Неділя, 29 листопада

Законопроєкт Зеленського про зміни до Конституції вже набув широкого обговорення. У разі прийняття закон ліквідує райони та прибере з головного закону назви областей та місто Севастополь, додавши нотомість нові посади та нові адміністративні одиниці. На Банковій це пояснюють децентралізацією, опоненти кажуть про абсолютно зворотний процес. Ділимося думками експертів на цю тему.

Роман Безсмертний, політик, дипломат, один із авторів Конституції України: «Це тимчасовий законопроєкт»

«1. В оприлюдненому тексті пропонується ввести посаду префекта й ліквідувати посади голів обладміністрацій і районів, причому префекта призначає президент за поданням уряду. Це може знову породити конфлікт між Кабінетом Міністрів і Офісом президента та знову запустити роботу двох центрів виконавчої влади. Тому префекта має призначати уряд. Щодо назви – я пропонував би посаду урядового секретаря, бо в історії України “префектів” ніколи не було. Ця французька мода не приживеться у нас.

Окрім того, не вважаю доречним призначення префекта на рівні району (округу), бо там відсутні необхідні функції. На регіональному рівні навряд чи можна визначити роль зовнішньої політики, безпеки, оборони. Тобто в цьому випадку ми бачимо бажання вибудувати нову вертикаль влади, а не децентралізувати її.

2. В області, районі (окрузі) створюються виконкоми, однак голову ради пропонується обирати щороку на ротаційній основі, а голову виконкому – на період діяльності ради. Цей пункт закладає ще один конфлікт, тепер уже не в столиці, а на місцях, між головами ради і виконкому. А має бути обраний радою голова виконкому, який головує на засіданнях відповідної ради.

3. Законопроєкт позбавляє Севастополь спецстатусу, але зберігає його для Києва як для столиці та дає можливість законом надавати такий статус іншим територіальним одиницям. Я вбачаю за цим українські міста-мільйонники, а хтось може побачити ОРДЛО. Саме так трактуватиме цей нюанс Кремль. Я в цьому переконаний як учасник переговорів у Мінську. Адже російська сторона весь час наполягала на внесенні до Конституції спеціального статусу ОРДЛО.

4. Законопроєкт визначає “громаду” суб’єктом місцевого самоврядування, надаючи їй статус юридичної особи, але при цьому не визначає “громаду” ні як територію, ні як населення. Громада має бути і територією, і населенням. Лише за цих умов вона здійснюватиме юрисдикцію над відповідною теродиницею. Якщо цього нема, то відсутня повсюдність місцевого самоврядування. Тоді поняття “громада” стосується юрисдикції винятково території населеного пункту. Отже, з юрисдикції випадають землі навколо населеного пункту.

5. До переліку теродиниць у новому документі віднесено АР Крим, але вилучено Севастополь, а також назви ВСІХ (!) областей України. Якщо залишили Крим, то чому тоді не вирішили в назві питання національно-територіальної автономії? Необхідно було вписати «кримсько-татарська автономія».

6. Не розумію, чому за парламентом зберегли право утворення теродиниць і визначення їхніх меж, адже це точно не питання політичної доцільності чи кон’юнктури. Це питання бюджетного забезпечення, податкової спроможності, тобто фінансової дисципліни. Це повноваження уряду.

7. Чому президент набуває право звільняти загальнообраних мерів міст і розпускати будь-які ради? У парламентсько-президентській республіці ці повноваження належать якомусь окремому органу або верхній палаті парламенту. У нас немає ні одного, ні іншого. Тому таке право президента виглядає як механізм розправи над “неугодними”.

8. Дискусійним залишається питання збереження за доходами місцевих бюджетів частини відрахувань від загальнодержавних податків. Ті регіони, які були багатими, будуть ще багатшими, а бідні – ще біднішими. Людина не винна в тому, що народилася в маленькому селі чи в незаможному районному центрі. Держава має вирівнювати доходи. Якщо цього не відбувається, всі їдуть до столиці.

Складається враження, що автор законопроєкту намагався вирішити дві взаємовиключні проблеми: провести реформу децентралізації; уцентрувати владу, пояснюючи це необхідністю отримання повноважень для примирення на сході України.

Ні перше, ні друге не вдалося. Тому законопроєкт про внесення змін до Конституції є тимчасовим. Автору належало б запропонувати проєкт закону, який би розділив у часі запровадження реформи на два періоди. Перший вирішив би питання уцентрування влади, а другий заклав би основи фундаменту нової держави з реальним місцевим самоврядуванням».

Соломія Бобровська, народна депутатка дев’ятого скликання: «Питань більше, ніж тексту змін»

«В цілому проєкт закону продовжує ідею реформи децентралізації. Але є одне “але”. Виникає величезне питання: для чого вносити зміни зараз в Конституцію, якщо більшість змін, які подані цим законопроєктом, можна внести в низку законів, які стосуються місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації та добровільне об’єднання територіальних громад?

Найбільше насторожує та бентежить відсутність переліку областей, можливість їх ліквідовувати, об’єднувати та реорганізовувати. А статус міста Севастополя у складі України вже зараз вирішили ліквідувати. У країні, що знаходиться у стані війни і пошуку “миру” на різних умовах, з Медведчуком у Раді, подібна ідея ставить всіх на вуха і не дай Боже поведе до федералізації або феодалізації. Далі буде. Бо питань більше, ніж тексту змін».

Денис Рибачок, політичний експерт: «Ці зміни в Конституції відкривають можливості для реальної федералізації»

«Президент обіцяв, що змін у Конституцію щодо особливого статусу ОРДЛО не буде? Обіцяв. Казав, що це табу і червона лінія. І таки виконує. Щоправда, у специфічній формі. Тому що відтепер особливий статус ОРДЛО чи будь-якого іншого регіону можна буде ввести простим голосування Ради: 226 “за” – і в Донецька особливий статус, чи Одеси, чи Харкова, чи Закарпаття. Звичайна більшість – і справа зроблена. Саме це записано в проєкті президента щодо децентралізації влади.

Й очевидно, що саме цю норму в Україні подадуть як виконання Мінських угод, і тому не дивно, що вже сьогодні Дмитро Пєсков заявив, що в Росії уважно проаналізують законопроєкт Володимира Зеленського на предмет відповідності Мінським домовленостям. Чи хтось думає, що в Росії читатимуть про повноваження українських префектів? Зміни в Конституцію від Зеленського відкривають можливості для реальної федералізації України. А слова про “префектів”, “децентралізацію”, “місцеві адміністрації”, “громади” тощо – не більше, ніж яскрава обгортка, всередині якої справжня бомба уповільненої дії».

Андрій Смолій, політичний експерт, блогер: «Складно назвати цей законопроєкт європейським»

«Внесені зміни президента Володимира Зеленського до Конституції України знищують органи місцевого самоврядування. Дуже важко назвати цей законопроєкт європейським. Те, що я сьогодні побачив, – це ледве не ліквідація місцевого самоврядування, це просто перетворення органів місцевого самоврядування на фейкові органи, діяльність яких може бути зупинена президентом.

У нашому випадку виходить так, що префект, який призначається одноосібно президентом, за допомогою уряду, він зможе зупинити будь-яке рішення, діяльність органів місцевого самоврядування і навіть розпустити такий орган за допомогою президента України та за допомогою Конституційного суду. У тому, як у нас судить Конституційний суд, у мене немає вже жодних застережень, бо ми вже побачили, як влітку Конституційний суд визнав дострокові парламентські вибори абсолютно конституційними».

Сергій Таран, політолог: «Жодних шансів на довготривале існування таке державне утворення не має»

«Нові поправки до Конституції “від Зеленського” пропонують, аби статус адміністративно-територіальних одиниць регулювався простими голосуваннями в парламенті. Не конституційною більшістю, оскільки адміністративно-територіальний устрій – це прерогатива Конституції, а звичайною більшістю.

У Зеленського розуміють, що на догоду Путіну можуть не назбирати 300 голосів на “особливий статус” ОРДЛО. Тому пропонують дещо “краще” – відтепер повноваження регіонів можна легко регулювати залежності від формату “більшості”… Певно, будуть навіть якісь “торги” не лише між партіями, а й між регіонами. Щоправда, недовго. Бо жодних шансів на довготривале існування таке державне утворення не має».

Павло Клімкін, ексміністр закордонних справ: «Питання – хто і як буде використовувати ці зміни»

«Цьому проєкту всі “перемили кісточки”, починаючи з варіантів для окупованого Донбасу і до призначення голів рад на рік, що, звісно, прикол. Але мені не вистачає відповіді на два простих, але головних питання: як ці зміни протидіятимуть основній загрозі – російським спробам розвалити Україну, і як вони змінять радянську вертикальну систему, щоб у нас врешті-решт з’явилася справжня місцева політика?

Перше питання – це довіра до президентської вертикалі, і його не вирішити законодавчо, бо це як мед у Вінні-Пуха: або є, або його нема. Друге – це довіра до Верховної Ради, чи не прийматиме вона рішень про спеціальний статус половиною голосів плюс один. Тобто ці зміни можна використати як інструмент перезавантаження місцевого самоврядування, а можна – для повного демонтажу країни за російським сценарієм. Питання: хто і як буде використовувати?»

Олексій Панич, філософ, перекладач, громадський діяч: «Кричати про зраду – зарано»

«Суцільної “зради” не бачу. Натомість окремі ризиковані ідеї в документ справді “вшиті”. Насамперед, це стосується права Верховної Ради визначати, без змін до Конституції (тобто простою більшістю голосів), “адміністративно-територіальний устрій, правовий статус адміністративно-територіальних одиниць; правовий статус міста Києва як столиці України”.

Як це розуміти? Окей, “правовий статус міста Києва” – це ЗУ “Про столицю України – місто-герой Київ”. А от що таке “правовий статус адміністративно-територіальних одиниць”, як це тлумачити, і наскільки широкими є межі його визначення законом? Чи не перетворить це на порожню декларацію оновлений текст ст. 132, де сказано “Територіальний устрій України ґрунтується на засадах унітарності, єдності та цілісності державної території” (слово “унітарності” додано до тексту Конституції)?

Текст поданих змін, як на мене, прямої відповіді не дає. Хоча сполучення цього особливого “правового статусу” з наскрізним інститутом префектів може давати дуже цікаві комбінації. Словом, кричати “зрада” рано, потрібний докладний фаховий коментар правників, насамперед, конституціоналістів».

Текст: Дмитро Журавель

1 комментарий

  1. Главное прекратить кличкошмар в Киеве. Если это столица, которая должна во всём показывать пример, то просто страшно за эту страну. В Киеве разрушаются мосты, дороги, прорывает трубы, за отопление платить надо бешеные суммы, отключают горячую воду по нескольку месяцев, бюджет разворовывают почти весь. За 5 лет не построили ни одной станции метро… Одним словом, кличкошмар. Для простого народа местная киевская «власть» — это глубоко враждебная, чужеродная раковая опухоль на теле города. Бал правят ЗЛОбудовныки, среди которых немало обычных кидал, которые собирают деньги якобы на строительство и вместо этого выводят в офшоры и покупают себе дорогие авто. Стараются выжать как можно больше денег здесь и сейчас, уродуя город и притесняя народ. Киевом управляют алчные, ненасытные и аморальные типы, которые в нормальной стране давно бы сидели. Вдумайтесь в механизм приватизации земли Киеврадой (на их сайте kmr.gov.ua есть все документы о порядке сего действа). Человек подаёт документы — а «депутаты» решают, кому давать, а кому нет. По чисто субъективным, коррупционным критериям. Выдают «своим», зачастую в сговоре. Всё это больше напоминает бандитские сходки и рейдерство, причём более-менее узаконенное! Если у вас нет «мохнатой лапы» в земельной комиссии Киеврады, то вам ничего не светит, в подавляющем большинстве случаев. Не дадут ничего, а при случае и отобрать могут. Почитайте — в Интернете полно статей (введите «земельные махинации в Киеве»). И всё это прекрасно «гармонирует» с образом «великого» мэра-боксёра, всё это покрывающего! Жуть. Вы не представляете, какую «Уганду» кличкоманда построила в столице Украины! Почитайте, сколько было возбуждено дел и хоть одно доведено до конца?! И это столица. Чем так «работать», лучше бы эта Киеврада вообще не работала и не собиралась на заседания (ближайшее из которых будет 19-го декабря).

Залишити коментар