Понеділок, 30 березня

29 січня головою Держкіно було призначено Марину Кудерчук. Усе б нічого, якби не відсутність необхідної кваліфікації та практично нічого спільного з кінематографом. Про те, як сприйняла нову очільницю українська кіноспільнота, – далі.

Режисерка Марина Степанська: «Просто ми, рядові працівники кіногалузі, не в стані осягнути велич цього рішення»

«Оскільки команда Зе – в нас, безперечно, головний експерт з кіно і боксофісів, призначення заступниці запорізького губернатора очільницею Держкіно точно має сенс і приховану логіку.

Просто ми, рядові працівники кіногалузі, не в стані поки осягнути велич цього рішення. Потребуємо часу і додаткової інформації. Треба уважніше придивитися до Запоріжжя як мекки кінокадрів. Вивчити боксофіс запорізького кіноконцертного залу ім. О. Довженка під керівництвом пані Кудерчук на предмет прихованих феноменальних успіхів. Переконатися, що Держекоінспекція Запорізької області – насправді кузня культурних менеджерів міжнародного рівня. Позбавитися київської короткозорості та осягнути “дєрзкость” українських реформ.

Словом, у нас, рядових кіновиробників, тепер багато роботи, а то ми так розслабилися зі всіма цими міжнародними успіхами і відродженням кінопрокату, що, прости господи, вирішили, ніби самі можемо регулювати галузь, очільника Держкіно вибирати. Хіба то по-українськи було б?»

Кінокритик Дмитро Десятерик: «Це були славні п’ять років»

«Ну ось і стало історією відродження українського кіна. До кінця цього року і в році наступному вийде в прокат ще декілька проєктів, робота над якими велася після попередніх пітчингів, і на тому все.

Це були славні п’ять років. Багато гарного відбулося. Буде що згадувати. Ми застали золоту епоху. Окремо хочу привітати ту частину кіноспільноти, яка невтомно боролася проти кривавого бариги й за прихід молодої Зе-команди. Вітаю, безмозкі у****и. Ви зробили це разом».

Режисер та актор Ахтем Сеітаблаєв: «Це виглядає як логічне продовження руйнації смислів та цінностей»

«Нічого дивного не сталося, прізвіще нової очільниці Держкіно (яка врешт- решт нею стала) лунало в розмовах досить давно. Були якісь химерні сподівання, але то, як кажуть, “таке”. Нічого особистого не маю до пані Кудерчук, але вкотре разом із колегами хочу дізнатися (сподіваюся, прес-конференція з презентацією своєї стратегії розвитку українського кіно таки відбудеться), у чому, цей спеціалист краще фахово, аніж Юлія Сінькевич? Цікаво почути членів конкурсної комісії та подивитися відео під час конкурсу. Підкажіть, друзі, якщо знаєте, де це можливо. Погане відчуття від того, що виглядає все це як логічне продовження руйнації смислів та цінностей. Суди над бойовими генералами та волонтерами, кодування українських телеканалів, непрозорість і безвідповідальність у прийнятті рішень. Продовжувати можна, на жаль, довго… Хочу почути відповідь принаймні на одне маленьке питання: що далі буде з кіно? Чекаю на пресконференцію».

Режисер Олег Сенцов: «Невже нова очільниця краща за Сінькевич?»

«Справді не мені, самоучці з одним сирим дебютом, коментувати призначення голови Держкіно, але невже це кращий фахівець за Юлію Сінькевич?»

Письменниця та режисерка Ірина Цілик: «Ми стрімко падаємо в чорну яму»

«Щось ми надто стрімко падаємо в чорну яму. Як влучно зауважила кінокритикиня Дар’я Бадьор на своїй сторінці, все це пахне ерою Януковича. Прокинулася і бачу, що новою очільницею Держкіно України призначено нікому не відому в кіноіндустрії фігуру – Марина Кудерчук працювала дев’ять років у податковій, три роки у Держекоінспекції, 2019 року була призначена замісницею губернатора Запоріжжя і, судячи з її резюме, має практично нульовий досвід роботи в кіноіндустрії (за винятком того, що деякий час вона працювала в адміністрації кінотеатру в Запоріжжі).

Та що там, навіть англійська, судячи з резюме Кудерчук, у неї дуже простенька. А проте голова Держкіно – це та людина, яка має гідно представляти нас у світі, вести переговори тощо. Натомість, як пишуть колеги, вся її сторінка у фейсбуці скидається на низку аватарок із квіточками і підтримки Зе-команди».

Письменник і сценарист Андрій Кокотюха: «Мене не дивує, що так сталося»

«З приводу нинішнього взяття Держкіно на абордаж. Мене не дивує, що так сталося. Чесно? Знав про такий хід ще минулого грудня, почув у приватній розмові на акції підтримки Юлії Сінькевич. Мене дивують і непозбувно бентежать адекватні дорослі колеги-однодумці, які щиро кажуть: “А вони хіба не розуміють, що роблять? Це ж порушення, невже ж зійде з рук? А вони не розуміють, що настроюють проти себе всю спільноту?” Колеги, по пунктах.

1. Вони, неназвані Вони, так, усе розуміють. Тому й роблять. 2. Так, їм, тим, про кого мова, плювати на думки й ставлення спільноти. А ще – чхати. Ну, невже не ясно, що думка, наприклад, Андрія Кокотюхи їх не гребе? Як думка всіх і кожного, хто це читає. 3. Причина – оті самі вони є безсмертними. Всі. Вони беруть приклад із Росії. Вони купили в Зеленського настоянку безсмертя, а Зеленському цю настоянку дав Путін. Ми, я, той, хто це пише, і всякий, хто це читає, помремо. Вони будуть жити. Вони переживуть тисячоліття. І лишаться в тому віці й із тим самим рівнем компетентності. Портрет Доріана Грея… Хоча вони й не знають, що це таке. 4. Їхній виборець не знає про українське кіно. Вообщє. Їхньому виборцю важливі “Свати”. І то виборець думає, що “Свати” – російський продукт.

Висновок: не лише кіноспільнота – кожна спільнота в Україні, яка зазнала абордажу, лишається сам на сам зі своїми проблемами. Бо проти лому ще ніхто не придумав прийому».

Кінокритик Сергій Васильєв: «У цьому – глибока мудрість нової влади»

«У тому, що головою Держкіна стала колишній податковий і екологічний інспектор, є глибока мудрість нової влади, оскільки головні проблеми українського кіно – це фінанси і (мікро)клімат.

У тому, що про призначення було повідомлено в той час, коли тривав пресовий показ нового фільму Володимира Тихого “Наші котики” про те, як добровольці зупинили поширення Новоросії, є глибокі іронія та символізм.

Усі призначення нової влади слід по-своєму вітати і по-своєму підтримувати, оскільки вона, влада, вперше з радянських часів отримала можливість взяти на себе повну відповідальність за всі аспекти політики (“зе” всі) і вперше повною мірою користується нею. Єдине, чого не можна дозволити новій владі, – це скинути із себе цю відповідальність тоді, коли амбіції реформ поглине болото реальності».

Режисерка Надія Парфан: «Кадри “рішають”, навіть якщо ти збираєшся прикручувати гайки»

«Пробую поставити себе на місце опонента. Навіть якщо б я надумала взятися за ручне управління всім українським кіно, мені все одно були б потрібні кваліфіковані кадри. Спочатку нагло відшили переможницю конкурсу Юлію Сінькевич, потім так само продинамили переможця повторного конкурсу Сергія Зленко і друге місце – Ольгу Безхмельниціну. Призначають людину без візії, досвіду роботи в індустрії, без міжнародних контактів, без знання галузі. Кадри “рішають”, навіть якщо ти збираєшся прикручувати гайки».

Текст: Дмитро Журавель

2 комментария

  1. Відбувається згортання українського кіно. я особисто підозрюю що пані кудерчук може цілком бути таємним агентом російських спецслужб. Ставити таємного агента ФСБ на посаду керівника галузі ворога Російської Федерації, яка багато в чому визначає культурну й національну самоідентичність населення України- на мою думку цілком логічно. Особливо якщо брати до уваги скандальний документ на Мюнхенській конференції з безпеки «12 кроків» який останнім кроком цього скандального документу якраз проголошує НАСИЛЬНИЦЬКУ РЕВІЗІЮ ІСТОРІЇ Й САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ УКРАЇНЦІВ ПІД КОНТРОЛЕМ РОСІЇ,УГОРЩИНИ ТА РУМУНІЇ.І сюди входить ще таємна зустріч Патрушева та Зеленського, яку офіс Президента України категорично відмовляється коментувати. Тому ці продії є логічними й системою цілеспрямованих дій з завоювання України російською культурою шляхом манкуртизації населення. Манкуртів зрусифікувати простіше аніж національно свідоме населення, свідоме своєї історії, національних героїв, своєї мови та культури й її діячів. Призначення пані Кудерчук цілком на мою думку відповідає цій логіці та цілям держави-агресора, а не національним інтересам. Пані Кудерчук- абсолютний дилетант в галузі кінематографії. Тому я б рекомендував оскаржувати її призначення на посаду в Адміністративному Суді, підключити сюди політсили й провідні ЗМІ України й вивести цю проблему на анціональний рівень, влаштовуючи акції протесту біля Мінкульту.

Залишити коментар