П'ятниця, 23 жовтня

Нам стало відомо, що уповноважена із захисту державної мови написала заяву про звільнення за власним бажанням. Opinion поспілкувався з Тетяною Монаховою про її призначення, роботу та рішення піти з великої політики.

Пані Тетяно, почнімо з самого початку. Часто лунали закиди, що ви отримали посаду, не вигравши конкурс. Це так?

Це не так. У Законі про мову прописана процедура призначення уповноваженого. Перший етап відбору кандидатів на посаду – це внутрішні конкурси в Міністерствах культури та юстиції, а також кандидат від уповноваженого із захисту прав людини. У Мін’юсті надати кандидата відмовилися. Омбудсмен із прав людини обрала Тараса Кременя, про що він одразу написав у себе на сторінці фейсбуку, оголосивши себе переможцем і ввівши в оману своїх читачів. Паралельно із цим я пройшла конкурс у Міністерстві культури, молоді та спорту. Так у фінал вийшли два кандидати. Далі кожен із нас виступив на засіданні Кабміну, нас послухали, поставили запитання, а потім Кабінет Міністрів України шляхом голосування обрав переможця на цю посаду. І переможцем стала я.

Розкажіть, як саме відбувався конкурс у Мінкульті.

Люди з мого близького оточення знають, наскільки несподіваною для мене стала пропозиція спробувати себе в політиці. Спершу, коли мені зателефонували з Мінкульту й сказали, що відбувається такий конкурс і мене запрошують взяти участь, я подумала, що це розіграш від моїх колег. Звідки про мене дізналися? Хто рекомендував? Чому я? Для мне й досі ці питання не мають чіткої відповіді. Утім, я більшу частину свого життя присвятила вивченню, дослідженню, викладанню, популяризації української мови. Я доктор філологічних наук, зрештою. І я отримувала чимало відгуків від своїх колишніх студентів, які писали теплі слова про те, як завдяки моїм парам полюбили й вивчили українську мову. Я поміркувала і погодилася прийти на співбесіду до міністра.

Так я познайомилася з Володимиром Бородянським. Ми обговорили моє бачення мовної політики в Україні. Також я надала всі необхідні документи: резюме, біографію, мотиваційний лист тощо. Я дізналася, що міністр розглядає й інші кандидатури, серед яких чимало достойників і відомих людей. Конкурс у мінкульті тривав довго. Десь через місяць після співбесіди я дізналася з преси, що від міністерства культури рекомендовано Тетяну Монахову.

І тоді одразу з’явився відкритий лист проти вас. Розкажіть, що це за історія була?

О, я пишаюся цим фактом своєї біографії! (сміється) 

Щойно з’явилася новина про мою кандидатуру на посаду мовного омбудсмена, Тарас Кремінь терміново звернувся до своїх друзів, а ті – до своїх друзів із проханням підписати колективного листа. «Нічого не маючи проти Тетяни Монахової як людини, вважаємо її недостойною високої посади…», щось таке. Я у своїх наукових статтях і монографії писала про постколоніальний комплекс українців. І ця історія – розкішна ілюстрація до моїх слів. Активісти, вчені, найкращі люди країни, з більшістю яких ми навіть не були знайомі, які займаються декомунізацією, вчинили в найкращих традиціях полювання на відьом. Ну, а я ходила пишалася, почуваючись трохи дисидентом, знаєте. (сміється)

Потім була довгоочікувана пресконференція першої уповноваженої із захисту державної мови…

Так, був суспільний запит на знайомство із мовним омбудсменом. Під час брифінгу я переважно цитувала і тлумачила Закон про мову, оскільки цей довгий документ мало хто читав. Я принципово утрималася від власних оціночних суджень і зайвих коментарів. «Дивіться, є закон. Я повинна його виконувати. Все». Утім, навіть мої вкрай предметні відповіді декому вдалося перекрутити. Так, до прикладу, з’явилися абсурдні заголовки про те, що «вона збирається штрафувати дітей у дитсадках». 

Знаєте, я очолювала кафедру журналістики й навчала студентів журналістських стандартів, однак, ставши об’єктом пильної уваги медійників, на власному досвіді стикнулася з усіма хворобами сучасної української журналістики. Тепер я можу провести окремий тренінг «Гра контекстом, вирвані цитати та інші маніпулятивні прийоми ЗМІ: досвід потерпілого». (усміхається)

На вас покладали великі надії, якими були ваші перші кроки на посаді?

Алгоритм роботи визначено в Законі. З моменту призначення протягом шести місяців треба було створити Секретаріат уповноваженого. Це абсолютно нова інституція. Проблеми почалися одразу, оскільки в Законі не прописано, що секретаріат є юридичною особою. «Створюється секретаріат». Ким створюється? Який його статус? Причому, в аналогічному законі про діяльність уповноваженого з прав людини це прописано. І щодо секретаріату Національної комісії зі стандартів мови теж зазначено: юридична особа. Чому творці Закону про мову не зробили такої елементарної речі щодо мого секретаріату – загадка. 

Невже можна було працювати без секретаріату?

Саме так я і працювала. Однак тільки після створення секретаріату казначейство виділяє фінансування, тільки обравши керівника секретаріату, можна створити штатний розпис і почати отримувати заробітну платню.

Яка ж у вас була зарплатня?

Цього я так і не дізналася. Майже півроку я лише витрачала власні кошти на поїздки з Миколаєва до Києва, винаймання там житла тощо. Без секретаріату неможливо отримати фінансування.

У вас був водій, службова машина, якісь пільги?

Києвом я пересувалася на метро. Про якого водія може йти мова, коли мені відмовили навіть у службовому житлі. Мовляв, тільки депутатам Верховної Ради належить отримувати, а вам – ні. 

Тобто ви працювали, не отримуючи зарплати й не маючи житла та офісу?

Так, за цей період я витратила близько 30 тисяч гривень із сімейного бюджету на свою роботу. Вважаю, відтепер маю повне право святкувати День волонтера.

Це дуже дивна ситуація. У вас не виникало бажання звільнитися одразу?

Ну, як це «одразу». Я мала намір результативно працювати. Дуже тривалий час у мене була ілюзія, що процес створення секретаріату затягується через іржавілість нашої бюрократичної машини. Кожен підпис, кожну резолюцію треба «вибивати» тижнями. До порядку денного засідань Кабміну треба ще потрапити. Увесь час якісь «важливіші» економічні чи політичні проблеми відсували розгляд мого питання.

Я провела безліч консультацій з юристами Верховної Ради і Кабінету Міністрів України. Писала проєкти постанов для Кабміну про створення секретаріату. Зверталася з листами до депутатів, доповідаючи про труднощі, просила допомоги. Здійснювала спроби зареєструвати секретаріат у ЦНАПі Печерського району, але марно.

Паралельно я шукала людей. У секретаріаті мали би працювати 50 осіб. Численні попередні співбесіди з потенційними кандидатами. Це були чудові фахівці: юристи, фінансисти, піарники, філологи тощо. Шукала однодумців, з якими в нас буде спільна мета. Це могла бути команда мрії. Однак за місяць-другий, доки тривала епопея з секретаріатом, люди телефонували: «Я перепрошую, але я не можу так довго чекати, мені треба годувати родину». І я їх розумію. Я втратила дуже багато цінних кадрів.

Фото: УНІАН

Чи можна було якось зрушити ситуацію, звернувшись, скажімо, до президента?

В уявленні людей, далеких від політики (я й сама так раніше думала), якщо тебе призначили на високу посаду, перед тобою відчиняються всі двері. Виявилося, що я маю перепустку тільки до Кабміну. Просто так зайти до Верховної Ради чи Адміністрації президента я не можу. Треба попередньо сконтактувати зі службою президента, вони випишуть перепустку для пункту пропуску на вході. Просто так прийти і сказати: «Я уповноважена із захисту державної мови, пропустіть мене» не вийде. Я зверталася до представників Адміністрації президента, але мої звернення були тотально проіґноровані. Яка причина – чи то тому, що я не з їхньої політичної сили, не «з команди Зеленського», чи то просто вони не мали наміру займатися мовною політикою – не знаю. До Зеленського я так і не потрапила.

Коли визріло рішення звільнитися?

Я дуже стресостійка людина. Певно, як і всі доктори наук в Україні, загартовані процедурою захисту. Я спокійно реагувала, коли, скажімо, першого січня вся країна ще святкує, а я за свій кошт купую собі квиток і їду до Києва, бо о дев’ятій ранку другого січня в мене надважлива консультація в юридичному департаменті Верховної Ради, встигаю за день зробити купу справ, провести кілька ділових зустрічей, а ввечері читаю обурені коментарі на кшталт «досить проїдати бюджетні кошти!», «коли вона нарешті запрацює?». Я спокійно ставилася і до хейтерів, і до ботів: робота така.

Я мала довге терпіння, поки була ілюзія, що повільно, але впевнено я йду до мети. Однак, коли все було нарешті готово, коли після стількох моїх зусиль питання про створення секретаріату нарешті було винесене на голосування Кабміну, а потім раптово в день голосування викреслене із порядку денного, я остаточно переконалася, що йдеться про відсутність політичної волі. Я зрозуміла, що всі мої дії заблоковані. Продовжувати брати на себе відповідальність за те, на що ніяк не можеш вплинути, просто безглуздо. 

І що тепер буде?

На жаль, мовне питання залишиться предметом політичних спекуляцій і передвиборчих обіцянок, як це було протягом всієї новітньої історії України. По-перше, Закон про захист державної мови мав би бути прийнятий одночасно із Законом про нацменшини і мови нацменшин, й обидва вони повинні бути узгоджені між собою. Тоді й претензій з боку міжнародних організацій, як-от Венеціанська комісія, можливо, було б менше. В ідеалі, мав би бути єдиний центр із мовного планування, який би гармонізував використання державної мови та розвиток мов національних меншин.

По-друге, Закон про мову – і на цьому я наголошувала – не повинен стати законом про обов’язкову зміну ідентичності. Кожен громадянин України має право розмовляти тією мовою, якої його навчила мама в дитинстві. 

По-третє, існує небезпека, що боротьбою за українську мову будуть маніпулювати. Фактично будь-хто може, наприклад, написати у фейсбуку «Мене звільнили за українську мову!» й вимагати дій мовного омбудсмена, і це викликає миттєву реакцію користувачів соцмереж. А потім з’ясовується, що звільнили за професійну непридатність, і є свідки, і є докази цього. Але машину обурливих фейсбук-репостів уже не зупинити. Уявіть, скільки державних коштів і ресурсів треба, щоб провести розслідування та перевірити кожне таке звинувачення.

А найголовніше, є небезпека серйозної суспільної кризи, спричиненої протистоянням української та російської мов. Нам треба думати, як не розколоти Україну, як зберегти державність. Як на мене, зараз це ключове завдання всієї української політики.

Довідка:

Тетяна Василівна Монахова – перша уповноважена із захисту державної мови, докторка філологічних наук, завідувачка кафедри журналістики ЧНУ ім. П. Могили.

Тетяна Монахова закінчила Миколаївський педагогічний університет за спеціальністю «Учитель української мови і літератури та англійської мови та зарубіжної літератури». У 2008 році в Інституті української мови НАН України захистила кандидатську дисертацію з теми: «Мова Валерія Шевчука: корпус, ключові концепти, тезаурус».

2015 року захистила докторську дисертацію на тему «Сучасні стратегії текстотворення в українській мові».

Авторка монографії «Народництво, модернізм і постмодернізм у лінгвістиці», авторка посібників «Дискурсивна риторика», «Українська діалектологія», «Культура української мови».

Низка українських науковців, мовознавців і громадських діячів звернулася до Кабінету Міністрів України через зволікання з призначенням мовного омбудсмена та кандидатуру на цю посаду Тетяни Монахової.

27 листопада 2019 року – уповноважена з захисту державної мови, що передбачено Законом «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Згідно з цим законом, завданнями мовного омбудсмена є захист української мови як державної, отримання інформації та послуг у сферах суспільного життя державною мовою, а також усунення перешкод і обмежень у користуванні державною мовою для громадян України.

Розмовляла Світлана Бондар

42 комментария

  1. Shevchenko Lyudmyla on

    До президента , нажаль, не слід звертатись, иому «яка різниця» -захищена украінська мова, чи прописан секретаріат в мовному законі,головне— подивиться в очі «миротворчому» північному сусіду, а потім фільм про свою не далекоглядную діяльність, вот така жахлива реальність в Украіні.

  2. От жеж лишенько(
    А так 50 докторов фил.наук можно было трудоустроить, они бы денно и нощно проводили заседания, что-то разрабатывали и представляли рекомендации щодо усякого покращення.

  3. Рассмотрим этот интересный случай. Доктор наук, знает русский, украинский и английский языки. И выходит, что совершенно ничего не знает из истории возникновения и развития этих языков. Как так может быть? Не понимаю. Как она может штрафовать за использование русского языка, например, в какой ни будь кафешке в Киеве на Подоле на Контрактовой площади? Она не знает, что именно в этом месте этот самый русский язык и создавался? Получается она не знает, что Украина 300 лет назад называлась Русь а то что сейчас называется «Россия» называлось «Московия» и искренно считает что русский язык относится к «Московии». Но тогда почему у нее не возникает вопроса «почему этот язык не называется «московский» а именно русский?». Очевидно доктор наук не знает кто такой Петр Могила и на каком языке он преподавал в Киевской Могилянке, кто такой Феофан Прокопович и как и когда он со всеми преподавателями
    Киевской Могилянки русифицировал Московию. Если доктор наук не понимает, что вся литература и культура так называемой «России» на самом деле является украинской то как тогда преподают в Николаевском пед. Университете и каким способом защищают диссертации?

      • ВОЛОДИМИРАМ on

        так полистайте — есть куча фото страниц рукописных книг с 13 века, там древнерусский язык в написании с украинскими і и русскими ятями, но по произношению слов на 90% это абсолютно точные слова теперешнего РУССКОГО языка и только 5% УКРАИНСКОГО

  4. ВОЛОДИМИРАМ on

    Ага, за кожним кущем сидять та радіють. Нашей умственной деградации.
    Только долбодятлы в 21 веке замыкают свою жизнь и будущее своих детей в рамках своего хутора. Чтоб даже с беларусами и грузинами об агрессоре не пообщались. Только не надо заливать про «вивчать англійську» и «німці та французи наші європейські брати» )))

  5. Мертворожденный националистический закон. Предсмертный подарок от тех, кто выпустил джина национализма из бутылки в Украине. знать украинский -да, ограничивать применение русского как родного языка украинцев в публичном пространстве — пещерный волинсько-галичанський национализм родом из прошлого столетия.

  6. Отакої, в українців знову забрали можливість отримувати послуги українською мовою, як це передбачено конституцією. Кацапсько-ватні сили радіють з новини. Зе команда дякуємо вам за вашу плідну роботу, що люди просто невитримують роботи з вами.

    • Ему и так дали слишком много преференций. Незаконно. Тридцать русскоязычных детей в классе и русскоязычный учитель придуриваются, что мова к ним имеет отношение.

  7. Пора уже этих всех паразитов разогнать. Она вложила бабки, думала, что отобьет потом миллионами. Не вышло. Слава богу. Хватит уже дебилизировать наших детей суржиком. Какой колониализм? Бессовестные! Когда на Урале были талоны на колбасу, в Украине жрали так, что лезло из ушей. Из Украины сделали дворец. Обобрали всех россиян и построили шикарную Украину. Сожженные деревни Смоленщины не восстанавливали, зато кормили докторов наук по ономастике сел Западной Украины. Описали в словарях каждое село, фамилию, каждое название каждой речки. А как она думала? Что Америка и олигархи Украины ей заплатят? Сорри, это не Советский Союз. Тут нужно волонтеры. Или иди учись класть плитку. Тогда получишь деньги. Только в СССР кормили докторов наук по филологии. Дамочка ошиблась. Она может переучиться на программиста, плиточника или сантехника. Филологов столько буржуи не кормят. Она не знала?

  8. В СССР раскормили филологов. Такого больше нет ни в одной стране. Она не знала? Она думала, что нашла кормушку? Она может переучиться на программиста и уехать в Америку. Скатертью дорожка!

    Хватит уже лезть к нашим детям со своей мовой. Уже половина страны уехала в Канаду и Америку. Никому не нужна ваша мова.

  9. За ЧТО ей платить зарплату? Это не Советский Союз. Советский Союз эксплуатировал колхозников и содержал толпы кандидатов филологических наук. В том числе, никому не нужные в Одессе украинские кафедры. Забирайте свою мову в свое село. Нам это все не нужно. Эти укранизаторы уже добились того, что половина страны переехала в Торонто. Сколько можно уже пихать свою мову нашим детям во все дыры? Травите суржиком своих детей. Нам это не нужно. Уже нет колхозников — грабить некого — нет денег платить таким дармоедам зарплаты.

    Убирайтесь в Америку! Если возьмут. Но там украинская диаспора ей такую работу не даст. Максимум — помогут устроиться сиделкой. Там быстро таким умным дают работу по специальности. Знаешь мову — иди носить горшки за украинскими старухами.

  10. Мы, русские люди Украины, платим НАЛОГИ. И наши дети имеют право изучать геометрию и физику на русском языке. На вашей мове можно торговать трусами и предлагать услуги голых танцовщиц. Что вы лезете к нашим детям?

    Если это будет продолжаться, все наши дети уедут в Канаду. И живите в своем селе, как хотите. Без химии и без физики. На мове можно только оценки покупать. Больше на мове ничего делать нельзя.

    О да! Еще на мове можно сидеть в Раде. Но, видимо, не хватило на эту даму денег. Их прибрали к рукам более шустрые ребята. Так ей и надо!

  11. Все советское добро раскрали, а что не смогли украсть — разломали.

    Теперь пихают нам мову во все дыры. Кому нужна ее докторская? В чем ее ценность? Ей нужно дать хорошую метлу. И пусть метет. Не хочет — пусть на метле летит в Вашингтон. Может, ей там дадут пару копеек.

    Пойдет в диаспорные церкви — ей там помогут устроиться сиделкой к украинским старухам.

    Мы, русскоязычные, платим налоги. Наши предки построили вам на месте сел заводы и научные институты. Вы все разломали и начали торговать русофобией.

    Ха ха! А в Вашингтоне не хватило бабла на ваши русофобские услуги.

    Устройтесь наконец сиделкой под Вашингтоном. И дадут зарплату. Если повезет, будете получать тысячу долларов в месяц, носить горшки и ездить со своей подопечной в церковь.

    ЗА ЧТО ВАМ ПЛАТИТЬ ЗАРПЛАТУ? ЗА ЧТО? КОМУ ВЫ НУЖНЫ??? ДАРМОЕДЫ!

    Вы разломали все советские вузы, там только оценки и зачеты на мове продают. Там больше ничего нет.

    Дать ей метлу и пусть едет в родное село.

  12. Всех этих дармоедов нужно трудоустроить в пекарнях, на мойке посуды и сиделками. Кому нужна ее докторская?

    За эту галиматью еще деньги платить?

    Мы, русскоязычные, платим налоги, чтобы такие дармоеды цвели и пахли? КОМУ ОНА НУЖНА?

    Убирайтесь в свой Тернополь. Но они же из Тернополя все едут в Ванкувер, они в Тернополе жить не хотят… Паразиты!

    Все львовянки давно в Оттаве и Торонто. Они не хотят жить в Украине. Они оставили Украину русскоязычным и поручили нам хрюкать на мове.

    А мы не хотим хрюкать! Мы не сельские коровы! Мяукайте сами на суржике!

    Они же уничтожили мову. Они заставили всех русских перейти на мову — получился суржик.

    Ой, лучше жить в Торонто. Там есть бесплатные субботние школы русского языка. И никакие украинизаторы не могут туда прийти и рассказывать нам байки про голодоморы.

    Засуньте свои байки в мусорку. Оставьте нас в покое.

    Какой позор! Чтобы наши дети могли в школе учить Пушкина, мы должны переехатьв Торонто!

    Сколько можно нас насиловать своей мойвой?

    ДА, МЫ ЗНАЕМ МОВУ!

    МЕНЕ РАДЯНСЬКА ВЛАДА НАВЧИЛА МОВІ. Я ЇЇ НАВІТЬ ВИКЛАДАЛА ДІАСПОРІ.

    НЕНАВИДЖУ ВСЮ ВАШУ МОВУ,

    ОДЕСА ЩЕ БУДЕ ВІЛЬНА В АБСОЛЮТНО РОСІЙСЬКОМОВНА.

    СЛАВА РОСІЇ, СЛАВА ПУШКІНУ!

    ГЕТЬ УКРАЇНІЗАТОРІВ!!!!

  13. ГАНЬБА УКРАЇНІЗАТОРАМ!

    Вони зруйнували Україну!

    Розкішну Україну збудували комуністи.

    А що зробили ВИ? Кому потрібні ваші твори та докторські? ГАНЬБА!

    ГЕТЬ україинізаторів!

    ГЕТЬ! ГАНЬБА!

    Українською мовою можна торгувати картоплею або працювати повією.

    Більше ваша мова не потрібна нікому.

  14. Наконец выгнали дармоедку. Дали ей понять, что зарплаты не будет.

    Ха ха ха! Не хватило зарплаты на всех русофобов. А знаете почему? Нужно, чтобы кто-то налоги платил. А никто уже не платит. Все уже уехали в Канаду и Польшу. И будет хуже.

    Еще будете в ногах валяться в Москве. Чтобы взяли уборщицами. Она красивая женщина. Могла бы быть красивой уборщицей.

    Но обычно хозяйки ревнивые. Они нанимают страшных. Красивых не берут.

    Например, арабки ищет уборщицу в Торонто. Говорит, хочу, чтобы была лет 50 и страшная. А то она за мужа переживает.

    Ее даже уборщицей никуда не возьмут. А она хочет в Раде командовать.

    ГЕТЬ! ГАНЬБА!!!!!!!!!!!!!!

  15. Россия отстроила после 1945 УССР. Обидно. Псковскую и Смоленскую область распахали. Сожженные деревни никто не восстанавливал. Дали таким вот докторам наук писать свою галиматью.

    Кому она нужна?????????????????

    Да эту даму в уборщицы не возьмут.

  16. Она обязана у наших детей валяться в ногах. Просить прощения и целовать тапки. За то, что мы теперь язык Пушкина учим в субботних школах в Торонто.

    Я Украине ни копейки не дам больше, пока в школах Украины не будет нормального обучения геометрии на русском языке.

    Пока эту даму не трудоустроят сиделкой в украинской диаспоре наконец. Ей там место!!!!!!!!!

  17. У нее нет работы? Ее нужно трудоустроить в Турции. Продавцом духов и одеколонов. Красивая женщина. Как раз там ей место с ее мовой.

    Кому нужны такие доктора наук??????????????????? Дармоеды!!!!!!!!!!!!! Паразиты!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

    • Да прямо… Там молодых турчанок полно. Она могла бы продавать моющие средства и стиральные порошки. И на ресепшене сидеть у бассейна.

      Долой таких из Украины! Долой! Хватит доводить страну до ручки!!!!!!!!!!!

      Уже половина страны в эмиграции! От таких болтунов!

      Ни в одной стране мира нет столько филологов, как в Украине. Никто не может прокормить столько дармоедов.

  18. Долой паразитов! Пусть едут работать на ферме.

    Пусть носят навоз! И там чирикают на своей мове!

    Дайте нам все предметы на русском языке в школах!

    Кому в Одессе упала ее мова?

    УБИРАЙТЕСЬ!

    РУКИ ПРОЧЬ ОТ ОДЕССЫ!

  19. Она еще хочет зарплату? Ее и так сделали знаменитой. Она теперь может быть репетитором. Например, обучать тупых суржику. Будет делать большие бабки, если найдет лохов.

  20. Танька Языкатая Цыкавая on

    А куда она хотела перепустку???

    Ее взяли на работу и дали ключи от туалета. Скажи спасибо. На большее она не заработала. После нее отмыли унитаз за деньги налогоплательщиков.

    Пусть скажет спасибо!

    • Серега Ушлый on

      Отож. Мочу за ней в туалете отмыли — уже ей дали достаточно.

      Обычно нужно в Макдональдсе пирожок купить, чтобы получить доступ к унитазу. А ей дали.

  21. Крыська Злобная on

    Желаю ей, чтобы ее лечили только обученные на мове врачи Одесского мединститута, купившие все зачеты на суржике.

    Чтобы, как только у кого-то болезнь из ее семьи, чтобы они попали туда.

    От тех лекарей, кто на суржике учился, живыми уходят редко.

    Всех украинизаторов туда.

  22. Какая беда. Русофобке зарплаты не хватило. Скоро поедет в Москву и будет там устраиваться доцентом кафедры английского языка. Надеюсь, что отдел кадров не пропустит русофобку.

  23. Еще в 1970-е в Николаеве заведовали русскими кафедрами западенцы. Им давали должности и зарплаты. Коммунисты сами вырастили всю эту мусорку. Жрут и там же гадят.

    Вы живете за налоги русскоязычных. Все украиноязычные давно в Канаде и Польше. УБИРАЙТЕСЬ!

    Убирайтесь со своей мовой! Пусть вам платит Америка! Поезжай туда и отработай 12-14-часовую смену ОФИЦИАНТКОЙ. Кому ты нужна????????????? Убирайся!!!!!!!!!!!

    Вы уничтожили Украину! Вам коммунисты построили ВСЕ. Вы все загадили!

  24. Пусть едет в Квебек и предложит там свою мову. Ее там быстро на вилы посадят. Только русские терпят молча всю эту гадость.

    УБИРАЙСЯ !

  25. Из нее вышла бы отличная сиделка для 80-летней старухи из Диаспоры в Торонто.

    Если повезет, после старухи останется вдовец. Можно его окрутить, изобразить любовь и получить канадский паспорт.

    И не нужно ехать назад в Украину.

    УБИРАЙСЯ!

  26. одесситка on

    В Николаевском педагогическом еще в 1970-е западенские доктора наук заведовали русскими кафедрами и издевались над специалистами по русскому языку из Москвы. Поднимите документы, как их выживали, как издевались.

    Еще тогда были заложены основы безобразия.

    Убирайся!

Залишити коментар