П'ятниця, 14 серпня

З понеділка в Україні стартувала «Всеукраїнська школа онлайн»: українські телеканали транслюють уроки для школярів, котрі через пандемію коронавірусу опинилися на карантині. Все б нічого, якби за неповний тиждень не назбиралася низка помилок: від математики до географії. Утім, це не єдине, що турбує українських користувачів фейсбуку. Розповідаємо, що не так з онлайн-школою в Україні.

Для початку зауважу, що всі уроки відбуваються в записі, отже, редактори та автори проєкту мали можливість попередити шквал критики, просто зайвий раз перевіривши відео та власне те, що каже викладач. Про які помилки йдеться? Ну, наприклад, на уроці математики встановили, що 30,2 – 2,2 = 18, на уроці географії розповіли, що Австралію омиває Атлантичний океан, викладачка української мови та літератури «переселила» білих ведмедів з Арктики в Антарктиду, а вчителька з історії сплутала двох Микол – І та ІІ. І це навіть не все. А тепер пройдімося по реакціям.

На думку блогера, письменника й актора Андрія Альохіна, уроки, котрі транслюються в рамках онлайн-школи, – та сама радянська провінційна школа, де вчителі начитують все з папірців та, скажімо, не надто орієнтуються в темі.

Блогер і політичний експерт Андрій Смолій натомість взагалі вимагає «зупинити цей треш», називаючи онлайн-школу «знущанням над дітьми, батьками, освітою та Україною». Ба більше, автор наголошує, що завдяки цим урокам монобільшість піарить свою політсилу та власні медіапроєкти.

А ось екснардеп Борислав Береза зауважує, що потрібно бути «ідіотом», щоб запустити уроки для школярів на пропагандистських каналах. Береза має на увазі телеканали, що належать куму Путіна та проросійському політику Віктору Медведчуку. Це вже само по собі дивно: кум Путіна – нардеп України, еге ж?

Згодом Борислав Береза обурився ще більше, додавши, що, вочевидь, «телешкола» вирішила конкурувати із фракцією «Слуга народу» в конкурсі «Жодного дня без зашквару».

Журналістка Марина Данилюк-Ярмолаєва впевнена: «всипати» потрібно було не вчителям, а тим, хто знімав ці уроки, пропустив помилки під час монтажу. А ще більше – кураторам уроків. Ну і, звісно, авторка теж дивується, що уроки транслюють на каналах Медведчука, де перед та після онлайн-занять розповідають про те, «як треба ламати Батьківщину».

Блогерка Олена Монова помилкам лише «злегка здивувалась», утім після курйозу на уроці географії з інтересом почала чекати нових уроків історії: можливо, виявиться, що президент в Україні зовсім інший, хе-хе.

Активіст Сергій Стерненко найбільше обурюється не через помилки вчителів, а через вже згадані канали путінського кума. І це обурення, на мою скромну думку, цілком справедливе.

Зрештою, як зауважує блогер Сергій Наумович, вчителька справді може припуститися помилки: вона може боятися телекамер або просто розхвилюватися. Але те, що редактори не помітили цих проколів, свідчить якраз про якість роботи цих «телеканалів».

Про те, що винні не вчителі, пише і блогер Юрій Богданов. Натомість цей кейс засвідчує наявність купи інших проблем: ніхто не перевіряв викладачів на експертність, ніхто не намагався знайти медійних спеціалістів, які не бояться камери, режисерам та редакторам взагалі байдуже на свою роботу, а про випускових редакторів і взагалі згадувати не варто.

Письменник, перекладач та видавець Антон Санченко зауважує: лякає системність цих помилок і те, як «захисники» вчителів реагують на тих, хто всі ці помилки помічає. Виходить, що знання стає гріхом, як додає автор.

А захисників вчителів також немало. Наприклад, засновниця організації «Освіторія» Зоя Литвин переконана, що нетерпимість до помилок – суспільна хвороба, яка (увага!) небезпечніша за будь-який вірус. Кхм. Кхм. Кхм…

Політолог Петро Оліщук на своїй сторінці наголошує, що онлайн-школа показала «весь рівень нашої громадськості». Мовляв, у такий спосіб лідери думок самостверджуються, поливаючи викладачів брудом.

Заступається за вчителів і засновник та президент інвестгрупи «УНІВЕР» Тарас Козак. На його думку, дається взнаки «тиск» відеокамери та хвилювання.

Аргументи «за» і «проти» – це нормально для будь-якої неоднозначної події. Хтось критикує викладачів, хтось – кураторів проєкту, а інші стають на їх захист. Кожен має право на власну думку, але як же мене здивував журналіст Дмитро Гнап! За його словами, вся проблема в тому, що викладачі розповідають про те… чого не бачили на власні очі! Оооох.

Я хотів було це якось прокоментувати, але, мабуть, краще, аніж це зробив письменник та перекладач Остап Українець, зробити цього не вийде.

Телеведуча та журналістка Іванна Кобернік наголошує: виправдовувати хейтерство (не критику, підкреслю) – неприпустимо, але якщо ми прагнемо іншої реакції суспільства, школа та вчителі мають також змінити своє ставлення до помилок.

Збирав реакції та сподівався, що ваші дітки не дивляться телеканали Медведчука поза уроками,
доцент антарктичних ведмедів та доктор альтернативної математики Степан Коза

1 комментарий

  1. ПРИЧОМУ ТУТ МУРЛО ПУТИНСЬКЕ МЕДВЕДЧУК, ЯК ВЧИТЕЛІ ТУПІ. НАПЕВНО Ж ВИБИРАЛИ КРАЩИХ. А ЩО ТОДІ ГОВОРИТИ ПРО ІНШИХ. МІНІСТР ОСВІТИ БУВШИЙ НЕ ВМІЛА ПИСАТИ. ТАКІ Ж САМІ МЕТОДИСТИ І В МІНІСТЕРСТВІ, І ПО РАЙОНАХ. СЬОГОДНІШНІ МЕДАЛІСТИ -ЦЕ ВЧОРАШНІ ТРІЄЧНИКИ. ОСВІТИ НЕМАЄ ВЖЕ ЗОВСІМ. ОДНІ БАЛАЧКИ ПРО РЕФОРМИ. ЯКБИ НЕ РЕПЕТИТОРИ, ТО І ТОГО Б НЕ ЗНАЛИ. ТА Й ВЧИТЕЛЯМИ СЬГОДНІ НЕ ВСІ ПОСПІШАЮТЬ СТАВАТИ.

Залишити коментар