П'ятниця, 27 листопада

Пандемія. Як це було 100 років тому

Уявіть собі, що ви живете в Каліфорнії у 1918 році. Трохи більше 100 років тому. Десь там, в Європі, вирує епідемія грипу, ви, можливо, навіть чули про це. А можливо, й ні. Де та Європа, а де ви! Вас це не дуже обходить, ви ж майже на протилежному боці земної кулі.

Аж потім американські солдати повертаються з окопів Першої світової війни додому. І велика хвиля епідемії охоплює східне узбережжя США: Нью-Йорк, Бостон, Філадельфію. У Каліфорнії читають про це в газетах, але досі вважають, що хвороба далеко та їх не зачепить. Медики та певні політики попереджають про загрозу, закликають вжити карантинних заходів. Але все це наражається на загальний скептицизм. Люди не готові зачиняти бізнеси та втрачати роботу, вони «обирають жити, а не боятися». Їх можна зрозуміти: пасажирських літаків ще немає, аеропортів, де перетиналися б тисячі людей з усіх усюд – немає також. Подорож крізь всю країну, з Нью-Йорка до Сан-Франциско триває довго, і кількість людей, які мандрують аж так далеко, мізерна! Мабуть, десь дорогою вірус має заблукати, і сонячної Каліфорнії йому ні за що не дістатися. 

Якби ж то! Восени хвиля епідемії накриває Золотий штат так, що влада змушена оголосити загальний карантин. Закрито школи, кінотеатри та будь-які публічні установи, окрім продуктових крамниць. Заборонено всі заходи, що передбачають скупчення людей, разом із церковними службами, весіллями та навіть похованнями. Усім спочатку рекомендовано носити марлеві маски, а потім і наказано під загрозою тюремного ув’язнення. Декотрих, хто нехтують забороною, дійсно доправляють до в’язниці. 

Ви вже не висловлюєте скептицизм та не змагаєтеся з друзями, хто смішніше пожартує про вірус. Бо помирають молоді, сильні, сповнені життя люди, які ще кілька днів тому були абсолютно здоровими. Ви сидите вдома, виходите тільки за продуктами. Намагаєтеся провітрювати приміщення, пити більше рідини та якомога частіше мити руки. Так радять місцеві газети. Інших джерел інформації у вас немає. Нагадую, на вулиці 1918 рік. Телебачення ще не винайшли, інтернету й поготів. У вас немає інстаграму, ніхто ще не здогадується, що за 100 років існуватиме така професія – інфлюенсер. І це слово викликає геть інші асоціації, бо інфлюенца – це грип. І той жах, що відбувається навколо, ви називаєте іспанським грипом, Spanish flu, де flu – це скорочення від influenza. 

Ви не можете розважити себе онлайн-курсами, вебінарами з усілякого самовдосконалення та переглядом найкращих вистав світових театрів у HD-якості. Навіть гортати стрічку соцмереж та щогодини перевіряти статистику хворих та померлих у всьому світі не можете. Хоча це, імовірно, і на краще для вашої психіки, а то б волосся стало дибки. Загальна кількість померлих від іспанки в усьому світі достеменно невідома й досі, але йдеться про діапазон 17-50 млн, і тільки в США – близько 700 тис. осіб. 

Додамо також, що Перша світова війна тільки добігає кінця. Вона забрала багато мільйонів життів, залишила по собі зруйновані економіки та повну невизначеність у майбутньому. З огляду на все це неважко впасти в депресію чи в паніку – що вам більше до душі. Легко повірити, що просто тут і зараз настає кінець світу, апокаліпсис наступає та ніхто не врятується. І навіть якщо виживеш, задоволення тобі це не принесе: все змінилося назавжди, до звичного життя немає вороття, світ більше ніколи не буде таким, як раніше.

І це виявилося правдою! Світ змінився після тих подій назавжди. Пандемія скінчилась у 1919 році, і незабаром американці вже танцювали чарльстон на запальних вечірках, джазові оркестри змагались у майстерності, акції на біржах зростали, а спідниці у дівчат вкорочувалися. Життя мерехтіло, сяяло та створювало неповторні імпровізації на трубах та саксофонах. Жінки отримували дедалі більше прав та дозволяли собі більше свободи. Навкруги був економічний бум, величезне будівництво, електрифікація, розквіт промисловості. Автомобілі та побутова техніка потроху ставали масовим явищем, так само як радіоприймачі та телефонні апарати. Кіноіндустрія безперервно розважала новими стрічками, а потім додала до зображення ще й звук – і почався Золотий вік Голлівуду.

Гемінґвей та Фіцджеральд тим часом вешталися Парижем, створювали шедеври та закладали культурне підґрунтя для сучасних міжнародних подорожей як способу життя. Стиль Art Deco панував у архітектурі та живописі, справжня революція відбувалася в моді та музиці. Цілі жанри та напрями мистецтва, які потім стали класикою, народжувались у 20-ті, коли світ змінився назавжди. Потім цю неймовірну епоху назвуть «ерою джазу». 

Щоправда, після цього була Велика депресія, але це вже геть інша історія. І ви, сидячи на карантині у 1918 році, про це ще нічого не знаєте. Ваше головне завдання – тоді та й зараз – уникнути зараження, не впадати у відчай та вберегти здоровий глузд. 

Майя Тульчинська, модний блогер

Більше статей автора читайте на Доступно та просто про моду та стиль та http://cloche.club/

Залишити коментар