Субота, 15 серпня

Посеред запорізьких степів, біля села Широке, є два ангари, де виготовляють легкомоторні літаки сільськогосподарського призначення. А для того щоб було кому на них літати, тут, на кордоні між регіонами Приазов’я та Запоріжжя, створили ще й авіаційну школу. Ділимося з вами історією, зафіксованою проєктом Ukraїner.

ТОВ «Українська льотна академія “Хімічні авіаційні технології”» має літаки власного виробництва та свій аеродром. Майбутніх літунів готують професійні інструктори. Сюди з’їжджаються навчатися іноземці з різних континентів, а найкращих випускників авіашкола залишає працювати в себе інструкторами та пілотами.

Засновник заводу і школи Віталій Яригін впевнений: за авіапольотами майбутнє. І не тільки для суспільних цілей, а й для приватних потреб. Має амбіції забезпечити Україну сільськогосподарськими літаками.

Віталій Яригін – киянин, професійний пілот, за плечима якого – військово-морське училище в Санкт-Петербурзі, авіаційне училище в Запоріжжі та Льотна академія у Кропивницькому. Академію Віталій закінчив у 1991 році, тепер сам бере на практику її випускників. Каже, свого часу знайшов порозуміння з керівництвом Державної льотної академії України, яка готувала пілотів. Державна структура не мала власних літаків, натомість вони були у Віталія. От і почалася співпраця двох структур – державної та приватної.

Коли 1997 року Яригін оформив право власності на землю в Запоріжській області, каже, ще сам не розумів для чого. На тому місці була купа гною і звалище металобрухту. Усі дивувалися, навіщо це йому потрібно. Згодом переніс сюди виробництво й навчальну базу: розташування на периферії зменшує вартість і навчання, і виробництва.

Свій перший літак авіаконструктор зібрав у Києві в 2004 році. Після цього виробництво перенесли в Запоріжську область. Збирали наполовину власноруч. Серійне виробництво, за словами Віталія, можна запустити тільки після фіксування технічних характеристик першої моделі. А її (першу модель) конструктор називає золотою – через витрачений час (півтора року), докладені зусилля і, зрештою, саму вартість виробництва. Нині, якщо є всі необхідні деталі, один літак виготовляють два тижні. Весь виробничий цикл – від моменту подання заявки до повного складання з оформленням всієї документації – триває шість місяців. Потужності виробництва дозволяють виготовляти чотири літаки на місяць. Проте тепер завод майже не випускає продукції – немає ринку збуту. Віталій стверджує, що в Україні для приватних потреб літаки майже не купують – у державі немає як такого середнього класу:

Літаки не випускають тисячами і вони не загального користування. Насправді вони досить дорогі. Тому для того, щоб літаками займатися, треба їх любити.

Для сільськогосподарського літака, який Віталій Яригін сконструював сам, усе, крім двигуна, гвинта і пілотажних приладів, робили тут, у Широкому. Навіть програмне забезпечення для хімічного зрошування полів. Гвинти закуповують у Німеччині, двигун і прилади – американського виробництва. Каже, що навіть на італійському сидінні вартістю 5 тис. євро зекономили, виготовивши його самостійно.

Інший навчально-тренувальний літак власного виробництва може літати скрізь і навіть вночі, працює на автопілоті. Авіаконструктор порівнює ціни: відомі літаки Diamond Aircraft мають гальмівні колодки вартістю 5 тис. євро, натомість підприємство «ХіАТ» («Хімічні авіаційні технології»), яким керує Віталій Яригін, виробляє їх за 8 доларів. Вартість години польоту залежить від вартості деталей: на Diamond – це від 700 євро, а на літаку власного виробництва – 120 доларів. Загалом пілоту потрібно налітати 200 годин. Тож навчання досить дороге.

За часів незалежності України в нас зареєстровано в приватному користуванні близько 700 літаків. А в Америці щороку продають близько 120 тис. літаків для приватного користування. Відчуваєте різницю? Тому ми не будуємо літаки для приватних потреб. Є бажання будувати для сільського господарства. А щоби їх будувати, потрібно багато льотного складу. На один проданий літак треба два підготовлених пілоти. Тому ми займаємося, насамперед, підготовкою пілотів. І є готове серійне виробництво, яке ми можемо запустити у будь-яку секунду. Це не складно.

На заводі працюють місцеві мешканці. Тут працевлаштовано понад два десятки людей. Проте іноді виникають питання з кваліфікованими кадрами, а також із робочою дисципліною. Віталій вважає, що заробітчанство за кордоном загалом корисне для українців, бо вчить працювати:

Я за те, щоб усі спробували, що таке 12-годинний робочий день. Спробували, що таке шестиденний робочий тиждень. Спробували, що це таке: запізнився на хвилину на роботу – у тебе день не зараховується. Тобто навчилися працювати.

Льотна школа у Широкому – на першому місці в Україні за кількістю випускників. З 1999 року тут пройшли вишкіл іноземці з 16 країн, здебільшого з Африки, Південної Америки, країн Азії, часом бувають європейці.

Науковців і викладачів Яригін запросив із провідних профільних вишів. У штаті Льотної академії «ХіАТ» – київські професори та колишній проректор Льотної академії у Кропивницькому Дмитро Обідін. Ідейник школи сміється: «Доктори наук тут, у полі, не водяться. Ними десь стають». І хвалиться, що науковці Широківської академії викладають також в Оксфорді.

Теорію опановують за 10 км звідси – у райцентрі Веселому. А Широке – це база практичної підготовки. Нині тут навчаються іноземці з восьми країн. Тільки китайців у 2019 році мають приїхати 90 осіб.

Основна мета академії – підготовка пілотів легкомоторних літаків для сільського господарства. Курсанти приїжджають у Широке після навчання у вишах для практичної підготовки. Остаточна сертифікація літунів – за Державіаслужбою.

Найціннішим людським прагненням викладачі Широківської академії називають вкладання грошей у власну освіту. Тому люди, які розуміють, що документ сам по собі нічого не вартий, їдуть навчатися сюди. Те, що навчальний простір перенесли в поля, здешевлює процес навчання. Проживання з добрим триразовим харчуванням вартує курсанту 240 грн на день. Тут навчається багато мусульман. Їхнє віросповідання не дозволяє їсти свинину, тож спеціально для них на базі академії розводять баранів.

Порівнюючи «ХіАТ» із державними закладами освіти, викладачі Льотної академії наголошують на певній тяглості, статичності та повільному розвиткові державних вишів. Вони, мовляв, довше приймають рішення та не можуть швидко відгукуватися на нагальні потреби. Це пояснюється великою кількістю контролювальних органів. Проте співпраця підприємства з державними органами та особливо місцевим самоврядуванням є успішною.

Партнери Віталія Яригіна збудували у Веселому сонячну електростанцію вартістю понад 400 млн грн. Посприяло цьому велике бажання місцевої влади співпрацювати з бізнесом і абсолютна прозорість і законність усіх домовленостей. Голова Веселівської ОТГ Петро Кіяшко та підприємець Віталій Яригін тісно співпрацюють і допомагають один одному: голова ОТГ допомагає підприємцю уникнути бюрократичної тяганини з документацією, а директор компанії консультує посадовця з економічних питань.

Викладачі Льотної академії кажуть, що в їхніх випускників забезпечене майбутнє. Віталій Яригін запевняє, що в Україні після футболістів літуни заробляють найбільше. Крім того, це міжнародний фах, і влаштуватися на роботу можна по всьому світу. За словами Яригіна, за кордоном авіатори отримують 15-20 тис. доларів на місяць.

Просто це така професія, в яку потрапляють люди, в яких горять очі. А коли людина хоче бути зовсім в іншій професії, їй важко для себе знайти пояснення, глибоко розібратися в тих чи інших питаннях.

Віталій Яригін про свою мотивацію і плани підприємства висловлюється доволі прагматично. Реальним показником успішності, на його думку, є кінцевий результат бізнес-процесу. Тому мета авіазаводу в Широкому – зробити масовою практику використання літака в українському сільському господарстві.

На запитання: який процес для нього екстремальніший – збирати літаки чи літати – відповідає, що обидва ризиковані. Щодо безпеки людини – таким є політ. Якщо немає грошей на виробництво, то це теж екстремально – з фінансової точки зору. Але Віталій Яригін стверджує, що завжди любив адреналін. Тому й обрав для себе таку роботу:

Просто люблю екстремальні види діяльності, щоб не скучно було. Знаєте, як сказав Конфуцій? «Знайди роботу до душі – і ти ніколи не будеш працювати».

Текст і фото: проєкт Ukraїner

Залишити коментар