Четвер, 14 листопада

Турборежим, в якому працює нова влада, торкнувся вже й одного з наріжних каменів соціальної сфери – прожиткового мінімуму українців. У парламенті було зареєстровано кілька законопроєктів про зміну цього показника, який нині лежить в основі розрахунків понад півтори сотні інших. Потім міністерка соціальної політики Соколовська запропонувала концепцію реформування прожиткового мінімуму, назвавши її одним із семи пріоритетів роботи очолюваного нею відомства, а «слуги народу» швидко охрестили революційною. Тож Opinion вирішив з’ясувати, чи спроможні українці прожити на ті кошти, які прем’єр Гончарук вважає достатніми для людини в нашій країні.

Прожитковий мінімум, як сказано у Вікіпедії, це вартісна оцінка споживчого кошика, що містить мінімальні набори продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здоров’я людини й забезпечення її життєдіяльності. Якщо перекласти це зрозумілою мовою, то це вартість продуктів і усіх послуг, які ми використовуємо упродовж місяця, а дещо – упродовж року, а то й кількох. Тобто, щоб визначити, яким має бути прожитковий мінімум, потрібно спочатку прорахувати споживчий кошик. 

Без споживчого кошика ніяк 

Не вдаючись у деталі, із чого складається сам отой жебрацький кошик (а сьогодні його інакше й не назвеш), окремі позиції якого видаються справжнім знущанням над людьми (чого варта тільки пара зимових чобіт, які жінка повинна носити аж три роки, і не більше шістьох книжок на рік), не можна оминути той факт, що – увага! – порядок формування споживчого кошика й використання прожиткового мінімуму встановлено ще відповідним законом, який було ухвалено 1999 року. Тож перш ніж змінювати прожитковий мінімум, потрібно ретельно пропрацювати й осучаснити споживчий кошик, прив’язавши його до цін, які маємо на ринку сьогодні. 

До речі, чинний загальний показник прожиткового мінімуму, відповідно до закону про Держбюджет на 2019 рік, з липня становить 1936 грн, а з грудня має ще трохи «підрости» – до 2027 грн. Якщо для дітей від 6 до 18 років передбачено найбільшу суму прожиткового мінімуму – 2118 грн, то для людей, які не працюють.ю – всього 1564 грн. Тож зрозуміло, що і сам закон про прожитковий мінімум – той, що від 1999 року, і алгоритми його формування потрібно було змінювати ще вчора. Проте майбутні цифри, які озвучує чинна влада, не зовсім корелюють із нинішніми цінами на найнеобхідніші кожному українцеві товари й послуги. 

Так, прем’єр-міністр Олексій Гончарук вважає, що прожитковий мінімум в Україні повинен бути вдвічі вищим, бо, мовляв, на сьогоднішні 2 тис. грн прожити неможливо. Справедливе зауваження. Але при цьому виходить, що на 4 тис., особливо якщо врахувати розміри плати за комунальні послуги, – прожити можна? Проте, визнаючи, що понад 10 млн громадян нашої країни живуть поза межею бідності, маючи менше від прожиткового мінімуму, Олексій Гончарук, представляючи держбюджет і програму діяльності уряду, запропонував суттєво урізати соціальні витрати. 

Водночас у Мінсоцполітики, керуючись урядовою постановою № 780 від 2016 року, вчергове розрахували фактичний розмір прожиткового мінімуму на основі наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг. За даними офіційного сайту Міністерства, станом на середину вересня у цінах серпня 2019 року в розрахунку на місяць на одну людину він становив 3669 грн (з урахуванням суми обов’язкових платежів – 4208 грн), для дітей віком до 6 років – 3439 грн, для дітей віком від 6 до 18 років – 4211 грн, для працездатних осіб – 3802 грн (з урахуванням суми обов’язкових платежів – 4722 грн), для осіб, які втратили працездатність, – 3110 грн. 

Навіть ці цифри, якщо йдеться про справді реальний споживчий кошик і прожитковий мінімум, зважаючи на теперішні ціни, далекі від істини. Заковика ще й у тому, що торік у грудні Верховний суд визнав цю постанову, якою при розрахунках фактичного розміру прожиткового мінімуму керується Міністерство, нечинною, а переглянуто питання так і не було. 

Що пропонує законопроєкт № 1175-3 ?

Що ж до осучаснення прожиткового мінімуму зараз, то спочатку у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт № 1143 «Про внесення змін до Закону України “Про прожитковий мінімум” щодо встановлення прожиткового мінімуму на рівень, не нижчий рівня фактичного прожиткового мінімуму», автор якого – позафракційний депутат Дмитро Шпенов. Ним було запропоновано встановлювати розмір прожиткового мінімуму «відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг у середніх цінах за даними Державної служби статистики та з урахуванням прогнозованого рівня інфляції на плановий період. Розмір прожиткового мінімуму не може бути встановлений на рівні нижчому, ніж фактичний розмір прожиткового мінімуму». Проте Комітет ВР з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, який очолює народна депутатка від «Слуги народу» Галина Третьякова, повернув цей проєкт автору ініціативи. 

Натомість у парламенті було зареєстровано інший законопроєкт, № 1175-3 – «Про внесення змін до Закону України “Про прожитковий мінімум”», авторами якого виступає група депутатів на чолі з пані Третьяковою, який 2 жовтня було включено до порядку денного. «Слуги народу» кажуть, що мають намір збільшити прожитковий мінімум до 40 % від середньої зарплати в Україні (нині вона, за даними Держстату, на рівні 10 тис. грн) – до 4 тис. грн і запровадити його встановлення напряму Кабінетом Міністрів. Судячи з порівняльної таблиці, автори цього законопроєкту пропонують скасувати й розподіл за основними соціальними й демографічними групами населення, тобто прожитковий мінімум для дітей, громадян, які працюють, і тих, хто не працює, відрізнятися, на переконання авторів, не повинен. Знову ж таки виникає питання, а чи хтось із них пробував прожити на такі гроші, коли щонайменше половину доводиться віддавати за комуналку? 

Автори також пропонують звузити й межі застосування прожиткового мінімуму, залишивши тільки для «загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики й розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком та інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування; і формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів».

А для оцінки рівня життя в регіоні, розроблення й реалізації регіональних соціальних програм, визначення права на призначення соціальної допомоги, що фінансується з місцевих бюджетів, органами місцевого самоврядування, вважають автори цього документу, можуть затверджуватися регіональні прожиткові мінімуми. Проте головна проблема – не ухвалити той чи той законопроєкт і навіть не визначити прожитковий мінімум на певному рівні, затвердивши алгоритм його зміни. Головне – де уряд збирається брати гроші на таке підвищення, яких поки що катма?

Чи не тому міністерка соціальної політики Юлія Соколовська запропонувала концепцію реформування прожиткового мінімуму? Її головна новація – не в тому, щоб зробити його відповідним реальному прожитковому мінімуму, а в тому, щоб «відв’язати» від прожиткового мінімуму понад півтори сотні різноманітних соціальних виплат, залишивши прив’язаними тільки пенсії й допомогу малозабезпеченим сім’ям. Пані Соколовська переконана, що така ініціатива не призведе до зменшення розміру соцдопомог, які Міністерство пропонує встановлювати в абсолютних цифрах, переглядаючи їх при щорічному ухваленні держбюджету, а водночас «це дозволить сім’ям не жити нижче рівня бідності». Як-то кажуть, казав пан: кожух дам… 

А тепер про борщ… 

Колись мій колега, з яким ми тоді працювали разом в одному з видань, провів цікавий експеримент: він вирішив цілий місяць прожити на ті гроші, які складали на той час прожитковий мінімум. Цифри я вже не пригадаю, але емоції колеги в пам’яті й досі. Він твердо стояв на дотриманні чистоти цього експерименту, тож якщо перший тиждень нібито ні в чому себе не обмежував – їздив на роботу на транспорті, купував цигарки, пив каву з друзями, то вже наступного, порахувавши, що в нього залишилося після, як-то кажуть, обов’язкових проплат у вигляді комуналки, почав зав’язувати паска тісніше: спочатку відмовився від кави, потім – від цигарок (ми ще жартували: мовляв, ти так і зовсім палити кинеш, для здоров’я корисно), потім почав купувати тільки найдешевші макарони, щоб поїсти бодай двічі на день. А останній тиждень він якщо міг перекусити чимось раз на день, то й добре, а на роботу ходив пішки, хоч це й займало чимало часу. Чистоти експерименту було дотримано, проте одяг на хлопцеві під кінець місяця висів, як на вішаку. 

Чи міг би він сьогодні, зважаючи на розмір прожиткового мінімуму, провести такий експеримент, сказати важко. Навіть якщо це буде обіцяних «40 % від середньої заробітної плати по Україні», такий експеримент видається вельми сумнівним. Вкупі з квартплатою чималу частину доходів звичайних українців «з’їдають» ще й транспортні витрати, тож на той самий борщ і до борщу в людини, яка матиме навіть оновлений прожитковий мінімум, залишиться не так і багато. Тим паче, що ціни продукти харчування теж не стоять на місці. Так, економічний експерт, голова Асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко днями повідомив, що серед продуктів за останній місяць б’є рекорди гречка, яка додала в ціні аж чверть. Здорожчав і хліб (на 1-1,5 % різні його види). По піввідсотка додали в ціні вершкове масло та яйця, які суттєвий ціновий стрибок зробили трохи раніше. Майже на стільки ж здорожчали й макаронні вироби, борошно, ячна крупа, манка, рис і соняшникова олія. На 2 % – яблука, ціна на які раніше в цей час була чи не найнижчою. 

М’ясний кошик, стверджує експерт, за вересень піднявся в ціні у середньому на 0,2 %, проте, зважаючи на його ціну в абсолютних цифрах, це теж не дуже втішило споживачів. Що ж до так званого борщового набору, то і тут мало приємного: за вересень вчергове суттєво подорожчали капуста, яка додала найбільше (на 33 %), морква (на 14 %) і цибуля (5 %). Щоправда, буряк трохи менше, всього на 1 %, а ціна на картоплю тримається на попередньому рівні. Тож щоб сім’ї отримали змогу жити не нижче рівня бідності, українці повинні мати змогу нормально заробляти, а не виживати, орієнтуючись на прожитковий мінімум. 

Текст: Лариса Вишинська 

Залишити коментар