Четвер, 14 листопада

Тиждень, що минає, нагадує низку жорстоких жартів чи пранків, котрі вийшли з-під контролю. Данія погодилася на будівництво «Північного потоку-2», на Донбасі розпочалося розведення військ, а «слуги народу» потрапили в секс-скандал і, здається, лише погіршують своє становище. Про головні події тижня – у традиційному огляді від Opinion.

На Донбасі розпочалося розведення військ. І хоча в команді президента наголошують: відхід українських військових зі своїх передових позицій має стати «першим кроком до миру», бійців відводили з-під Золотого попри щоденні зведення про обстріли з боку російських окупантів. Тепер же до розведення готуються захисники під Петрівським. І це знову ж таки попри фіксацію ОБСЄ обстрілів у цій місцевості.

І поки «у Зеленського» говорять про мирний план, настрій українців залишається доволі неоднозначним: активісти та навіть частина політичних експертів наголошують на використанні терміну «відведення», натякаючи на капітуляційний характер дій. Ба більше, деякі фахівці навіть прогнозують зменшення довіри українців до наших захисників.

«Розведення під Золотим відбулося фактично без дотримання семи днів тиші. І те, що військові погодилися заднім числом змінити дані про обстріли, свідчить про те, що довіра до них буде вже нижчою. Довіра до військових – дуже важлива під час війни. Адже війна – це не лише протистояння на фронті, а й інформаційне протистояння. І якщо не буде довіри, то не буде підтримки ні в тилу, ні в регіонах, які України збирається звільняти», – розповідає заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.

Не вірять у перспективу миру та дотримання Росією обіцянок і самі військовослужбовці. 

«Армійці не вірять, що таким чином можна досягнути миру. Вони занадто добре знають свого ворога – набагато краще, ніж люди, які сидять у Києві, – щоб повірити у те, ніби там можна просто перестати стріляти, і все буде добре», – розповідає волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco), який нещодавно повернувся з поїздки до бійців на приморському напрямку. За його словами, послаблення на ділянці фронту військові на передовій сприймають як можливість для ворога використати ситуацію.

Розведення військ розширить «сіру зону», котра за останні роки війни була практично зведена до мінімуму. З одного боку, на думку фахівців, це призведе до того, що сторони просто не зможуть стріляти один в одного. Але з іншого боку, ця сама «сіра зона» – це можливий простір для роботи снайперів та диверсійно-розвідувальних груп РФ.

«Зараз йде окопна війна. Якщо ми все розведемо і розмінуємо, то вона перейде до війни малих груп – для ДРГ це будуть ідеальні умови. Що завадить ДРГ вночі виїжджати на пікапах із протитанковими керованими ракетами і “птурити” наприклад, якийсь КРАЗ з нацгвардійцями? От так заїдуть на якесь приватне подвір’я, вистрілять та поховають вісім “укрів” в одній коробці», – відзначає Олександр Карпюк.

Водночас «сіра зона» з часом ризикує «закостеніти» та перетворитися на своєрідний кордон. «Так це сталося між Північною та Південною Кореєю. Там демілітаризована зона існує вже фактично 65 років», – нагадує Богдан Петренко.

Власне, ризики та небезпеки цілком очевидні та зрозумілі. І мовчання президента на численні акції проти капітуляції лише підсилюють цю тривогу. 

До слова, передував процесу розведення візит Володимира Зеленського на Луганщину. Це той самий візит, під час якого президент України вирішив на камеру запевнити добровольців, що йому 42-й рік і він не «лох какой-то». Цю тему, як і підсумковий відеозвіт, вже обсмакували всі видання. Тому пропонуємо ознайомитись з реакціями та думками користувачів мережі в нашому матеріалі «Зеленський у Золотому: чи врятував президента відеозвіт про поїздку?»

Цього ж тижня стало відомо, що Данія видала дозвіл на будівництво російського «Північного потоку-2». Це була остання європейська країна, котра до нещодавна не давала своєї згоди. Експерти пояснюють, що тепер «ПП-2» буде остаточно добудовано і запрацює на повну потужність він орієнтовно у 2021-2022 роках.

«Це дозволить перетворити українську газотранспортну систему, яка є однією з найбільших у світі, на фактично металобрухт. І це не пафосні лякалки. Це виглядає цілком реалістичним із точки зору математичних розрахунків», – розмірковує політичний експерт Олексій Мінаков. На його переконання, головне завдання України до кінця року – добитися в рамках спільних переговорів із Росією та Єврокомісією продовження транзиту російського газу на довгострокову перспективу.

Та чи варто в цьому разі ображатися чи злитися на Данію? На перший погляд, здається, що так – адже якби не було згоди від країни, не було б і розмов про «Північний потік-2». Однак насправді фахівці пояснюють: Данія трималася до останнього, і завдяки її зусиллям Україна отримала певну перевагу на перемовинах із РФ.

«Основне, що сталося, – через затримки росіяни не встигнуть побудувати “Північний потік-2” до кінця року. А тому 1 січня 2020 року їм буде потрібна українська труба. А отже, їм необхідно легалізувати транзит через територію України. Для виконання своїх зобов’язань перед європейськими споживачами. І тепер, завдяки зусиллям маленької, але гордої Данії, Україна має перевагу на переговорах із “Газпромом”, які той самий “Газпром” активно саботує», – пояснює інвестбанкір Сергій Фурса.

Більше про те, що означає «зелене світло» від Данії та якими можуть бути наслідки, – читайте у нашому матеріалі «Останній форпост: Данія погодилась на будівництво «Північного потоку-2». Що це означає?»

Наступна новина – також не пранк і навіть не передчасний першоквітневий жарт. Закінчується ціла епоха – з 1 лютого наступного року таксофони на вулицях України більше не працюватимуть. 

«Обладнання, яке використовується на таксофонній мережі, фізично і морально застаріло, взагалі не виробляється в Україні, і це спричиняє складнощі з експлуатацією. Протягом років послуга таксофонії є збитковою… Сподіваємося на розуміння тих небагатьох користувачів послуги і впевнені, що в разі потреби вони оберуть для себе сучасний і доступний канал комунікації», – повідомили в «Укртелекомі».

Ілюстрація: Олександр Грехов

Здивовані, що таксофони взагалі досі працювали? Насправді я також. Однак, згідно з офіційною статистикою, за поточний рік українці наговорили через «динозаврів» зв’язку близько 380 тис. хвилин, себто понад 6 тис. годин. В «Укртелекомі» наголошують: цього замало, попит зменшується, адже ще у 2017-му сумарний час розмов через таксофони був практично втричі більшим. 

Широкого обговорення набуло й нещодавнє інтерв’ю очільника Офісу президента Андрія Богдана. Той самий Богдан, який запевняв, що владі не потрібні журналісти задля спілкування з народом, «зійшов» до медійників та навіть зробив кілька заяв. Наприклад, запевнив, що готовий будь-якої миті піти у відставку. Та, звісно, є кілька «але». Одне з них – відсутність згоди Зеленського.

«У мене немає права піти. Ми ще на стадії виборчої кампанії домовилися з Володимиром Олександровичем, що я йду з ним до кінця, до того моменту, коли він не дозволить мені піти. Свого особистого бажання мало, я маю отримати згоду президента», – наголосив керівник ОП.

А ще Богдан розповів, що чинний президент… втомився. Насамперед – через негатив.

«Дуже багато негативу на нас виливається із засобів масової інформації – він це дуже болісно сприймає. Я більш такий призвичаєний, я інколи йому кажу: “Перестань читати фейсбук, перестань читати інтернет, це викривлена інформація. Суспільство не так усвідомлює ті чи інші наші дії”. Це 100 % правди. Але для нього це дуже болісно. Не знаю. Він сильно за це переживає. Він дійсно вимучений. 

Бо він дуже сильно старається, весь час кудись їздить, у нього багато міжнародних зустрічей рівня, які Порошенку і не снилися. Він дуже популярна уже в світі особа», – додав Богдан.

Однак найбільше уваги на цьому тижні зібрав навколо себе інший Богдан – депутат від «Слуги народи», дипломат і очільник комітету парламенту з міжнародних справ Богдан Яременко. Журналісти сфотографували, як народний обранець під час роботи домовлявся про зустріч із… повією. У листуванні Яременко отримав повний прайс послуг. Після того як медійники опублікували знімки, політик у фейсбуці запевнив, що це… провокація. Мовляв, жодних листувань насправді не було, просто намагався продемонструвати, що ЗМІ полюють за будь-чим. А потім той самий Яременко… видалив допис і опублікував новий, попросивши вибачення перед фракцією, президентом та родиною.

Здавалося б, на цьому можна було зупинитися: репутація вже постраждала, тож будь-який інший депутат волів би зробити так, аби суспільство якомога швидше забуло про цей інцидент. Натомість Яременко, публічно вибачаючись перед колегами у залі Верховної Ради, пригрозив журналістам відповідальністю за опубліковані фото у вигляді позбавлення волі на термін від трьох до семи років.

Однак стежка війни, на яку ступив «слуга», виявилась доволі хиткою: ресурс «Букви», котрий опублікував перші світлини, прийняв «виклик» депутата та… опублікував продовження. Як виявилося, журналісти слідкували за парламентарем тривалий час і встигли зафіксувати його листування з кількома коханками. Одній він радив бути «більше леді», інша просила у нього кілька тисяч доларів на квартиру, а третій він пояснював, що «в політиці я людина нова».

Обурили погрози не лише команду «Букв», а й усю журналістську спільноту. Наприклад, очільник Національної спілки журналістів Сергій Томіленко різко засудив слова дипломата і нагадав, що війни з медіа ніколи не закінчуються на користь політиків.

«Парламентські фотокори і журналісти не повинні боятися відповідальності за свою роботу. Головна тема парламентських сюжетів – поведінка, дії, заяви народних депутатів. Тому нагадувати про Кримінальний чи моральний кодекси, передовсім, треба парламентарям та посадовцям. Нова коаліція (чи партія монобільшості) має вчитися у попередніх владних еліт: Війна з журналістами скорочує час перебування при владі», – наголосив Томіленко.

Та Яременко у своїх поглядах не на самоті: за нього заступився заступник голови фракції «Слуга народу» Олександр Корнієнко, порадивши журналістами «бути більш уважними», оскільки можуть отримати «реакцію у відповідь». Але відповіли «Букви».

«Слова пана Корнієнка про те, що “парламентські фотокореспонденти мають бути обережнішими”, інакше “це може викликати реакцію у відповідь”, а також згадки про Кримінальний кодекс та натяки на судовий позов проти фотокореспондентів, інтернет-видання “Букви” розцінює як заклик журналістів до самоцензури, що є прямим тиском на незалежні ЗМІ.

Інтернет-видання “Букви” звертається до керівництва фракції партії “Слуга народу” та президента України з вимогою дати оцінку та засудити позицію пана Корнієнка й провести відповідну роботу серед представників фракції партії “Слуга народу” для недопущення будь-яких висловів або дій, спрямованих на обмеження діяльностi незалежних ЗМІ в Україні», – йдеться у заяві видання.

І насмішніше (чи найцікавіше): видалити перший допис пана Яременка змусив… пранкер під псевдонімом «Джокер», котрий спілкувався з нардепом від імені головного прокурора Руслана Рябошапки. В опублікованому листуванні політик зізнавався в тому, що підставив фракцію, та пояснював: був переконаний, що його мобільний фотокореспонденти зняти не зможуть.

Що ж. Ми стали свідками того, як необдумана поведінка може поставити хрест на репутації навіть, на перший погляд, «нетоксичного» та адекватного політика. А ще отримали крутий кейс про те, як не варто спілкуватися зі ЗМІ. А що ще приготував нам пранкер Джокер, про якого раніше не було жодної згадки в медіа, – побачимо на наступному тижні. Зрештою, в цій країні і без нього вистачає «пранкерів», котрі не завжди ладні контролювати власні жарти та навіть серйозні дії.

Текст: Степан Коза

1 комментарий

  1. Проблемы Украины — это во многом следствие несовершенства системы государственной власти. Правильно построенная система управления государством должна быть направлена на выявление, назначение на руководящие должности и продвижение вверх самых лучших, наиболее достойных во всех отношениях граждан, и с другой стороны — не должна допускать на высокие должности тех, кто этих должностей объективно не достоин. Во многих странах при приёме на работу государственных и муниципальных служащих, а также в процессе их профессионального развития, используются разнообразные тесты. Они содержат критерии оценки уровня профессионализма, включая не только профессиональные критерии, но и деловые, морально-психологические (гуманность, этика поведения, стиль общения, справедливость, честность и др.), интегральные (включающие общую культуру, культуру мышления и речи, коммуникативность, авторитетность). В Японии одной из особенностей кадровой политики является система репутаций. Суть этой системы в том, что где бы ни работал сотрудник, он обязан выполнять свои обязанности так, чтобы за ним закрепилась репутация порядочного, честного, трудолюбивого человека.

    Почему же в Украине, на государственном уровне, нельзя внедрить подобные принципы назначения на руководящие должности? Неужели случайные люди, вытаскиваемые на самый верх кукловодами-миллиардерами по принципу личной преданности и готовности забыть о морали и совести ради обогащения, вдруг окажутся лучше тщательно отобранных профессионалов?! И потом все удивляются, почему страна, управляемая псевдоэлитой, год за годом всё больше деградирует?! Да всё же просто. Потому что настоящую элиту даже не пытаются сформировать — кукловодам это невыгодно, так как им в таком случае придётся сушить сухари. Но тут либо дальнейшая деградация, вплоть до распада государства, либо менять сами принципы формирования органов управления страной. Имеющий уши — да услышит.

    Прежде всего предлагаю поддержать петиции:

    Запретить назначение непрофессионалов: petition.president.gov.ua/petition/76252
    Создать аттестационные комиссии: petition.president.gov.ua/petition/76710
    Ввести независимое оценивание депутатов: petition.president.gov.ua/petition/77628

Залишити коментар