах, а за ці кошти розвивати сільське господарство у тій місцевості. А ще важливо стежити за екологією під час її використання. Адже важливо, що і як вирощують на цій землі, які добрива використовують».

Текст: Віктор Цвіліховський

1 комментарий

  1. прокинемося ми зовсім скоро в чужій країні, де нам нічого не належить, та опинимося в гето, де про українців з їхньою ідентичністю будуть згадувати тільки тоді, коли новим господарям та їхнім гостям захочеться екзотики: випити горілки, закусити салом і побачити, як танцюють гопака в шароварах». ТАК І БУДЕ

Залишити коментар