Четвер, 17 жовтня

Напередодні містом почали ширитися чутки про закриття Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені В. Василька. Офіційної інформації про заборону на роботу театру ніде не було. Тож Opinion звернувся за поясненням до директорки та художньої керівниці театру Юлії Пивоварової. 

Пані Юліє, 2 жовтня провідний театральний критик країни і друг вашого театру Олег Вергеліс на своїй сторінці написав, що Одеський драматичний театр імені В. Василька закривають. Розкажіть, що ж насправді відбувається з театром, чим спричинений пост журналіста? 

Сьогодні (2 жовтня – прим. ред.) відбулося засідання в п’ятому апеляційному суді Одеської області стосовно нашої апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від грудня 2018 року щодо закриття нашого театру за позовом ДСНС (Державної служби надзвичайних ситуацій – прим. ред.)

Культурне самогубство Одеси: чому закривають Український театр імені В. Василька?

Я правильно зрозуміла, що це давня історія? Що передувало цьому рішенню?

Звісно, історія тривала: у травні 2018 року в нас була проведена позапланова перевірка нашого театру, за якою були виявлені 56 порушень щодо пожежної безпеки, 53 з яких, до речі, ми вже усунули! Перевірки здійснювалися після трагічної пожежі 2017 року в дитячому таборі «Вікторія». 

Наша пожежна служба ретельно стала інспектувати всі заклади культури і не тільки. Перша інспекція відбулася у 2018 році, коли я ще не була призначена директоркою. Більше того, на той момент у театрі практично не було керівництва, тому що в попередньої директорки вже закінчився контракт, а конкурс ще не відбувся. Тоді обласна адміністрація та обласна рада звернулися до всіх керівників установ, щоб з’ясувати, яка сума необхідна для налагодження ситуації щодо пожежної безпеки. Але тоді це з’ясувати було просто нереально, тому що перед тим, як говорити про гроші, потрібно провести експертні роботи, потім має бути наданий проєкт тощо. Тому була надана лише інформація щодо переліку тих робіт, які необхідно провести, без встановлення необхідної суми.

Коли я вже почала працювати, ми предметно спілкувалися з управлінням майнових відносин, засновником і власником нашого театру з обласною радою, із представниками ДСНС та обласною державною адміністрацією. На момент перевірки ми звернулися до управління культури, до управління майнових відносин, і нам виділили кошти на проєктну документацію. На той момент у театрі була відсутня практично вся документація і практично вся система пожежної безпеки, не було навіть проєкту пожежної сигналізації, не було практично нічого. Ми практично починали з нуля.

За минулий рік ми зробили проєктну документацію, встановили пожежну сигналізацію, яка тепер підключена та встановлена на пульт. Провели роботи з водопроводом. Ми залучали експертів, бо прагнули знати, що насправді відбувається в театрі. Сплатили власні кошти за експертизу. І сьогодні нарешті ми знаємо реальний стан театру. 

Нині проведена величезна кількість робіт з усунення недоліків, але та програма, яка передбачала виділення коштів для комунальних установ після пожежі у «Вікторії», закінчилась. Проте обласна рада й обласна державна адміністрація знаходили гроші спеціально для нас, які ми витрачали на пожежну безпеку. 

У травні відбулася чергова сесія обласної ради, на якій були виділені гроші, і ми розробили проєкт системи димовидалення, якої нам бракувало. Зараз розроблений проєкт і встановлюється система блискавкозахисту, якої в театрі досі ніколи не було. Встановлюємо металеві двері першого класу, четверо вже встановили, а ще двоє найближчим часом встановимо, на все потрібен час. Також розроблена проєктна документація щодо системи димовидалення, і нарешті можемо сказати, скільки вона коштуватиме – 2,5 млн грн. Сьогодні ані театр, ані обласна рада не мають на це грошей. Ми спілкувалися з головою обласної ради, із виконувачем обов’язків голови обласної державної адміністрації. Усі зацікавлені в тому, щоб театр продовжував свою роботу, ці гроші шукають. Але ж ми розуміємо, що якщо ми не займаємося профанацією, а робимо справжню сучасну систему пожежного захисту, це потребує часу. 

Сьогодні з 56 порушень ми усунули 53! Залишилося три – це система димовидалення, про яку вже сказала, але гроші і гарантійні листи нам надають; також немає сертифікату горючості для килимового покриття на другому, третьому та четвертому поверхах, яке стелили ще у 1999 році. Сертифікати були, але сьогодні вони просто загублені. І загублені не мною, ні моєю попередницею, а багато років тому. І останнє – немає сертифікату горючості на стелю в глядацькому фойє, яка теж встановлена ще у 1999 році. Ми також зверталися із проханням виділити ці гроші. Але ж ви розумієте, що площа театру величезна, і замінити покриття – коштуватиме теж близько 1 млн грн.

Культурне самогубство Одеси: чому закривають Український театр імені В. Василька?

Але я сподіваюся, що ми знайдемо ці кошти й усунемо ці три пункти. Проте позиція і суду, і МНС була така: до повного виконання всіх пунктів театр не має права працювати.

Які ваші подальші кроки? 

Насамперед, чекаємо ухвали апеляційного суду, тому що поки ми її не бачили, далі, звісно, подаємо скаргу до суду вищої інстанції до вищого суду і спілкуємося далі. 

А після того як ви отримаєте ухвалу…

У десятиденний строк театр має бути закритим.

Скоріше за все, це буде прецедентний випадок не тільки у нашому місті, а й у країні. 

Які ви бачите шляхи вирішення проблем, хто міг би допомогти театру?

Має бути тільки рішення ДСНС. Більше ніхто. Є рішення суду, яке ми маємо виконувати. Ситуація вкрай складна.

Але на цьому проблеми театру не вичерпуються, складна ситуація в театрі ще і з фасадом. Глядачі, які приходять на вистави, уже кілька років поспіль споглядають будівельні риштування. 

Цього року практично зупинено всі роботи, тому що немає фінансування. Театр продовжує руйнуватися. І ось тут ми потребуємо захисту громади, тому що ця будівля – пам’ятка архітектури, і нам потрібні гроші на її порятунок.

Культурне самогубство Одеси: чому закривають Український театр імені В. Василька?

Це такий дисонанс: останні роками Український театр демонстрував реальні позитивні зміни, оновився інтер’єр, відбулися чудові прем’єри, про театр заговорили по всій країні та за її межами…

Це те, що ми можемо робити самотужки, ми ставимо якісні вистави. Те, що ми можемо відремонтувати, ми ремонтуємо. Нам допомогли з виплатою – ми закупили бра, люстри для глядацької зали. Самотужки робимо все для того, щоб люди, коли приходили до театру, відчували все ж таки, що театр – це свято, і не лише на сцені. 

Але наша будівля – це пам’ятка архітектури, є проєкт, є підрядні організації, є замовник капітального ремонту будівлі. Ми просто заручники ситуації, жодної можливості для впливу я сьогодні не бачу, залишається лише розказувати про проблеми. Ми пишемо листи, постійно звертаємося до обласної ради, спілкуємося з обласною державною адміністрацією. Ремонт будівлі фасаду відбувався за гроші державної субвенції. Ця державна субвенція добра тим, що вона переходить із року на рік, але кожного разу її потрібно підтверджувати. У лютому ми звернулися з листом від театру до тодішнього прем’єр-міністра пана Гройсмана, у квітні мали розглядати ці субвенції з державного бюджету щодо виділення грошей для нашого театру. Розуміємо, що ситуація змінилася – у квітні вони були зайняті іншими справами, тому сталася повна зупинка ремонту.

Щоб розпочати роботи з усунення трьох пунктів порушення пожежної безпеки, які, на думку пожежників, унеможливлюють роботу театру, яка сума необхідна?

Йдеться про 4 млн грн. Сьогодні (2 жовтня – прим. ред.) спілкувалася з головою виконавчої влади головою державної адміністрації, пані Шаталовою, з головою обласної ради, паном Паращенком, вони підтвердили, що готові допомагати театру, надавати всі листи, гарантувати, що ці всі роботи мають відбутися в театрі для того, щоб не зупиняти роботу колективу. Але загроза закриття театру більше ніж реальна.

Розмовляла Світлана Бондар

Залишити коментар