Четвер, 14 листопада

Данія видала дозвіл на будівництво російського «Північного потоку-2». Це була остання європейська країна, котра до цього часу не давала своєї згоди. Що це означає та чого очікувати далі – у роздумах експертів.

Олексій Мінаков, політичний експерт: «Це гібридна війна, маємо бути готовими до найгіршого сценарію»

«Це значить, що в 2020 році “Північний потік-2” буде добудований остаточно. І запрацює на повну потужність у 2021-2022 роках. Це в принципі не сюрприз – про ці ризики і загрози неодноразово попереджали.

Це дозволить перетворити українську газотранспортну систему, яка є однією з найбільших у світі, на фактично металобрухт. І це не пафосні лякалки. Це виглядає цілком реалістичним із точки зору математичних розрахунків.

Транзит російського газу через Україну в 2018 році – 87 млрд кубів. При цьому “Турецький потік”, який вже заповнюють газом, матиме потужність 31,5 млрд кубів газу на рік, а потужність “Північного потоку-2” складатиме 55 млрд кубів на рік.

Тобто разом ці два новопобудовані потоки матимуть потужність 86,5 млрд кубів газу. Майже достеменно такий обсяг, який транспортує Україна. Ідеальна заміна для України.

Тому вкрай відповідальна і важка задача України до кінця року – добитися в рамках спільних переговорів із Росією та Єврокомісією продовження транзиту російського газу через Україну на довгострокову перспективу.

Попит на газ в Європі буде збільшуватися. І, відповідно, Росії потрібні будуть послуги української газотранспортної системи. Не кажучи вже про наступний рік, коли новопобудовані потоки ще не встигнуть вийти на повну потужність.

Але це все з економічної точки зору. А з геополітичної точки зору Росія може банально не підписати з нами контракт до кінця року. Тоді ми втратимо, за різними оцінками, 2-4 % ВВП і отримаємо купу інших серйозних проблем. Це війна, гібридна війна. Маємо бути готовими до найгіршого сценарію».

Павло Клімкін, колишній очільник МЗС, дипломат: «ЄС допускає будь-який розвиток подій в Україні та хоче застрахуватися»

«Ніхто ж із нас не наївний і розуміє, що означає данське рішення щодо дозволу “Північного потоку”. Тим більше за два місяці до завершення наших контрактів із РФ, що ставить нас у заздалегідь невигідну позицію. Це означає, що ЄС допускає будь-який, підкреслюю, будь-який розвиток подій в Україні і хоче застрахуватися від нього. Варто замислитися над цим, ми на порозі дуже складних і непересічних подій. І ставка в них не Донбас, а Україна».

Андрій Смолій, політичний експерт, юрист-міжнародник: «Наша держава стає ще більш вразливою перед агресором»

«Фактично в разі повноцінного запуску “Північного потоку-2” РосіЇ вже не буде необхідна українська ГТС задля прокачування газу до Європи. Данія була останньою країною, яка не давала дозвіл на прокладання труб “Північного потоку”.

Основні ризики для України:

1. Наша держава втрачає до 3 млрд доларів на рік, якщо РФ відмовиться від прокачування газу по нашій системі.

2. Більш вагома – українська ГТС була одним зі стримувальних факторів щодо відкритої агресії проти України, адже таким чином могла би втратити великі гроші. Тобто наша держава стає нині ще більш вразливою перед агресором.

3. Європейські держави стануть ще більш залежними від російського газу, а отже, і більш поступливими в українському питанні».

Тарас Козак, засновник та президент інвестгрупи «УНІВЕР», громадський діяч, політик: «Результат був передбачуваним, варто подякувати Данії, що їй вдалося затримати будівництво»

«Москва добилася свого. Ше один газогін навколо України буде побудований, щоб ускладнити нам життя. Ще одну газову дубинку отримає Кремль.

Росіяни навчилися використовувати європейську демократію у своїх цілях. Для їх досягнення Кремль застосовує гібридні механізми: і широку пропаганду дешевшого газу для Європи, і юридичні зобов‘язання країн-членів європейської енергоспільноти, а також підкуп політиків, залякування і шантаж. Вбивства своїх, щоб чужі боялися.

При цьому Росія чинить спротив будівництву газогонів із Середньої Азії (Узбекистан, Туркменістан, Казахстан) через свою територію. Дешевий азійський газ не поступає в Україну винятково через небажання росіян.

Результат із дозволом на прокладку ПП-2 був передбачуваним. Варто щиро подякувати Данії, що їй вдалося затримати будівництво на кілька місяців. Новий газогін не буде введений в експлуатацію до 31 грудня – дати закінчення 10-річної транзитної угоди між “Газпромом” та українським “Нафтогазом”. “Газпрому” доведеться або підписувати нову угоду на транзит через Україну (і ми вимагаємо її довгострокову!), або порушити контракти з європейськими покупцями російського газу».

Вадим Трюхан, дипломат, юрист-міжнародник: «Урок один – не варто сподіватись на дива»

«Хто б сумнівався? І річ не в тому, що Росія велика, а Данія маленька. Фактично ця горда норовлива країна багато місяців виконувала роль такого собі останнього Дон Кіхота Європи. У той час, коли Німеччина та інші важковаговики давно вже стали ефективними лобістами проєкту, датчани впиралися.

А урок із цієї історії для України один. Не варто сподіватися на диво. Треба концентруватися на собі та ставати сильними. Бо вразливість від усіляких “північних потоків” (це ж не єдина історія!) і позицій третіх країн ні до чого доброго не призведе.

Зміна структури економіки в напрямку розвитку високотехнологічних сучасних галузей, сприятливий бізнес-клімат для залучення інвестицій і жорстке прагматичне відстоювання власних національних інтересів, зокрема економічних, – ось запорука виживання і виходу з часом у світові топи».

Сергій Фурса, інвестиційний банкір: «Найімовірніше, далі буде газова війна»

«Основне, що сталося, – через затримки росіяни не встигнуть побудувати “Північний потік-2” до кінця року. А тому 1 січня 2020 року їм буде потрібна українська труба. А отже, їм необхідно легалізувати транзит через територію України. Для виконання своїх зобов’язань перед європейськими споживачами. І тепер, завдяки зусиллям маленької, але гордої Данії, Україна має перевагу на переговорах із “Газпромом”, які той самий “Газпром” активно саботує.

Яка позиція “Газпрому”? Йому потрібен короткий, бажано річний контракт. Щоб потім позбавити Україну доходів від транзиту, пустивши основний потік газу в обхід. Яка позиція України? Україні потрібен тривалий контракт, який би гарантував дохід від транзиту на найближчі 10 років. Тому що втрачати кілька мільярдів доларів на рік неприємно.

“Газпром” намагатиметься схилити Україну до короткого контракту. Навіть більше, “Газпром” хоче, щоб “Нафтогаз” пробачив йому майже 3 млрд доларів, які “Газпром” винен за рішенням Стокгольмського арбітражу. Але це його забаганки. Поки в України сильна позиція, зокрема завдяки Данії, ми маємо відстоювати свої національні інтереси. І поки “Нафтогаз” їх чітко дотримується. Навіть під тиском європейців, які просто хочуть розв’язати проблему і не дістати на Новий рік газову війну. Поки що “Нафтогаз” зробив усе, що від нього залежить. Зокрема, максимально заповнив сховища, щоб бути готовим до шантажу “Газпрому” 1 січня. Є ще питання анбандлінгу. Але це вже питання і до парламенту, і до президента. І тут не має бути проблем. “Газпром” намагається використовувати незавершеність процесу анбандлінгу для затягування переговорів, але не більше того.

Що далі? Найімовірніше, буде газова війна. Це факт. І навіть під загрозою газової війни головне зараз – утримувати позицію. І пам’ятати, що саме в України сильна позиція. Це “Газпрому”, насамперед, потрібно виконувати свої зобов’язання. І навіть якщо Росія прикрутить газ 1 січня, це теж буде за планом. Тому що з Росією по-іншому не можна. І 2 січня можна буде кричати про “зраду” і про те, що ми замерзнемо. Це буде тільки на користь “Газпрому”. Поки в нас сильна позиція, поки ми можемо це використовувати в переговорах, Україні треба дотиснути “Газпром”.

А Данія? А Данія зробила все, що могла. Спасибі їй. Якби не Данія, Росія б завершила будівництво “Північного потоку-2” до кінця цього року, і українська труба перетворилася би на металобрухт. До речі, зокрема й тому, що хтось в Україні давно відстоює інтереси “Газпрому” і не дає створити консорціум з управління трубою. Адже в “Північному потоці-2” є і європейський фінансовий інтерес. І відсутність його в українській трубі грає проти нас. Можливо, хоча б на цих помилках ми будемо вчитися».

Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру «Український інститут майбутнього»: «Росія буде використовувати газовий важіль для тиску на Україну» 

«Данія визначиласья зі своїм вердиктом, і він не на нашу користь. Сумно, образливо, але давайте чесно: цілком очікувано та закономірно. Рішення Копенгаген прийняв якраз вчасно – у самий розпал газових перемовин України та РФ, котрі в січні-лютому можуть завершитися черговою «газовою війною».

Росія буде використовувати газовий важіль для тиску на Україну (вказувати це з «нормандською зустріччю» та ситуацією на Донбасі) та Європу (показувати, що Україна – ненадійний партнер, закликати будувати трубу прискореними темпами). У зв’язці з “Турецьким потоком” на південному напрямі, у нас залишається не так багато часу, аби спробувати взятись за це питання ґрунтовно у наступні два-чотири роки».

Залишити коментар