Понеділок, 10 серпня

20-ті роки та модні паралелі

Двадцяті роки минулого сторіччя – мабуть, найбільш виразна, найбільш захоплююча епоха в моді. І точно одна з найбільш революційних. Ніколи до того спідниці та волосся в жінок не були настільки короткими, вбрання не демонструвало фігуру так докладно і не було таким простим – і складним водночас.

Для того були більш ніж серйозні підстави. Революції взагалі ніколи не відбуваються просто так, без відповідної революційної ситуації. І революції в моді – не виняток. Жодні тектонічні зсуви в моді не трапляються просто так, вони завжди обумовлені певними змінами в суспільстві. «Верхи не можуть, а низи не хочуть жити по-старому» – не проти ночі згадувати автора цієї цитати, але саме це було однією з рушійних сил модної революції 20-х.

Перша світова війна назавжди змінила традиційний спосіб життя європейської еліти. Підчас війни жінки зайняли традиційно чоловічі робочі місця на виробництві, зокрема й ті жінки, що раніше працювали служницями. Після війни колішні покоївки не поспішали повертатися до затягування панських корсетів та вкладання панських кучерів у хитромудрі зачіски. Зберегти інститут особистих покоївок вдалося лише одиницям. Правила гри, коли всіх заможних пані щодня вдягали та зачісували спеціально навчені служниці, пішли у минуле. А разом із ними – й усі складно-сурядні конструкції з купи окремих частин та каркасних конструкцій, які носили жінки раніше й називали це сукнями. Усе, що треба було застібати на безліч дрібних гачків, зав’язувати стрічками, затягувати мотузками на спині, усі наворочені зачіски із безліччю шпильок – все це втратило актуальність. У 20-ті роки вперше у новітній історії жінки зістригли довге волосся, а силуети та конструкції суконь неймовірно спростилися, тож модниці отримали змогу щодня вбиратися та робити зачіску власноруч.

Це була епоха, коли жінки все сильніше відчували себе окремими особистостями, а не красивим додатком до чоловічого світу. Відповідно, одяг ставав усе зручнішим і придатнішим для життя. Корсети зникли, бо не було кому їх затягувати, і акцентування на талії, поширений спосіб подання жіночої фігури, зник разом із ними. Пояси «впали» з талії на стегна, натомість спідниці хутко підскочили від щиколотки до коліна, бо так зручніше було рухатися. Цей силует із заниженою лінією талії є однією з головних визначних рис стилю 20-х років і давно вже став класикою, що актуальна за будь-якої модної погоди. Фото праворуч – з колекції 2020 року.

Багато жінок почали вести таке активне життя, як ніколи раніше. Їздили на велосипедах, плавали, грали в теніс та крикет. Вперше в історії спорт ставав неодмінною частиною способу життя заможних та просунутих модниць. Струнка талія та грація і до того вважалися жіночими чеснотами, але раніше їх забезпечували корсетами та величезними спідницями. Тепер жінки прагнули бути, а не здаватися, до того ж спорт їм просто подобався. І подобалися нові вбрання, створені саме для спорту, зокрема зручні плісировані спідниці, які не стримували рухи й красиво розліталися, коли дівчина стрибала на корті за м’ячем. Спортивне вбрання і зараз є важливою складовою сучасного стилю, а деякі улюблені силуети спортсменок 20-х ніби навмисно копіюють на подіумі 2020-го.

У 1918 році англійський парламент надав нарешті жінкам виборче право, суфражистки домоглися того, за що боролися довгими роками. Те, що вважали забаганкою, дурною витівкою самотніх, істеричних, на всіх ображених жінок, раптом стало реальністю, до якої скоро всі звикли, ніби так було завжди. І костюми на кшталт чоловічих – із жакетом та білою сорочкою, які полюбляли носити суфражистки, аби підкреслити свою рівність з чоловіками, у 20-х роках теж стали нормою для жінок найрізноманітніших поглядів. Так часто буває: ідею просувають нарвані відчайдухи, а користуються потім усі. Костюм зі спідниці та вільного жакету став тоді однимі з найбільш поширених різвидів денного жіночого вбрання, бо був практичним і зручним, виглядав сучасно та стильно. І зараз виглядає так само і є одним із модних трендів 2020-го.

Ба більше, саме тоді, у 20-ті жінки пішли ще далі і вдягнули вже на 100% чоловічі костюми – зі штанами. Це було нечувано. Ніколи до того жінки не носили чоловічий одяг. У багатьох країнах це вважалося непристойним і мало не злочином. Можете сміятися, але у Франції закон про заборону жінкам носити штани скасували тільки у 2013 році. Звісно, він був формальним і ніхто його давно вже не виконував. Але насправді у 20-ті брючні костюми носили тільки найсміливіші модниці, які не боялися осуду чи навіть жадали епатажу. Добре, що зараз вже нікому не треба доводити право жінок носити штани, і брючний костюм є дуже модним вбранням у 2020-му.

Щодо епатажу дівчата 1920-х взагалі були великі майстрині. Це була епоха чарльстону та джазу, нова запальна музика лунала звідусіль, нові шалені танці підкорювали вечірки, наводячи жах на поважних матрон зі стародавніми уявленнями про пристойність. Мало того, що юні дівчата з хороших родин повідстригали коси, мало того, що вони вкоротили спідниці до нечуваних висот і почали носити ці новомодні сукні «флаперс», вони ще й танцювали всі ці дикі танці й розмахували ногами як у кафешантані… Страшне!

Словом «флапер» спочатку називали сукні, але потім це слово приклеїлося і до дівчат, які ті сукні носили, і до усієї епохи загалом. «Флапер» можна перекласти як «хлопавка», і вони справді були немов хлопавки в цих сукнях, розшитих бісером, намистинами та блискітками. Вони прикрашали сукні складними візерунками в модному тоді стилі арт-деко, додавали на низ сукні пір’я та хутро, щоб краще підкреслити рухи в танці та акцентувати увагу на відкритих ногах. Минуло 100 років, а ці ідеї не втрачають актуальності.

Бісер та блискітки мали сяяти при загадковому вечірньому світлі та запалювати вечірки. Бахрома та довгі нитки з намистинок стали однією з головних прикмет того часу – вони мали рухатися разом з власницею, повторювати її рухи та додавати їм особливої грації та шарму. Та сама мета й у блискіток та бахроми в нових модних колекціях 2020 року – вони мають сяяти в неоновому світлі нічних клубів та спокусливо відтворювати рухи жінки.

Епоха арт-деко була прекрасною і суперечливою. З одного боку Париж був у захваті від екзотики, барвистої естетики Сходу, японського живопису та декоративного мистецтва. Звідси неймовірна популярність пальт та накидок силуету кімоно, які до того ж чудово поєднувалися з сукнями флаперс. Звідси вишивки зі складними стилізованими квітами та птахами, тюрбани, яскраві прикраси. З іншого боку стилю арт-деко притаманні строгі лінії, незрівнянні та впізнавані геометричні візерунки, які визначили силует Крайслер-білдингу та ще купи культових американських будівель того часу. І які так само відтворювалися у вишивці бісером на сукнях.

Але разом із неймовірною декоративністю саме ця епоха дала поштовх діаметрально протилежному стилю, який став вічною класикою моди – вишуканому мінімалізму. Саме в ці роки Коко Шанель вигадала свою легендарну маленьку чорну сукню. Принаймні, ми звикли приписувати це досягнення саме їй, хоча вона не була єдиною, хто запропонував таке рішення. Що було неминучим, бо прийшов його час. Досі вибагливі паризькі модниці навряд чи вбралися б у чорне, бо чорний був традиційним кольором для форми покоївок. Жодна поважна пані не хотіла, щоб її сплутали з її ж покоївкою. Але тепер, коли прислуга пішла на вільні заробітки, а пані були змушені вдягатися самотужки, вони могли присвоїти чорний колір і собі. Що і зробили із задоволенням. Чорна сукня простого силуету стала одним із головних надбань цієї шаленої епохи. І якщо порівняти деякі образи з подіуму 2020-го, можна помітити, що вони наслідують 1920-ті не тільки в силуеті чорної сукні, але навіть у формі капелюшка.

Ці маленькі капелюшки із загнутими над лобом крисами називались «кльош», з французької – дзвоник. Вони теж залишилися символом 20-х, вони як маленькі дзвоники сповіщали, що світ змінився назавжди. Закінчення великої війни, зміна соціальних ролей у суспільстві, емансипація жінок, популярність спорту, танців та дозвілля окреслили цю епоху та її революційну моду. Що окреслить епоху 20-х XXI cтоліття? Мабуть, боротьба за збереження природних ресурсів, відповідальне споживання, спорт та здоровий спосіб життя, соціальна та етнічна інклюзія, мобільність людей, завдяки можливостям віддаленої праці та знову ж боротьба за подальшу емансипацію жінок, яка ще далека від завершення. І все це неодмінно позначиться на моді.

Майя Тульчинська, модний блогер

Більше статей автора читайте на Доступно та просто про моду та стиль та http://cloche.club/

Залишити коментар