Неділя, 15 грудня

Цей фільм уже охрестили найкращою українською стрічкою 2019 року, його обговорюють в Україні та поза її межами, а відгуки та здобуті нагороди лише підтверджують: вітчизняний кінематограф поповнився дійсно вагомою та важливою роботою. Чому варто піти на «Додому» Нарімана Алієва – у реакціях від Opinion.

Відгуків на роботу 26-річного режисера Нарімана Алієва в мережі чимало. І найскладніше – натрапити на негативну оцінку. Співачка Джамала назвала «Додому» стрічкою «про нашу країну сьогодні, яку ми іноді не помічаємо». Вона додала: це один із тих фільмів, які варто подивитися цього року.

 

 

 

 

Радить переглянути український фільм і журналістка Ельвіна Сеітбуллаєва. За її словами, у цій роботі – боротьба за Батьківщину, дотримання традицій і досягнення мети. І на все це – своя ціна.

Нардепка Марія Іонова зазначила, що «Додому» – це фільм про шану кримських татар до своїх традицій, котрі записані на рівні генетичного коду. Це те, що неможливо анексувати, і те, що допомагає долати перепони весь цей час. І, зрештою, те, що обов’язково приведе додому.

Позитивно відгукнувся на стрічку і п’ятий президент України Петро Порошенко. На його переконання, це робота, котру має побачити весь світ. Політик наголошує: стрічка може мати більший вплив, аніж натовп чиновників, які лише говорять про Крим. Зрештою, експрезидент зазначає: «Додому» – картина, безперечно, гідна «Оскару».

Експертка-міжнародниця Олена Снігир зізналася, що очікувала, що фільм буде хорошим… Але не думала, що буде аж таким неймовірним. За словами авторки допису, у роботі «зашито» чимало історій, смислів, тонких натяків і відвертих образів. Тому Снігир також радить переглянути роботу Нарімана Алієва.

Журналістка Іванна Ткачук натомість зазначила, що не може порекомендувати «Додому», оскільки… не може радити те, від чого нестерпно боляче. На її думку, у фільмі немає зайвих персонажів, оскільки всі вони – втілення тяжких доль кримських татар і українців, нашої спільної долі. Кожна ситуація – побутова, прозаїчна і жахливо гармонійна для життя України сьогодні – у війні та окупації. Трагедію головних героїв журналістка пережила, наче свою власну. Наприкінці відгуку вона наголошує: складно рекомендувати цей фільм, але він – глибокий, чесний та талановитий.

Редакторка інформаційних програм «Радіо Свобода» Ірина Штогрін розповіла про мовчання у залі після завершення фільму. «У тому мовчанні було і співчуття, і біль пережитих втрат, і пекуче відчуття несправедливості, і співчуття до народу, який, як і українців, намагаються вирвати з корінням із рідної землі», – розповідає авторка.

Позитивно відгукнувся на стрічку «Додому» і актор Роман Ясіновський. Він впевнений: стрічка Алієва вже вкотре підтвердила, що в Україні можуть знімати справжнє кіно, яке чіпляє. А тому однозначно варто йти та дивитися.

Схвально оцінив картину й актор Вячеслав Довженко.

Письменник та керівник проекту Ukrainer Богдан Логвиненко наголосив: «Додому» – це стрічка про півострів без півострова. Про дім без дому. Про татар без Криму. Про ідентифікацію.

Закликав подивитися фільм і політтехнолог Олексій Голобуцький, додавши, що українці в цій стрічці, м’яко кажучи, не ідеалізовані.

Блогер Юрій Богданов назвав «Додому» «тим рідким випадком, коли вдалося». І хоча автор визнає, що робота – це «не шедевр», слідом додає: це те кіно, за котре можна й варто сказати «Дякую».

Журналіст Юрій Марченко (Кошмарченко) відгукнувся на «Додому» доволі своєрідно, попрохавши читачів порадити… поганий український фільм. Адже робота Нарімана Алієва – це точно не про погане кіно.

Журналіст Андрій Сайчук назвав «Додому» фільмом, «якого ми чекали майже 30 років». Автор переконаний: це справжнє кіно, а радість від перегляду цієї важкої картини затьмарює лише те, що це, насамперед, кримськотатарський фільм.

Еміне Джеппар, журналістка та колишня заступниця міністра інформаційної політики України, зізналася, що для неї цей фільм – сага боротьби за своє коріння, ідентичність і право не просто бути, а бути інтегрованими зі своєю власною традицією та історією.

Журналістка Ольга Духніч констатувала: «Додому» – це життєвий досвід і хвилювання, робота, здатна «доростити» глядача до розуміння, хто такі кримські татари та чому їм на рідній землі необхідна автономія.

Збирав реакції, повернувшись із кінотеатру, Степан Коза

Залишити коментар