Субота, 6 червня

Коронавірус не зважає на вік, стать і професію. Кожен п’ятий інфікований в Україні – медик. Найбільш незахищеними виявилися фахівці первинної ланки – сімейні лікарі. Богдан Суюнбаєв працює сімейним лікарем у Києві. Він розповів про свій звичайний робочий день у поліклініці, де кожен пацієнт може нести потенційну небезпеку. А також про те, як змінилося його життя з початком пандемії. Ділимося з вами історією, зафіксованою проєктом Ukraїner.

Богдан. Йому 25. Він закінчив Національний медуніверситет ім. О. Богомольця. Богдан працює третій рік. Спершу стажувався як інтерн, а від минулого року став самостійним сімейним лікарем. Перше місце роботи – Комунальне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дарницького району м. Києва», що більш відома як Перша поліклініка. Щоправда, з початком пандемії Богдана перевели в Поліклініку № 2 на Дарниці. Нині під його опікою чотири сотні пацієнтів.

Система роботи фактично не змінилася, за винятком того, що лікарі намагаються консультувати некритичні випадки віддалено і користуються захистом. Цей захист дуже часто є придбаним власним коштом, зібраним волонтерами та частково виданим медичним закладом, але змінних масок, захисних костюмів, бахіл не вистачає. Однією з наступних наших публікацій із карантинної серії буде історія про різноманітні організації, що взяли на себе місію допомагати лікарям.

– Я є первинною ланкою і тією людиною, яка першою може зіткнутися з хворим на коронавірус. Основну групу ризику я намагаюся тримати вдома. Але ті, хто підписав декларацію, нові пацієнти, вони приходять, і я їх приймаю. Звісно, ліпше вирішувати всі питання дистанційно, бо я не хочу, щоб потоки хворих перетиналися. Наприклад, ті, хто кашляють, і ті, які прийшли на щеплення.

Небезпека поруч

Спальний район Дарниця, де працює Богдан, на другому місці в столиці за кількістю інфікованих. Перші випадки зараження коронавірусом серед киян були зафіксовані саме тут. Кількох пацієнтів із підтвердженим діагнозом на COVID-19 мають і колеги Богдана по поліклініці. У нього на дільниці вже є один такий хворий, і ще один очікує на результати тесту. Обидва поки перебувають на самоізоляції. Хоча насправді кожен відвідувач вважається потенційно інфікованим, це норма, – каже лікар. Тому захист має бути понад усе.

– Вдягаю респіратор. Ще багаторазовий щиток, який додатково захищає моє обличчя і слизові оболонки. Якщо пацієнт покашляв, то використовую аерозоль. Також намагаюся тримати дистанцію. Саджу відвідувача так, щоб він розмовляв зі мною на відстані 2 м. І лише тоді, коли треба його послухати й оглянути, я підходжу вже близько і швиденько роблю те, що потрібно. Потім повертаюся на своє місце, а пацієнт – на своє. Так я трохи зменшую час прямого контакту.

Щодня на прийом до Богдана приходять 10-15 людей. Майже кожен запитує про коронавірус, особливо нові пацієнти. І щоразу лікар пояснює, що до чого та як вберегти себе від хвороби.

– Розповідаю, що головне – залишатися вдома, це перше правило. Друге правило – часто мити руки та дотримуватись особистої гігієни. І третє – носити маску в громадських місцях, коли треба вийти з дому за крайньої потреби.

Після кожного пацієнта Богдан миє руки та дезінфікує їх спеціальним розчином. А після робочого дня – обробляє ще й робочі поверхні.

– Мишку від комп’ютера, свій смартфон – це обов’язково. Також ручку, якою пишу, так само спершу пшикаю дезрозчином, потім протираю ганчіркою.

Задля власної безпеки Богдан навіть перестав їсти на роботі. Каже, щоб часом не заразитися:

– Оскільки я працюю з потенційно інфікованими людьми, схопити недугу на робочому місці, просто перекусивши – це буде… (зітхає) не дуже правильно. Тому те, що я з’їв вдома, лишається зі мною майже весь день на роботі.

Родинний карантин

Богдан живе в селищі Чубинське під Києвом разом із батьками. Каже, що добре усвідомлює ризик, на який щодня наражається сам, а отже, наражає близьких. Тому вдома панує режим карантину.

– Намагаюся з батьками менше контактувати. Якщо вони встають о сьомій, я встаю о восьмій. Щоб не було, наприклад, сімейного застілля за сніданком. Так, як ми раніше робили, а зараз намагаємося уникати.

32 км велосипедом

До початку пандемії Богдан добирався на роботу маршрутками. Та коли в Києві й області запровадили карантин і зупинили міжміське сполучення, довелося пересісти на велосипед. Від Чубинського до поліклініки, де працює Богдан, близько 16 км. Крутити педалі в один бік доводилося майже годину.

– 32 км в обидва боки. Трішки було важкувато за один день. Мені сказали: «Тоді сиди вдома…» А я кажу: «Ні, дайте мені транспорт».

Транспортом від роботи його так і не забезпечили. Однак домовилися, що Богдана буде забирати колега, теж сімейний лікар, який проїздить повз Чубинське. Тепер вони синхронізують графіки своєї роботи, щоб працювати в поліклініці одночасно.

Захист власним коштом

Спершу, щойно в Україні запровадили карантин, Богдана і його колег поліклініка забезпечувала респіраторами. Коли вони закінчилися, медперсоналу почали видавати менш надійні хірургічні маски. До них – рукавички і щитки на голову. Тож Богдан вирішив озброїтися від коронавірусу ще й самотужки. За власний кошт купив захисний костюм, респіратор зі змінними фільтрами, окуляри.

– От, прийшла доставка. Я замовив засоби індивідуального захисту. Тут бахіли – пакетики на ноги, які я одягаю, коли проходжу до лікувальної зали. Ще комбінезон для захисту від прямого контакту з пацієнтом.

Перший із COVID-19

Фактично за один день у Богдана стався і один підтверджений на коронавірус пацієнт, і пацієнтка, що перебувала у близькому контакті з інфікованою особою. У першому випадку лікарю повідомили про діагноз телефоном, у другому ж він намагався виписати направлення на ПЛР-тестування, але жінка сказала, що не хоче довго чекати. У такому випадку лікар змушений повідомляти правоохоронні органи про відмову свого пацієнта пройти тест. Із пацієнтом, в якого було підтверджено коронавірус, Богдан не контактував особисто:

– Пацієнт зателефонував. Сказав: «Я такий-то, ваш новий пацієнт. Ваш номер мені дали в адміністрації». Скинув мені в Viber результат. Він зробив ПЛР-тест у приватній клініці. Я у нього запитую: «Хто у вас вдома живе? З ким ви проживаєте?» – «Дружина і дочка». Відповідно, запитання: «А їм робили ПЛР-тест?» Відповідає: «Ні». Я кажу: «Окей». Записав їх до себе на ПЛР. На результат треба чекати в середньому п’ять-шість днів. Це не робиться одразу.

Нещодавно приватні клініки також почали проводити винятково ПЛР-тестування, оскільки експрес-тести дають завелику похибку.

– Ви ніколи не знаєте, чи ви здорова, чи ви здоровий. Інкубаційний період протікає без симптомів взагалі. Наприклад, я вчора був контакним (контактував із потенційним хворим – прим. ред.), і у мене є три-чотири дні, поки я безпечний. Сьогодні я переїжджаю від батьків на іншу квартиру. Мені пощастило, що я маю можливість самоізолюватися. Я сказав батькам так: «Завтра я переїжджаю». За 15 хвилин ми вже це вирішили.

Протокол

На час пандемії всі сімейні лікарі працюють за чітким локальним протоколом. І коли є підстави для підозри, наприклад, пацієнт не лише має симптоми коронавірусу, а й нещодавно був за кордоном або мав контакт із інфікованим на COVID-19, йому мають зробити тест. Коли пандемія щойно зайшла в Україну, то потенційним хворим робили лише експрес тестування. Для цього у людини беруть капілярну чи венозну кров і перевіряють її на наявність антитіл до коронавірусу. Зручність полягає в тому, що таке дослідження проводиться доволі швидко, і лікар може зробити його навіть у кареті швидкої. Однак, точність такого тесту, за словами Богдана Суюнбаєва, аж ніяк не стовідсоткова.

– Як показав досвід, експрес-тест не є статистично правильним методом діагностики. Кількість антитіл може бути недостатньою для того, щоб такий тест зафіксував їх і показав позитивну другу паличку. Тобто людина може бути хворою, але тест цього не покаже.

Та навіть позитивний результат експрес-тесту не є підставою для встановлення діагнозу і підтвердження випадку. І обов’язково має бути перевірений ще й лабораторно. Саме тому стандартом у виявленні COVID-19 вважається використання тест-систем ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції). Для цього у пацієнта беруть мазок із носа та рота, матеріал відправляють до лабораторії. Звісно, що на результат доведеться чекати довше, кілька діб. Однак, за словами Богдана, наразі це єдиний ефективний і достовірний метод, щоб встановити точний діагноз.

Лікарський почерк

– До речі, про наболіле. Ще трохи часу – і плутаний лікарський почерк лишиться лише як згадка в мемах та бородатих анекдотах, – усміхається Богдан. Він показує роздруковану електронну медкарту.

– Я видаю результат пацієнтові, тут усе надруковано. Немає ні цих зашифрованих підписів, ні назв. Все чисто, все видно. І ті лікарі, хто робив раніше довжелезні призначення, щоб лише було призначення, вони починають втрачати. Так з’являється здорова конкуренція.

Пандемія як поштовх

Богдан певен: нинішня пандемія стане для української медицини добрячим струсом і піде на користь. Так, як це відбулося з українською армією 2014 року після анексії Криму й окупації Донбасу.

– Коли почалася війна, то наша армія, грубо кажучи, переродилася. Так само і для української медицини, ця епідемія буде струсом. Вона теж має переродитися. І реформи мають стартувати з іще більшою силою. Підуть, можливо, в іншому напрямі, але в будь-якому разі зміни потрібні.

Текст і фото: проєкт Ukraїner

Залишити коментар